1.2.Національний банк

Національний Банк України — державний банк країни, який, разом із своїми філіями, є першим рівнем банківської системи і виконує функції резервної системи. Його було утворено згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 30 бе­резня 1991 року.

Згідно із цим законом, на нього було покладено такі основні функції:

• емісія національних грошей та організація їх обігу;

• грошово-кредитне регулювання економіки (монетарна по­літика);

• акумуляція і зберігання резервів кредитних установ;

• кредитно-розрахункове обслуговування уряду (обслугову­вання державного боргу країни, проведення операцій на ринку державних цінних паперів та валютному ринку);

• кредитор останньої інстанції для комерційних банків;

• організація розрахунків між банками;

• видача комерційним банкам ліцензій на здійснення банків­ських операцій та операцій з іноземною валютою;

• контроль за діяльністю комерційних банків;

• накопичення, зберігання та проведення операцій із золото­валютними резервами країни.

НБУ є особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи ор­ганізації якого визначаються Конституцією України, Законом «Про Національний банк України», іншими законами України.

Національний банк має статутний капітал, що є державною власністю. Розмір статутного капіталу становить 10 млн. грн. Розмір статутного капіталу може бути змінений за рішенням Ра­ди Національного банку. Джерелами формування статутного ка­піталу Національного банку є доходи його кошторису, а за необ­хідності — Державний бюджет України.

Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об’єктом права державної власності і перебуває в йо­го повному господарському розпорядженні.

Емісія національної грошової одиниці

Національному банку належить виключне право випуску готівкових грошей в обіг та їх вилучення з обігу, тобто виконання функцій резервної системи. У зв’язку з цим НБУ:

• визначає порядок ведення касових операцій у народному господарстві;

• організовує виготовлення банкнот і металевих грошей;

• встановлює правила перевезення, зберігання та інкасації готівкових грошей;

• забезпечує створення резервних фондів банкнот та метале­вих грошей;

• визначає ознаки грошових знаків, а також порядок обліку пошкоджених банкнот і монет та їх знищення.

Для друкування банкнот та карбування монет в Україні створено власний банкнотно-монетний двір. Із введенням у дію Малинської фабрики банкнотного паперу Україна має замкнутий цикл виготовлення національних грошей. Забезпечення економіки готівковими грошима здійснюється через мережу регіональних управлінь Національного банку на замовлення комерційних банків.

Монетарна політика

На Центральний банк покладається регулювання грошового обігу в країні, тому він з певною періодичністю готує для уряду аналіз стану та свої пропозиції з цього питання.

Основні засади грошово-кредитної політики ґрунтуються на основних критеріях та макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного розвитку та основних параме­трах економічного й соціального розвитку України на відповідний період, що включають прогнозні показники обсягу валового внутрішнього продукту, рівня інфляції, розміру дефіциту держа­вного бюджету та джерел його покриття, платіжного та торгового балансів, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Щорічно Національний банк інформує Верховну Раду України про напрями грошово-кредитної і валютної політики, розробле­ної Національним банком на наступний рік і на більш тривалий період.

Основними економічними засобами і методами грошово- кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси через:

• визначення та регулювання норм обов’язкових резервів для комерційних банків та фінансово-кредитних установ;

• відсоткову політику;

• рефінансування комерційних банків;

• управління золотовалютними резервами;

• операції з цінними паперами на відкритому ринку;

• регулювання імпорту та експорту капіталу.