3. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін	Визначення
Фекально-оральний механізм передачі збудника	Спосіб передачі, при яком збудник виділяється з зараженого організму (джерело інфекції) з випорожненнями і проникає в сприятливий організм через рот.
Шигельози	Група антропонозних бактеріальних інфекційних захворювань з фекально-оральним механізмом передачі збудника, яке характеризується переважним ураженням товстої кишки і загальною інтоксикацією.
Черевний тиф	Гостра антропонозна бактеріальна інфекційна хвороба з фекально-оральним механізмом передачі збудника, яка характеризується бактеріемієй, ураженням тонкої кишки, інтоксикацією, циклічним перебігом.
Паратифи	Група антропонозних бактеріальних інфекційних захворювань з фекально-оральним механізмом передачі збудника, які мають перебіг, як при черевному тифі.
Гепатит А	Антропонозна вірусна інфекційна хвороба з фекально-оральним механізмом передачі збудника, яка характеризується переважним ураженням печінки, інтоксикацією, іноді жовтяницею.

4.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Загальна епідеміологічна характеристика групи кишкових інфекцій.

2. Основні прояви епідемічного процесу при шигельозах.

3. Основні прояви епідемічного процесу при черевному тифі та паратифах.

4. Основні прояви епідемічного процесу при гепатиті А.

4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті:

1. Організувують протиепідемічні і профілактичні заходи в осередках шигельозу.

2. Організувують протиепідемічні і профілактичні заходи в осередках черевного тифу і паратифах.

3. Організувують протиепідемічні і профілактичні заходи в осередках гепатиту А.

5. Зміст теми:

На практичному занятті студенти на основі знання епідеміологічних особливостей шигельозів, черевного тифу, паратифів і гепатиту А та системи заходів боротьби з ними організовують і проводять протиепідемічні заходи в осередках цих інфекцій.

Епідеміологічна характеристика групи кишкових інфекцій.

Група об’єднує майже 500 нозологічних одиниць різної етіології (бактерії, віруси, найпростіші, гельмінти). Група кишкових інфекцій представлена захворюваннями, серед яких є антропонози та зоонози:

– антропонози: шигельози, черевний тиф, паратиф А, ГА, ГЕ, холера, поліомієліт, аскаридоз, трихоцефальоз;

– зоонози: бруцельоз, лептоспіроз, сальмонельози, паратиф В, кишковий ієрсініоз, ешерихіози.

Джерело інфекції – хворі та носії (люди і тварини).

Механізм зараження – фекально-оральний, шляхи передачі: водний, харчовий, побутовий і механічна контамінація (мухи-чинники передачі).

Для кишкових інфекцій у багаторічній динаміці притаманні підйоми і зниження захворюваності, але вони не носять регулярного закономірного характеру. Циклічність визначається для ГА, холери.

Річна динаміка захворюваності майже для всіх кишкових інфекцій (за винятком харчових інтоксикацій) характеризується сезонністю. Для більшості кишкових інфекцій – це літньо-осіння сезонність. А для ГА та інших вірусних кишкових інфекцій (ЕСНО, Коксакі) – осінньо-зимова сезонність.

Території ризику – ендемічні країни Азії, Африки (холера, черевний тиф, ГА). В Україні городяни хворіють частіше, ніж жителі сільської місцевості. Різниця в показниках захворюваності пояснюється низьким зверненням жителів сільської місцевості по медичну допомогу при більшості ГКЗ.

Віковою групою ризику для більшості кишкових інфекцій є діти. Колективами ризику є дитячі організовані колективи (ДДЗ, школи), а для дорослих – військовослужбовці (для ГА).

Професійні групи ризику:

– працівники підприємств по виробництву харчових продуктів;

– підприємств по переробці харчових продуктів;

– підприємств системи водопостачання;

– підприємств очищення й асенізації та ін..

Основний напрямок боротьби з кишковими інфекціями це санітарно-гігієнічні заходи. Найбільше значення має санітарний контроль за епідзначущими об’єктами: каналізаційною мережею і очисними спорудами, джерелами водопостачання і водопровідною мережею. Особливу увагу приділяють підприємствам, які пов’язані з заготівлею, зберіганням, приготуванням та реалізацією харчових продуктів, а також дитячі-дошкільні і лікарняно-профілактичні заклади.

Розвиток епідемічного процесу при кишкових інфекціях визначається активністю механізму передачі збудника інфекції, інтенсивність якого прямо залежить від соціальних (рівня санітарного благоустрою населених пунктів і санітарної культури населення) та природно-кліматичних умов.

Протиепідемічні заходи при шигельозах.

