1.2. Фовізм – прагнення до свободи

Зміст теми:

• Осінній салон 1905 року у Парижі й початок історії фовізму. Поява терміну.

• Основні риси фовізму, що характеризують його як перший напрямок модернізму.

• Причини переваги, яку віддають художники-фовісти жанрам пейзажу, портрету і натюрморту, пов'язані з їх творчими цілями й завданнями.

• Нетрадиційні джерела манери художників-фовістів: мистецтво примітиву, первісне й африканське мистецтво, дитячий малюнок, постімпресіонізм (творчість Сезанна, Ван Гога), група Набі, японська гравюра.

• Початок переосмислення професійного статусу художника, обумовлений вимогами повної творчої свободи, деструкції всіх норм і правил.

• Роль контуру, живописного мазка, фактури, деформації й спрощення форм у творчих експериментах художників-фовістів.

• Значення творчості фовістів в історії сучасного мистецтва.

• Провідна роль Анрі Матісса (1869 – 1954) у формуванні концепцій живопису і стилістики фовізму.

• Творчість Альбера Марке (1875 – 1947), Моріса Вламінка (1876 – 1958), Жоржа Руо (1871 – 1958), Андре Дерена (1880 – 1954), Кес ван Донгена (1877 – 1968), Отона Фрієза (1879 – 1949) в рамках мистецтва фовізму.

Образотворчий ряд пам'ятників мистецтва

А. Матісс. Радість життя. 1905-1906.

А. Матісс. Мадам Матісс. 1905. А. Матісс. Червона кімната. 1912.

А. Матісс. Танок. 1909. А. Матісс. Одаліски. 1928.

А. Матісс. Блакитна оголена. 1952. А. Матісс. Королівський сум. 1952.

А. Марке. Неаполь. 1909. А. Марке. Дощовий день у Парижі. 1910.

А. Дерен. Просушка вітрил. 1905. А. Дерен. Звивистий шлях в Эстаці. 1906.

М. де Вламінк. Червоні дерева. 1906. М. де Вламінк. Барки на Сені. 1907.

К. ван Донген. Іспанка. 1906. К. ван Донген. Червона танцівниця. 1907. Ж. Руо. Купальщиця. 1907.

Ж. Руо. Святий лик.  1933. Ж. Руо. Розп’яття. 1924. О. Фрієз. Кафедральний собор у Руані. 1908.

О. Фрієз. Спокуса. 1907. О. Фрієз. Гавань у Антверпені. 1906.

1.3. Експресіонізм – драма особистості

Зміст теми:

• Джерела й попередники німецького експресіонізму: романське й готичне мистецтво (живопис, книжкова мініатюра, вітраж, скульптура), експресіоністична лінія у живописі німецького Відродження (спіритуалізм Грюневальда й Кранаха, графіка Дюрера), мистецтво романтизму (творчість Фрідріха) і символізму (живопис Дж. Енсора, Ф. Ходлера, Ф. Штука).

• Вплив «пангерманських» концепцій на формування експресіонізму.

• Значення творчості В. ван Гога й П. Гогена у формуванні стилістики і художніх методів живопису експресіонізму.

• Вираження душевного стану розчарованого у своїй епосі художника і трагічне сприйняття положення людини у сучасному світі.

• Норвезький художник Едвард Мунк – попередник експресіонізму.

• Аналіз картини Мунка «Крик» (1893).

• Основні етапи розвитку мистецтва німецького експресіонізму, пов'язані із соціально-історичними й культурними перетвореннями в суспільстві.