Вступна частина - 5 хв.

При перевірці студентів до заняття звернути увагу на наявність і зовнішній вигляд студентів, наявність матеріального забезпечення.

Основна частина – 110 хв. Перше навчальне питання – 15 хв. Елементи геодезичних обчислень

В ході топогеодезичної прив’язки позицій, пунктів і постів виконується значний обсяг обчислювальних робіт.

В ході обчислювань, незважаючи на різновиди способів топогеодезичних робіт, найчастіше приходиться вирішувати типові задачі за основними формулами геодезії. Розрахунки, що проводяться за основними формулами геодезії, називаються основними елементами геодезичних обчислень (розрахунків). При проведенні геодезичних обчислень використовують:

• п’ятизначні таблиці логарифмів і натуральних значень тригонометричних функцій;

• артилерійську логарифмічну лінійку (рис.1);

• счислитель СТМ (рис.2);

• електроно-клавишні обчислювальні машинки (ЕКОМ);

• номограму інструментального ходу (НІХ) (рис.3).

Топогеодезична прив’язка пов’язана з громіздкими та складними обчисленнями, які складаються з окремих елементів. Окремі елементи складних та громіздких обчислень в практиці топогеодезичних робіт називають основними елементами геодезичних обчислень.

Основними елементами геодезичних обчислень є:

• перехід від дирекційного кута одного напрямку до дирекційного кута другого напрямку, що визначається з цієї ж точки;

• визначення величини горизонтального кута по дирекційним кутам напрямків, що утворюють цей кут;

• рішення прямої та оберненої геодезичної задачі на площині;

• вирішення трикутника;

• визначення величини зближення меридіанів;

• перехід від істиного або магнітного азимуту до дирекційного куту;

• визначення висот точок (перевищень).

Рисунок 1 - Артилерійська логарифмічна лінійка

Рисунок 2 - Обчислювач СТМ

Рисунок 3 - Номограма інструментального ходу (НІХ)

У розрахункових бланках всі цифри пишуться обчислювальним шрифтом, який показано на рис.4.

Рисунок 4 - Зразок написання цифр при розрахунках

Друге навчальне питання - 15 хв. Перехід від дирекційного куту одного напрямку до дирекційного куту другого напрямку. Визначення величини горизонтального куту

Від дирекційного куту одного напрямку до дирекційного куту другого напрямку, які виходять з однієї точки, переходять при обчисленнях теодолітних (бусольних) ходів, прямих і зворотних засічок, визначенні дирекційного куту повздовжньої осі машини (топоприв’язчика), а також при виконанні графічних креслень і вимірювань на карті (планшеті).

Так, з точки А (рис.5) відомий дирекційний кут (АС) напрямку на точку С і на цій же точці А виміряні два дирекціоні кути < 1 і 2. Потрібно визначити дирекціоні кути (АВ) і (АD) з точки А на точки В і D, які називають відповідно лівим і правим відносно бісектриси виміряного куту.

Рисунок 5 - Перехід від дирекційного куту одного напрямку до дирекційного куту іншого напрямку

З рис.5 слідує, що дирекційний кут правого напрямку (АD) = (АС) + < 2, дирекційний кут лівого напрямку (АВ) = (АС) - < 1.

На цій основі можна сформулювати наступні правила обчислення дирекційних кутів:

дирекційний кут правого напрямку дорівнює дирекційному куту лівого напрямку плюс горизонтальний кут між ними. Якщо отримана сума буде більше 360⁰ (60-00), то із неї вираховують 360⁰ (60-00);

дирекційний кут лівого напрямку дорівнює дирекційному куту правого напрямку мінус горизонтальний кут між ними. Якщо вихідний дирекційний кут менше значення горизонтального куту, то до нього додають 360⁰ (60-00).

Приклад. Визначити дирекційні кути (АВ) і (АС) (рис.6), якщо відомий дирекційний кут (АD) = 282⁰35’46’’ та виміряні кути < 1 = 102⁰15’42’’; < 2 = 85⁰12’32’’; < 3 = 172⁰31’46’’.

Рисунок 6 - Визначення дирекційних кутів (АВ) і (АС)