- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •“Затверджую”
- •Опорний конспект лекцій
- •Тема 1. Сутність, призначення та роль бюджету держави
- •1. Бюджет як економічна категорія
- •2. Бюджет як фінансовий план
- •3. Роль бюджету у фінансово-кредитному механізмі
- •Тема 2. Бюджетний устрій та побудова бюджетної системи України
- •1. Основи бюджетного устрою
- •2. Бюджетна система України
- •Тема 3. Система доходів бюджету
- •1. Методи та джерела формування доходів бюджету
- •2. Склад і структура доходів бюджету України
- •Тема 4. Система видатків бюджету
- •2. Склад і структура видатків бюджету України
- •Тема 5. Видатки бюджету на економічну діяльність держави та науку
- •2. Видатки бюджету на науку
- •Тема 6. Видатки бюджету на соціальний захист населення і соціальну сферу
- •1. Склад видатків на соціальний захист і соціальну сферу
- •2. Основи кошторисного фінансування
- •3. Фінансування освіти
- •4. Фінансування охорони здоров’я
- •5. Фінансування культурно-освітніх закладів
- •6. Фінансування закладів соціального забезпечення
- •Тема 7. Видатки бюджету на національну оборону та управління
- •1. Видатки на національну оборону
- •2. Видатки на управління
- •Тема 8. Державний кредит і видатки бюджету на обслуговування державного боргу
- •1. Сутність, чинники та форми державного кредиту
- •2. Державний борг та видатки на його обслуговування
2. Бюджет як фінансовий план
З даної точки зору бюджет являє собою розпис доходів і видатків держави, який затверджується органами законодавчої і представницької влади у вигляді закону. Як фінансовий план бюджет відображає економічну, соціальну, військову, міжнародну політику держави.
Видатки на економічну діяльність визначаються двома чинниками:
а) масштабами державного сектора економіки;
б) економічною політикою держави (чому віддається перевага — бюджетному фінансуванню чи податковому регулюванню).
Рівень соціальних видатків визначається фінансовою моделлю суспільства.
Доходи бюджету характеризують податкову політику держави.
В Україні бюджет як фінансовий план має певні відмінності від бюджету як економічної категорії, оскільки до нього включаються фонди цільового призначення. Тому для оцінки реальної бюджетної політики необхідно проаналізувати статті доходів і видатків «чистого» бюджету (без цільових фондів).
Включення цих фондів до бюджету зумовлено двома причинами:
наданням їм законодавчої сили;
необхідністю здійснення державного контролю за коштами цих фондів.
Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками:
рівновага доходів і видатків;
перевищення доходів над видатками;
бюджетний дефіцит — перевищення видатків над постійними доходами (податки та податкові доходи бюджету). За наявності бюджетного дефіциту встановлюються джерела його покриття (державні позики, емісія грошей).
Причиною бюджетного дефіциту є потреба держави витрачати коштів більше, ніж це дозволяють фінансові можливості. Уникнути дефіциту теоретично досить просто — скоротити видатки або збільшити податки. Однак на практиці, як правило, це зробити досить важко, а іноді й неможливо.
Бюджетний дефіцит є складним явищем, яке не може мати однозначної оцінки. Визначають різні види бюджетного дефіциту.
За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований:
відкритий — офіційно визнаний у законі про бюджет;
прихований — офіційно не визнається. Його форми: завищення планових обсягів доходів; включення до складу доходів бюджету джерел покриття бюджетного дефіциту. Прихований дефіцит — негативніше явище, ніж відкритий.
За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і свідомим.
Вимушений є наслідком низького рівня виробництва ВВП і зумовлений недостатністю фінансових ресурсів у країні.
Свідомий визначається характером фінансової політики держави — вона намагається знизити рівень оподаткування для стимулювання економіки. Недостатні ресурси держава мобілізує за допомогою позик. Крім того, використання державних позик необхідне для регулювання фінансового ринку, індикатором якого є державні цінні папери. Для них встановлюється мінімальний рівень процентних ставок за максимальної надійності — за їх допомогою держава стимулює або стримує фінансовий ринок.
За напрямом дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетні дефіцити.
Активний — це спрямування коштів на інвестиції в економіку, що сприятиме зростанню ВВП.
Пасивний — покриття поточних витрат.
Джерелами покриття дефіциту виступають:
1) державні позики;
2) грошова емісія.
Використання державних позик вимагає:
наявності тимчасово вільних коштів у кредиторів держави;
довіри з боку кредиторів до держави;
заінтересованості кредиторів (досягається за рахунок високих гарантій повернення боргу і процентної політики);
наявності реальних доходів від використання позичених грошових коштів, які дають можливість повернути борги і сплатити проценти.
Державні позики вимагають чіткої системи погашення державного боргу. Джерелами цього погашення можуть бути:
1) додаткові податкові надходження, які отримує держава завдяки зростанню ВВП на основі інвестування позичених коштів;
2) підвищення рівня оподаткування;
3) зменшення видатків;
4) випуск нових позик.
Грошова емісія може використовуватися тільки в умовах жорсткого контролю за використанням цих грошей. Вона виходить з обмеження відношення бюджетного дефіциту до ВВП на рівні 2—3 %. У разі використання грошової емісії основним чинником дефіциту є напрям призначення цих коштів — в інвестиції чи на поточні витрати. Якщо кошти спрямовуються в інвестиції, то це дає можливість отримати певний дохід, що, в свою чергу, амортизує сплеск інфляції. У разі використання коштів на поточні витрати інфляція стає невідворотною.