4. Зміна Конституції

Проект Закону про зміну Конституції може бути внесений не менш як однією п'ятою передбаченої законом кількості депутатів Сенату або Президентом.

Перше читання проекту закону про зміну Конституції може відбуватися лише на 13-й день після внесення Сейму законопро­екту. Закон про зміну Конституції приймається Сеймом не менш як двома третинами голосів у присутності не менш як половини передбаченої законом кількості депутатів, а також Сенатом - абсолютною більшістю голосів у присутності не менш як половини передбаченої законом кількості сенаторів.

Після прийняття закону, який вносить зміни до розділів І (Рес­публіка), II (Свободи, права й обов'язки людини та громадяни­на), XII (Зміна Конституції), суб'єкти, яким надано право вне­сення проекту закону про зміну Конституції, можуть зажадати проведення референдуму із затвердження цього закону.

Прийнятий закон про зміну Конституції Маршал Сейму пе­редає Президентові Республіки для підпису. Президент Респуб­ліки підписує закон протягом 21 дня з дня його отримання і дає розпорядження про його публікацію.

5. Місцеве самоврядування

Конституція Республіки Польща виокремлює спеціальну гла­ву «Місцеве самоврядування». Місцеве самоврядування виконує суспільні завдання, не закріплені Конституцією чи законом за іншими органами державної влади.

Стаття 16 Конституції приписує, що всі жителі одиниць ос­новного територіального поділу (воєводства, міста та гміни) скла­дають у силу закону самоврядувальну спільність. Місцеве само­врядування бере участь у виконанні державної влади. Належну йому в межах законів більшу частину суспільних завдань само­врядування виконує від свого імені та несе за це особисту відпо­відальність.

Конституція визначає, що основною одиницею самоврядуван­ня є гміна (ст. 164). Інші одиниці регіонального та місцевого са­моврядування визначаються законом. Гмінний рівень складає основу і практично на його долю місцевого самоврядування при­падає найбільше завдань із питань, що не закріплені за іншими одиницями місцевого самоврядування. Кожна одиниця місцево­го самоврядування володіє правоздатністю; їм належать право власності та інші майнові права; самостійність цих одиниць підля­гає правовому захисту (ст. 165).

Суспільні завдання, пов'язані з задоволенням потреб самоврядованої спільності, виконує одиниця місцевого самоврядування як свої власні задачі. Закон може доручити виконання інших зав­дань, якщо це випливає з обгрунтованих потреб держави. Суперечки про компетенцію між органами місцевого самоврядування і урядовою адміністрацією вирішуються адміністративним судом.

Усім одиницям місцевого самоврядування Конституцією за­безпечується участь у державних доходах, виходячи з обсягу по­кладених на них завдань. Доходи одиниць місцевого самовряду­вання, а також спільні та цільові дотації за рахунок коштів дер­жавного бюджету, є їх власними доходами. Одиниці місцевого самоврядування мають право встановлювати розмір місцевого оподаткування і місцевих зборів у межах, визначених законом.

До структури самоврядування входять розпорядчі і виконавчі органи, що формуються шляхом виборів. Вибори є загальними, рівними, прямими і проводяться голосуванням.

Члени гмінних та інших спільностей можуть вирішувати шля­хом референдуму питання, які стосуються цієї спільності, в тому числі питання щодо відкликання обраного на прямих виборах органу місцевого самоврядування.

Діяльність органів місцевого самоврядування підлягає нагля­ду з точки зору її законності. Органами, що наглядають за діяль­ністю одиниць місцевого самоврядування, є Голова Ради Міністрів і воєводи, а з фінансових питань - регіональні рахункові палати. Сейм за пропозицією Голови Ради Міністрів може розпустити розпорядчий орган місцевого самоврядування, якщо той порушує Конституцію або закони (ст. 170).

Одиниці місцевого самоврядування співпрацюють між со­бою та навіть створюють різного роду спілки. Крім того, мають право вступати в міжнародні об'єднання місцевих та регіональ­них спілок, а також співпрацювати з місцевими та регіональними спілками інших держав.