2. Травма хребта.

Збір анамнезу захворювання:

1. Встановити точний час, місце та обставини травми зі слів хворого, свідків.

2. Визначити механізм травми, в т.ч. дорожньо-транспортна пригода, падіння з висоти, в т.ч. з висоти росту, кримінальні дії тощо.

3. Встановити епізод: втрата свідомості.

4. З’ясувати факт надання медичної допомоги сторонніми особами, якщо так, то ким саме.

5. Визначити, чи вживав хворий алкогольні напої або наркотичні засоби.

Збір анамнезу життя:

1. З’ясувати наявність факторів ризику серцево-судинних захворювань: артеріальна гіпертензія, тютюнопаління, цукровий діабет, гіперхолестеринемія.

2.Виявити в анамнезі супутні захворювання, в т.ч. порушення ритму серця, порушення мозкового кровообігу, онкологічних захворювань, виразкової хвороби шлунку та 12-палої кишки, захворювань крові та наявність у минулому кровотеч, ХОЗЛ, тощо.

3. Зібрати загальний алергологічний анамнез .

4. Визначити, які лікарські засоби пацієнт прийняв до прибуття бригади медичної допомоги.

5. З’ясувати, чи хворів постраждалий на ВІЛ, туберкульоз, гепатити .

Проведення огляду та фізичного обстеження

1. Оцінка загального стану та життєво важливих функцій потерпілого: свідомості, дихання, кровообігу за алгоритмом АВСDE

2. Усунути порушення життєво важливих функцій організму – дихання, кровообігу.

3. Оглянути травмованого з голови до п’ятки з метою виявлення поєднаних пошкоджень:

1. Наявність зовнішніх ознак травми

2. Визначити рухову активність кінцівок.

3. Наявність деформацій скелету.

4. Наявність тактильної чутливості.

5.Колір шкірних покривів, вологість.

6. Виявити наявність рани в ділянці хребта.

7.Виявити наявність деформації хребта.

8.Виявити наявність зовнішньої чи внутрішньої кровотечі з ділянки хребта.

Оцінка стану серцево-судинної та дихальної системи пацієнта

1. Пульс, його характеристика, АТ.

2. ЧД, його характеристика.

3. Вимірювання артеріального тиску на обох руках.

4. Перкусія ділянки серця: звернути увагу на наявність зміщення границь серцевої тупості.

5. Пальпація серця: оцінити верхівковий поштовх та його локалізацію.

6. Аускультація серця та судин: оцінити тони та наявність шумів.

7. Аускультація легень: наявність вологих хрипів, тимпаніту.

1. Реєстрація ЕКГ у 12 відведеннях .

2. Пульсоксиметрія (визначення сатурації крові киснем, норма – 95%).

Лікувальна тактика

1. Положення постраждалого лежачи на щиті.

2. Постраждалому з ТХ необхідно обмежити фізичне навантаження, забезпечити повний психологічний спокій, заборонити постраждалому самостійне пересування.

3. Кисень зі зниженням сатурації менше 95%. Інгаляцію зволоженим киснем - 3-5 л/хв.

Ввести 0,9% розчин натрію хлориду із розрахунку 20 мл/кг та 10% розчин ГЕК.

4. Транспортну іммобілізацію потрібно проводити на щиті на місці пригоди, постраждалий у положенні «жаби», обов’язково зафіксувавши шию у транспортному шийному комірці .

1 Усунення болю :

- введення ненаркотичних та наркотичних анальгетиків (кеторолак, метамізол натрію, розчин декскетопрофену в/в повільно, однак перевага надається морфіну - вводити дробно по 2-5 мг кожні 5-15 хв до припинення больового синдрому або появи побічної дії (гіпотензії, пригнічення дихання, нудоти, блювання);

- боротьба з явищами шоку див.;

- боротьба з явищами гострої дихальної недостатності

- Рекомендований контроль рівня АТ.

- Для підвищення АТ перевага надається внутрішньовенному крапельному введенню допаміну зі швидкістю 2-10 мкг/кг/хв. під контролем частоти серцевих скорочень та АТ.

- Для зниження АТ застосовуються -адреноблокатори і/або нітрати (див. протокол надання медичної допомоги з лікування артеріальної гіпертензії).

ОЦІНКА СТАНУ ПАЦІЄНТА - ЗА АЛГОРИТМОМ АВСDE

А - прохідність дихальних шляхів (Airway)

1. Порушення прохідності дихальних шляхів - парадоксальне дихання та участі дихальних м'язів; центральний ціаноз; порушення свідомості -западання язика, м'якого піднебіння.

