- •1 Лабораторна робота № 31
- •Теоретичні відомості
- •Основні характеристики випромінюючих тіл
- •Закони теплового випромінювання тіл
- •Експериментальна частина
- •Методика вимірювань
- •Вимірювання температури спіралі
- •Порядок виконання роботи
- •Обробка результатів вимірювань
- •2 Лабораторна робота № 32
- •Теоретичні відомості
- •Експериментальна частина
- •Порядок виконання роботи
- •Обробка результатів вимірювань
- •3 Лабораторна робота № 33
- •Теоретичні відомості
- •Постулати Бора. Походження лінійчатих спектрів
- •Теорія Бора для воднеподібних атомів
- •Спектри випромінювання воднеподібних атомів. Формула Бальмера – Рідберга
- •Експериментальна частина
- •Порядок виконання роботи
- •Обробка результатів вимірювань
- •4 Лабораторна робота № 34
- •Теоретичні відомості
- •Склад та характеристики атомних ядер
- •Стабільні і нестабільні ядра. Природна радіоактивність
- •Основні види радіоактивності
- •Закон радіоактивного розпаду
- •Закон поглинання випромінювання
- •Експериментальна частина
- •Опис експериментальної установки
- •Визначення періоду напіврозпаду ізотопу
- •Порядок виконання роботи та обробка результатів вимірювань
- •Перевірка перелічувального приладу пп-16
- •Вимірювання природного фону
- •Вимірювання коефіцієнта поглинання
- •5 Лабораторна робота № 35
- •Теоретичні відомості
- •Ефект Холла
- •Застосування ефекту Холла для визначення властивостей напівпровідників
- •Експериментальна частина
- •Опис установки
- •Вимірювання різниці потенціалів Холла
- •5.3 Обробка результатів вимірювань
- •6 Лабораторна робота № 36
- •Теоретичні відомості
- •Загальні властивості провідників
- •Електричний струм у провідниках
- •Залежність опору металів від температури
- •Залежність опору напівпровідників від температури
- •Експериментальна частина
- •Основні характеристики і параметри терморезисторів
- •Опис установки
- •Вимірювання опорів за допомогою місткової схеми
- •Визначення температурного коефіцієнту опору металу та напівпровідника
- •6.3 Порядок виконання роботи
Закони теплового випромінювання тіл
Закон Кірхгофа, встановлений у 1859 р., є одним з основних законів теп-лового випромінювання і не поширюється на інші види випромінювання. Цей закон пов’язує випромінювальні та поглинальні здатності нечорних тіл з ви-промінювальною здатністю абсолютно чорного тіла. Закон Кірхгофа записують і формулюють так:
-
E (
, T )
( ,T )
(31.4)
A(
,T )
– відношення спектральної випромінювальної здатності реального тіла до його спектральної поглинальної здатності, взятих у певному інтервалі довжин хвиль , d при даній температурі T , не залежить від природи тіла і до-
рівнює спектральній випромінювальній здатності абсолютно чорного тіла при тій самій температурі і у тому ж спектральному інтервалі.
У різних тіл величини E ,T і A ,T можуть змінюватися надзвичай-
но сильно, але відношення цих величин у даному спектральному інтервалі при даній температурі однакове для усіх тіл, тобто є універсальною функцією і T .
Згідно з (31.4), тіло, яке при даній температурі краще поглинає випромі-нювання у певному інтервалі довжин хвиль, буде, відповідно, і випромінювати краще, причому за однакових умов випромінювальна здатність абсолютно чор-ного тіла буде найвища, аніж решти нечорних тіл.
Закон Стефана – Больцмана. Повна енергія теплового випромінювання
тіл, а отже і їх інтегральна випромінювальна здатність |
E T , |
зростає при під- |
вищенні температури тіл. На рисунку 31.1 величині E T |
відповідає площа під |
|
кривою E ,T . Експериментальні дослідження (Й. Стефан, |
1879) показали, |
|
що повна енергія теплового випромінювання тіл зростає пропорційно T 4 , де T – абсолютна температура тіла. Згодом, у 1884 р., Л. Больцман, на основі за-гальних термодинамічних міркувань, довів, що така залежність виконується строго лише для АЧТ. Цей висновок і сформульовано у законі: інтегральна ви-
промінювальна здатність абсолютно чорного тіла пропорційна його абсолют-ній температурі у четвертому степені:
7
Кафедра інформаційно-вимірювальних технологій, метрології та фізики
|
Фізика атома, атомного ядра та фізика твердого тіла |
|
||||
|
|
|
|
|
(T )T 4 , |
(31.5) |
де |
5,67 10 |
8 |
Вт |
– стала Стефана – Больцмана. |
|
|
|
|
|
||||
|
м 2 |
К 4 |
|
|||
|
|
|
|
|
||
Д
ля
реальних (нечорних) тіл закон Стефана
– Больцмана виконується на-ближено і
потребує у кожному разі уточнень,
пов’язаних з необхідністю врахо-вувати
поглинальні властивості конкретного
тіла. Тому для нечорних тіл за-мість
(31.5) записують:
E( T ) A( T ) |
( T ) A( T ) |
T 4 , |
(31.5, а) |
де множник A T залежить від температури тіла і називається коефіцієнтом |
|||
поглинання поверхні тіла, або ступенем чорноти. |
Зміна A T |
з температурою |
|
веде до того, що залежність (31.5, а), в цілому, буде відрізнятися від T 4 . Очеви- |
|||
дно, при будь-якій температурі A T |
1. |
|
|
Закони Віна, встановлені теоретично у 1893 р., дозволяють визначати по-ложення (координати) максимуму в спектрі випромінювання абсолютно чорно-го тіла при температурі T (дивись рисунок 31.1).
П
ерший
закон Віна (закон зміщення): довжина
хвилі m
,
на
яку припа-
дає максимальне значення спектральної випромінювальної здатності АЧТ, обернено пропорційна абсолютній температурі тіла:
|
|
b |
, |
(31.6) |
m |
T |
|||
|
|
|||
|
|
|
||
де b 2,9 10 3 м К – стала Віна. |
|
|
|
|
Другий закон Віна: максимальне значення |
m спектральної випромінюва- |
|||
л
ьної
здатності АЧТ змінюється пропорційно
п’ятому степеню його абсолю-тної
температури:
|
|
m |
( |
m |
,T ) C T 5 |
, |
(31.6, а) |
|
|
|
|
|
|
||
де константа C ' 1,3 10 |
5 |
|
Вт |
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
м 2 К 5 |
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
||
