1.2 Класифікація газонів та загальні відомості

За О.О.Лаптєвим існує така класифікація газонів:

- Декоративні

- Спортивні

- Спеціального призначення

У свою чергу існують такі різновиди декоративних газонів, як : партерні, звичайні, лучні.

Якщо газон потрібен не тільки для краси, але й для того, щоб його можна було інтенсивно експлуатувати , тоді варто влаштувати звичайний газон. Такий газон не зіпсується, якщо агротехніка догляду буде не надто ретельною до того ж є придатним для задерніння дитячого майданчика. На відміну від інших газонів, на ньому не так помітні дикорослі трави, які знижують декоративність партерного газону. 

Партерний газон переважає над усіма іншими газонами завдяки своїм декоративним властивостям. Такі газони вважаються складними і потребують спеціальних підготовчих робіт та ретельних агротехнічних заходів. Партерний газон виконує декоративну функцію. Зазвичай його влаштовують в парадних частинах саду, але ходити по ньому можна тільки у виключних випадках, бо він не переносить витоптування. Цей вид газону створюється з найкращих сортів трав.[6]

Лучний газон являє собою яскраву мальовничу галявину з низькорослих трав і квітучих протягом всього літа духмяних квітів. Такий вид газону влаштовують переважно в місцях, що наближені до природного ландшафту. Цей газон скошується один раз за вегетаційний період, після закінчення цвітіння. 

Спортивний - газон для спортивних майданчиків або місць, які часто підлягають навантаженню. Такий вид газону має високий рівень стійкості до витоптування та швидкого відновлення через вміст у ньому трав з широкими та міцними пагонами, які утворюють щільну дернину. Його варто мати біля будинку, адже на такому газоні приємно і корисно проводити час або просто пройтися ним. 

Газон спеціального призначення - найчастіше це трав’яний покрив на поверхнях із сильним нахилом, або ж у важких для виживання умовах (стоянки, АЗС). Покриття дерниною та укріплення такої поверхні особливо важко виконувати через її важкодоступність, вірогідність вимивання насіння та слабкого укорінення рослин. Головною метою влаштування такого газону є захист ґрунту від ерозії . Крім цього, слід також звернути увагу на їх декоративне призначення. Для засіву відкосів служать, насамперед, низькі трави, вільно розгалужені, з сильною кореневою системою, а також деякі сорти високих трав[2]. 

Декоративний вигляд будь-якого із наведених вище типів газону обумовлений насамперед своєчасним проведенням агротехнічних заходів.

Розділ 2 природно-кліматичні та ґрунтові умови кіровоградської області

Згідно завдання курсової роботи, ділянка для запроектованого газонного покриття знаходиться у м. Мала Виска Кіровоградської області.

Кіровогра́дська о́бласть — область в центральній частині України. Утворена 10 січня 1939 року.[1]

Р озташована у центрі України, у межиріччі Дніпра і Південного Бугу у південній частині Придніпровської височини. Практично вся територія області розташована на правому березі Дніпра(рис.2.1). На півночі межує з Черкаською, на північному сході з Полтавською, на сході та південному сході з Дніпропетровською, на півдні з Миколаївською та Одеською, на заході з Вінницькою областями України. Примітно, що в селищі Добровеличківка розташовується геометричний центр України.

Рис. 2.1. Карта кліматичних зон Кіровоградської області

Рельєф. Область лежить у межах Придніпровської височини. Поверхня її - хвиляста рівнина, заввишки 150 - 250 метрів (найвища точка - 269 м - у верхів'ї р. Червоний Ташлик, мінімум - 39 м - у заплаві р. Інгулу). Характерне чергування вододільних плато з глибоко врізаними долинами річок. Перевищення відносних висот досягає 150 - 200 метрів. Розвинута яружно-балкова сітка.

Клімат. Клімат Кіровоградської області помірно-континентальний.

Територією області з північного заходу на північний схід проходить смуга високого атмосферного тиску (вісь Воєйкова), на півночі від якої переважають вологі повітряні маси, що їх приносять західні вітри з Атлантичного океану, на півдні - континентальні повітряні маси. Зима м'яка, з частими відлигами, літо тепле, сухе. Середньорічна t° в області становить +7,7 - 8,4° С. Середньорічна кількість опадів - 499 - 582 мм. Максимальна кількість їх випадає у теплий період року (~=70%). Середньорічна відносна вологість повітря становить - 73 - 76%.

Сніговий покрив встановлюється в ІІІ декаді листопада, а сходить в ІІ декаді березня. Максимальне промерзання ґрунту - 98 - 144 см. Серед несприятливих кліматичних явищ слід відмітити посухи, суховії, пилові бурі, град, зливи.

Поверхневі води. Річки Кіровоградщини належать до басейнів Дніпра і Південного Бугу. Усього в області 438 річок загальною довжиною 5 558 км, у тому числі довжиною понад 10 км - 120, понад 25 км - 45 річок. Є ще 1 074 річки і струмочки загальною довжиною 2 595 км.

Ґрунти. У ґрунтовому покриві переважають чорноземи, в північній частині поширені глибокі та опідзолені, в південній частині - звичайні середньо-гумусні й мало гумусні чорноземи. Є також сірі лісові і болотні ґрунти.

Область відзначається багатством земельних ресурсів, значною природною родючістю ґрунтів.

Кіровоградщина розташована в межах центрально-лісостепової підвищеної агроґрунтової провінції та Дністровсько-Дніпровської північно-степової агроґрунтової провінції. У лісостеповій частині області переважають чорноземи типові середньо- і малогумусні, чорноземи опідзолені (95% площі), у степовій - чорноземи звичайні середньо- і малогумусні (95% площі). У долинах багатьох річок поширені чорноземно - лучні і лучно-болотні ґрунти; є ділянки слабо закріплених пісків. Еродованість земель становить: у південно-східній частині - 53%, у західній - 43%.

Рослинність Кіровоградської області. Своєрідність рослинного покриву та

різноманітність рослинних угруповань на території Кіровоградської області обумовлені її географічним положенням на південних відрогах Придніпровської височини в межах південного правобережного Лісостепу та північного правобережного Степу. Сучасний рослинний покрив значною мірою трансформований, розміщення рослинності є нерівномірним.

Природна рослинність вкриває 15-16% площі території області та представлена лісовим, степовим, лучним, болотним і водним типами рослинності. В структурі земельного фонду області природні ліси займають близько 5% території, луки - близько 9%, степові ділянки - менше 1%, болота - 0,4%, кристалічні відслонення - 0,25%, піски - 0,1%.

Мінерально-сировинний потенціал області має понад 340 родовищ корисних копалин, із яких 107 — розробляються. Це буре вугілля, рудна сировина (залізо, нікель), сировина для атомної енергетики (уран), нерудні корисні копалини.

Відкриті в останні десятиріччя золоторудні родовища — основа для створення у майбутньому золотовидобувної та золотопереробної галузі в області. За даними геологів, існує ймовірність відкриття родовищ платини, алмазів, хрому та рідкісних металів.