Панас Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

План

Зміст

1. Історія написання твору.

В основу роману лягла почута письменником від візника розповідь про полтавського розбійника Василя Гнидку. Під враженням цієї розповіді письменник написав нарис «Подорож з Полтави до Гадяча» (навесні 1872 р.).

Нарис – великий прозовий художньо-публіцистичний твір, в якому автор зображує взяті з життя факти, події, людей.

Влітку 1872 р. Панас Мирний пише першу редакцію повісті «Чіпка», деякі зауваження щодо якої зробив брат письменника, відомий літературний критик і публіцист Іван Білик.

1873 р. – з-під пера письменника виходить друга редакція повісті. (Згодом були ще чотири редакції.) Над четвертою і п’ятою редакціями Панас Мирний працював разом з Іваном Біликом.

1874 р. – написано четверту редакцію. (Мала назву «Пропаща сила», складалася з чотирьох частин.)

1875 р. твір було закінчено, і його назвали «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».

1880 р. – твір уперше побачив світ в Женеві. Він вийшов під двома прізвищами: Панас Мирний та Іван Білик.

1887 р. «Хіба ревуть воли...» опубліковано у Львові.

1903 р. – під назвою «Пропаща сила» – у журналі «Киевская старина».

1905 р. вийшло окреме видання роману в Києві.

2. Жанр твору.

соціально-психологічний роман.

Соціально-психологічним називається такий роман, в яко-му суспільно значущі події і соціальні процеси передаються шляхом розкриття психології героїв, їх думок, прагнень і переживань.

Основні риси жанру соціально-психологічного роману:

а) зображення людини в складних формах життєвого процесу;

б) багатоплановість сюжету;

в) охоплення долі ряду дійових осіб;

г) великий обсяг.

3. Тема твору.

зображення життя та боротьби українського селянства проти со-ціального гноблення, зокрема кріпосництва та його залишків, напередодні і під час реформи 1861 року.

4. Ідея роману.

утвердження думки про неможливість подолання будь-яких проявів зла аморальними, жорстокими способами; засудження соціально несправедливого суспільного устрою (на прикладі кріпацтва), який спричиняє деградацію як правлячої, багатої верхівки, так і простих людей; возвеличення людського генія, народженого для прекрасного; утвердження думки про те, що життя завжди дає людині вибір — чи йти дорогою любові, ду-ховного вивищення, чи здатися, упасти, звиродніти, водночас про те, що конкретний вибір завжди залишається за людиною (якщо «ясла повні» (любов’ю ближніх, шаною близьких), то чи повинна ремствувати людина й відвертатися від них, упадаючи в гріх ненависті й злоби під тиском злих людей і обставин?).

5. Композиція роману.

Композиція – це зумовлена змістом побудова літературного твору, розміщення і співвідношення його складових частин, порядок розгортання подій і розстановка персонажів.

У поняття «композиція твору» входять описи подій, зовні-нього вигляду (портрети) героїв, діалоги, монологи, описи при-роди (пейзажі), обстановки, в якій діють персонажі (інтер’єри), авторські відступи.

Композиція роману “Хіба ревуть воли ...”.

Роман складається із чотирьох частин:

1. Дитинство і юність Чіпки.

2. 100-річна історія села Піски.

3. Складна доля селянина-бунтаря.

4. Трагедія Чіпки.

6. Сюжетна лінія роману.

це ряд подій та вчинків, через які розкрито формування харак-терів, історія життя персонажів.

У романі «Хіба ревуть воли...», як і в інших великих епічних творах, є основні та другорядні сюжетні лінії.

Основні сюжетні лінії роману:

а) Рід та життя Чіпки.

б) Рід та життєвий шлях Максима Ґудзя.

в) Історія життя Грицька та Христі.

г) Життєпис панів Польських, історія села Піски.

Другорядні сюжетні лінії роману:

а) Мотрі Луківни (матері Чіпки).

б) Івана Вареника (батька Чіпки).

в) Явдошки.

г) Василя Прохора.

7. Багатоплановість роману:

а) Процес закріпачення українського села.

б) Сатиричне викриття козацької старшини.

в) Сатиричне викриття царської адміністрації – чиновництва,

поліцейського апарату, земства.

8. Проблематика роману.

а) Народна мораль.

б) Батьки і діти.

в) Добро і зло.

г) Земля і достаток.

ґ) Кріпацька неволя.

д) «Пропаща сила».

е) Становище жінки в сім’ї.

є) Любов і сімейне щастя.

9. Образи.

Нечипір (Чіпка) Варениченко — головний герой; Грицько Чупру- ненко — друг Чіпки; Мотря — мати Чіпки; Іван Вареник (При-тика, Остап Хрущ, Хрущов) — батько Чіпки; Оришка — баба Чіпки; Галя — дружина Чіпки; Христя — дружина Грицька; Мирон Ґудзь — козак, прадід Максима; Максим Ґудзь (Маха- мед) — батько Галі, колишній москаль; Явдоха — колишня повія, мати Галі; Матня, Лушня, Пацюк — «друзі» Чіпки; Василь Порох — п’яничка, колишній судовий працівник; Кря-жов — голова повіту; Чижик — секретар суду; Дмитренко — становий; пан Польський та його нащадки; Лейба — жид-корчмар і його нащадки та ін.

10. Символічні образи.

Чіпка (символ пропащої сили, духовної сліпоти); Христя (сим-вол християнської любові й мудрості) та ін.

11. Час подій.

від періоду зруйнування Запорозької Січі та офіційного закрі-пачення українського селянства до другої половини 60-х рр. XIX ст., тобто в романі змальовується майже 150-літня історія українського села.)

Де відбувається дія твору? (Художній простір роману охоплює село Піски, Гетьманське, міста Москва, Херсон.)

основні події — середина XIX ст., а загалом від першої половини XVIII ст. до другої половини XIX ст. Місце подій: село Піски, Московщина, по- вітове місто Гетьманське.

12. Місце подій.

Художній простір роману охоплює село Піски, Гетьманське, міста Москва, Херсон.