Стратифікація підприємств

 Стратифікація відбувається окремо для основної сукупності, незначних і новостворених підприємств.

Основна сукупність

 Стратифікацію генеральної сукупності підприємств цієї сукупності проводять за такими критеріями:

1)      основний вид економічної діяльності;

2)      розмір підприємства (визначають за кількістю найманих працівників);

3)      територіальна належність підприємства.

За результатами описаного вище дослідження основними критеріями стратифікації є вид економічної діяльності та розмір підприємств, додатковим – регіональна ознака.

За видом економічної діяльності виділено 60 груп, за кількістю найманих працівників – 4 групи. Враховуючи те, що стратифікація за 27 регіонами в поєднанні з видом економічної діяльності дає значну кількість дрібних страт, які в свою чергу не є більш однорідними, виконують об’єднання регіонів у 6 регіонально-локальних груп. При формуванні цих груп враховують структуру сукупності за обсягом реалізованої продукції за видами економічної діяльності за регіонами та кількість підприємств генеральної сукупності за регіонами.

Після формування страт файл, в якому міститься основна сукупність, агрегується за кодом страти, після чого для страт визначають такі показники (для обсягу реалізованої продукції): мінімальне, максимальне та середнє значення, середньоквадратичне відхилення, коефіцієнт варіації, а також кількість підприємств у страті. Зауважимо, що обсяг реалізованої продукції має значення лише для тієї частини одиниць основи, які потрапили у вибірку в попередньому до звітного році. Для решти одиниць пропуски заповнюють значеннями взаємопов’язаних показників із фінансової звітності.

У статистичній практиці розвинених країн щодо вибіркових обстежень підприємств прийнято, що коефіцієнт варіації ознаки не повинен перевищувати 3. Для зниження коефіцієнта варіації виконують процедури виявлення нетипових підприємств.

 

Новостворені та незначні підприємства

Для новостворених і незначних підприємств стратифікацію проводять за основним видом економічної діяльності.

 

Виявлення нетипових підприємств

 Значний вплив на зменшення розміру похибки вибірки має виявлення нетипових підприємств та розміщення їх в окремій страті для подальшого обстеження на суцільній основі. Виявлення нетипових підприємств здійснюють тільки в основній сукупності та виконують двічі: перший раз – одразу після стратифікації, вдруге – після об’єднання страт.

Для виявлення нетипових підприємств підприємства у кожній страті розміщують у порядку спадання обсягу реалізованої продукції з подальшою оцінкою їх значень математичним, графічним (ящичкові діаграми) та експертним методами.

Математичний метод

Нетиповими вважають підприємства, для яких значення обсягу реалізованої продукції потрапляє за межі інтервалу:

,

(3.1)

 де:   – значення обсягу реалізованої продукції для i-ої одиниці в страті h;

 – середнє значення обсягу реалізованої продукції в страті h;

 – середньоквадратичне відхилення обсягу реалізованої продукції в страті h.

Графічний метод використовують як допоміжний при проведенні експертної оцінки значень цільової ознаки (обсягу реалізованої продукції). Графік типу "box-plot" будують для кожної страти окремо. На ньому видно всі "викиди" значень цільової ознаки.

Нетипові підприємства групують в окрему страту за кожним видом економічної діяльності. Такі страти називаються нетиповими. Нетипові одиниці обстежують на суцільній основі (тобто ймовірність їх включення у вибірку дорівнює одиниці).

Нетиповим стратам надають особливе позначення: їх коди мають вигляд XX(ХХX)00.

При виділенні нетипових підприємств спочатку застосовують математичний метод, після чого знову формують агрегований файл із вищевказаними статистичними показниками для перевірки коефіцієнта варіації цільової ознаки в кожній страті. Якщо коефіцієнт варіації в страті є більшим за 3, то необхідно продовжити виділення нетипових підприємств експертним і графічним методами.

Проте кількість нетипових підприємств не може бути дуже великою. Експертним шляхом встановлено, що загальна кількість підприємств, які обстежують на суцільній основі, не повинна перевищувати 12% вибіркової сукупності.

Приклад виявлення нетипових одиниць наведено у додатку Д.