2. Кисень у концентрації > 10 л/хв.

В - дихання (Breathing)

Під час оцінки дихання важливо визначити та лікувати стани, які є безпосередньою загрозою для життя - важкий напад астми, набряк легень, напружений пневмоторакс, гемоторакс.

1.Визначте симптоми, які можуть свідчити про порушення дихання: надмірна пітливість, центральний ціаноз, робота додаткових м'язів або черевний тип дихання.

2. Визначте ЧД - в нормі це 12-20 вдихів за хв.

3.Оцініть спосіб дихання, глибину вдихів та перевірте, чи рухи грудної клітки симетричні.

4. Зверніть увагу на надмірне наповнення шийних вен.

5.Проведіть аускультацію та перкусію легень.

6.Визначте положення трахеї.

С - кровообіг (Circulation)

1. Оцініть колір шкіри на відкритих частинах (кисті): синя, рожева, бліда або мармурова.

2. Оцініть температуру кінцівок: холодна чи тепла.

3. Оцініть капілярне наповнення - в нормі до 2 сек. Збільшене капілярне наповнення може вказувати на знижену периферійну перфузію.

4. Оцініть наповнення вен - можуть бути помірно наповнені або запалі при гіповолемії.

5. Визначіть ЧСС. Знайдіть периферійний пульс та пульс на великій артерії, оцініть його наявність, частоту, якість, регулярність та симетричність.

6. Виміряйте артеріальний тиск.

7.Вислухайте тони серця.

8. Симптоми зниження викиду серця, такі як порушення свідомості.

D - порушення стану свідомості (Disability)

Найчастіше причинами порушень стану свідомості є важка гіпоксія, гіперкапнія, ішемія мозку або застосування лікарських засобів із седативним ефектом або анальгетиків.

1.Оцініть зіниці (діаметр, симетричність та реакцію на світло).

2. Швидко оцініть стан свідомості пацієнта за шкалою AVPU: Alert (орієнтується), Vocal (реагує на голос), Pain (реагує на біль), Unresponsive (не реагує на жодні подразники.

3.Визначте рівень глюкози, щоб виключити гіпоглікемію.

Е - додаткова інформація (Exposure)

1.Зберіть детальний анамнез у пацієнта, його рідних, друзів.

2.Ознайомтесь з медичною документацією пацієнта: перевірте показники життєвих параметрів та їх зміни у динаміці, які лікарські засоби він приймає.

Транспортировка больного с травмой позвоночника и спинного мозга

Транспортировка больного с травмой позвоночника и спинного мозга должна осуществляться только при наличии иммобилизации. Для иммобилизации при переломах грудного и поясничного отделов позвоночника для транспортировки с места травмы в стационар пользуются жесткими носилками и различного рода щитами, на которые больного укладывают на спину или на живот. Во избежание смещения отломков позвонков и дополнительного повреждения спинного мозга не следует транспортировать больного в положении на боку. Очень важным моментом при оказании помощи больному с травмой позвоночника и спинного мозга является бережная укладка его на носилки. Поднимать больного и перекладывать на носилки необходимо сразу, в один прием, при помощи 3 - 5 человек, обязательно поддерживая голову (особенно при травме в шейном отделе). Нежелательно повторное, тем более многократное перекладывание пострадавшего. При травме позвоночника и спинного мозга в поясничном и грудном отделах при наличии щита более атравматично транспортировать больного в положении на спине, а при отсутствии щита - в положении на животе. Транспортировка больного с травмой в шейном отделе позвоночника должна осуществляться в положении на спине независимо от наличия щита .

Іммобілізація на довгій дошці.

1. Підготуйте довгу дошку, ремені, шийний комір згідно розміру пацієнта, стрічку і іммобілізатор голови, рулони для голови або пристрій для фіксації голови.

2. Одягніть на пацієнта шийний комір потрібного розміру, підтримуючи осьову стабілізацію шийного відділу хребта. Ця стабілізація проводиться іншим рятувальником і виключає тракції і витяжіння голови, скоріше це звичайне утримання голови в нейтральному положенні по середній лінії, поки перший рятувальник надягає шийний комір.

3. Як тільки комір вдягнуто, другий рятувальник продовжує підтримувати голову в нейтральному положенні, щоб забезпечити стабілізацію.

Носилки устанавливают рядом с пострадавшим со стороны повреждения (при травме позвоночника с любой удобной стороны). Три человека со здоровой стороны опускаются на колено, осторожно подводят руки под пострадавшего и одновременно приподнимают его по команде одновременно, так, чтобы позвоночный столб оставался прямым. В этот момент  четвертый человек продвигает подготовленные носилки под пострадавшего, а поднимающие осторожно укладывают его на носилки, щадя поврежденную часть тела.