Заходи відносно хворих, носіїв і реконвалесцентів. Обов'язкова госпіталізація хворих з важкою та середньоважкою формами захворювання, різко ослаблених і обтяжених супутніми захворюваннями, працівників харчових підприємств і осіб до них прирівняних. Госпіталізація необхідна у всіх випадках, коли дотримання протиепідемічного режиму за місцем проживання хворого неможливо. Хворі і реконвалесценти, діагноз у яких підтверджено бактеріологічно, що лікувалися в лікарні або вдома, виписують не раніше ніж через три дні після нормалізації стулу, температури і одного негативного результату бактеріологічного обстеження.

Заходи відносно осіб, що спілкувалися з хворими. За особами, що контактували з хворим, встановлюють медичне спостереження протягом 7 днів для виявлення повторних захворювань у вогнищі. Працівники поліклінік і дитячих дошкільних установ оглядають тих, що спілкувалися з хворим і проводять медичне спостереження (термометрія, огляд калу, пальпацію кишечнику і т.п.).

Профілактичні і протиепідемічні заходи. Епідеміологічне обстеження осередку проводиться епідеміологом у разі захворювання у дитячих колективах, а також серед працівників декретованих контингентів. Після госпіталізації хворого в його квартирі проводять завершальну дезінфекцію. При ізоляції хворого вдома протягом всього періоду хвороби в квартирі проводять поточну дезінфекцію.

Протиепідемічні заходи черевному тифі та паратифах А і В.

Заходи відносно хворих, носіїв і реконвалесцентів. Хворі підлягають обов’язковій госпіталізації. Реконвалесцентів виписують із стаціонару не раніше ніж після 21-ї доби нормальної температури тіла за наявності 3 негативних результатів досліджень калу і сечі на черевнотифозні палички. Перше дослідження проводять через 5 діб після нормалізації температури тіла; але не раніше ніж через 2 доби після припинення лікування хворого антибіотиками, наступні дослідження – з інтервалами у 5 діб.

Заходи відносно осіб, що спілкувалися з хворими. Медичний нагляд за контактними відбувається протягом 3-х тижнів при черевному тифі і 2-х тижнів при паратифах. Особи, які спілкувалися з хворим, підлягають одноразовому бактеріологічному дослідженню сечі і калу. Якщо в анамнезі у них є черевний тиф, паратифи, тривалі гарячкові захворювання або, якщо ці особи страждають запальними захворюваннями печінки і жовчних шляхів, то необхідно додатково досліджувати триразово сечу і кал і одноразово дуоденальний вміст. Працівники харчових підприємств і особи, що прирівнюються до них, відстороняються від роботи до отримання одноразового негативного результату дослідження на бактеріоносійство.

Осіб, що контактували з хворим на черевний тиф, слід піддати триразовій фагопрофілактиці черевнотифозним бактеріофагом з 5-денним інтервалом. Протягом 21 дня всім контактним проводиться термометрія.

Профілактичні і протиепідемічні заходи. В осередку після ізоляції хворого проводять завершальну дезінфекцію. Основні зусилля в епідемічному осередку повинні бути спрямованні на розрив механізму передачі, а конкретно для кожного вогнища – на ліквідацію чинника передачі, який зумовив розповсюдження збудника.

Протиепідемічні заходи при гепатиті А

Заходи відносно хворих і реконвалесцентів. Хворі на ГА підлягають обов'язковій госпіталізації. Ізоляцію припиняють після зникнення клінічних явищ, відновлення функції печінки, нормалізації рівня білірубіну в крові. За реконвалесцентами ГА встановлюють диспансерне спостереження на 3 місяці. Протягом 6 місяців після виписки із стаціонару протипоказані профілактичні щеплення.

Заходи відносно осіб, що спілкувалися з хворими. Розмежування В осередках ГА проводиться медичне спостереження протягом 35 днів з моменту останнього спілкування з хворим (термометрія, опитування, огляд з визначенням розмірів печінки, селезінки) не рідше 1 разу на тиждень; дітей дитячих дошкільних закладів – щоденно. За показаннями проводиться лабораторне обстеження (поява в колективі підвищеної кількості ГРЗ, особливо які супроводжуються збільшенням печінки, наявності гепатосплієнального синдрому неясної етіології, диспепсичних явищ, підйомів температури та ін.).

Профілактичні і протиепідемічні заходи. Основи профілактики зараження – забезпечення населення доброякісною водою та створення умов, що гарантують виконання санітарних правил, які висувають для заготівлі, зберіганню, виготовленню та реалізації продуктів харчування.

В якості засобу специфічної профілактики рекомендована до використання вакцина проти ГА.