4. Покладіть пацієнта на довгу спинну дошку з застосуванням відповідної техніки. Якщо пацієнт знаходиться в транспортному засобі або де-небудь, але не на спині або обличчям вниз, покладіть його на дошку доступним безпечним методом (напр., з використанням короткої дошки або вивільняючого пристрою), що дозволяє утримувати осьову стабілізацію хребта.

5. Стабілізуйте пацієнта за допомогою ременів і пристрою іммобілізації голови, головними рулонами / стрічками чи подібним оснащенням. Як тільки голова фіксована на спинній дошці, можна припинити ручну осьову стабілізацію голови.

6. Деяких пацієнтів, через надмірну вагу або вік, неможливо іммобілізувати шляхом осьової стабілізації на стандартній спинній дошці і шийним коміром. Ніколи не іммобілізуйте пацієнта в нейтральній позиції. В такій ситуації слід проводити ручну стабілізацію протягом всього транспортування до лікарні.

ТРАВМА ГРУДНОЙ КЛЕТКИ

Пневмоторакс – симптомокомплекс, який розвивається при попаданні повітря в плевральну порожнину.

Гемоторакс – це накопичення крові в плевральній порожнині внаслідок пошкоджень легеневої паренхіми, міжреберних артерій або діафрагми.

Хілоторакс – прогресуюче накопичення в грудній порожнині лімфи.

Травма органів грудної клітки – патологічний стан, зумовлений дією механічного ушкоджуючого фактора на грудну клітку, діафрагму й органи грудної порожнини, одним з основних синдромів якого є порушення функції зовнішнього дихання..

Збір анамнезу захворювання:

1. Встановити час виникнення болю в грудній клітці, його тривалість та зв'язок з можливою травмою грудної клітки.

2. Встановити характер болю, його локалізацію та іррадіацію.

3. Встановити чи була спроба зняти біль знеболюючими препаратами та ефект від даної дії.

4. Встановити зв’язок болю з фізичним навантаженням.

5. Встановити наявність задишки.

6. Встановити наявність рани грудної клітки.

7. Встановити наявність ссаден, гематом м/тканин грудної стінки.

8. Встановити наявність підшкірної емфіземи грудної стінки, шиї, обличчя, черевної стінки.

Збір анамнезу життя:

1. З’ясувати чи була травма грудної клітки, живота.

2. Які знеболюючі засоби потерпілий прийняв до прибуття бригади медичної допомоги.

3. Зібрати загальний алергологічний анамнез .

Проведення огляду та фізичного обстеження

1. Оцінка постраждалого: свідомості, дихання, кровообігу за алгоритмом АВСDE

2. Усунути порушення життєво важливих функцій організму – дихання, кровообігу.

3. Візуальна оцінка:

- Колір шкірних покривів, вологість, наявність набухання шийних вен, наявність підшкірної емфіземи грудної стінки, шиї, обличчя.

- Виявити наявність рани грудної клітки.

- Виявити наявність деформації, крепітації уламків ребер.

- Виявити “свист” при диханні і кашлі – наявність відкритого пневмотораксу.

- Виявити точкові крововиливи на обличчі, грудній клітці, синюшність шкіри обличчя, шиї, верхньої половини тулуба, як можливий прояв стиснення грудної клітки.

Оцінка стану серцево-судинної та дихальної системи пацієнта

1. Пульс, його характеристика, АТ.

2. ЧД, його характеристика.

3. Вимірювання артеріального тиску на обох руках.

4. Перкусія ділянки серця: звернути увагу на наявність зміщення границь серцевої тупості.

5. Пальпація серця: оцінити верхівковий поштовх та його локалізацію.

6. Аускультація серця та судин: оцінити тони та наявність шумів.

7. Наявність/відсутність легеневого дихання, наявність вологих хрипів, тимпаніту.

- Реєстрація ЕКГ у 12 відведеннях.

- Пульсоксиметрія (визначення сатурації крові киснем, норма – 95%).

Лікувальна тактика

1. Положення постраждалого напівсидячи.

Постраждалим з ТГК необхідно обмежити постраждалого у самостійному пересуванні.

Усунення болю :

1) блокада міжреберних нервів, паравертебральна спиртновокаїнова блокада;

2) введення ненаркотичних та наркотичних анальгетиків (морфін - вводити по 2-5 мг кожні 5-15 хв до припинення болю або появи гіпотензії, пригнічення дихання, нудоти, блювання.