Плани подачі матеріалу

Сила 1. Визначення сили. 2. Напрямок дії сили. 3. Модульне значення сили. 4.Пояснення природи сили за видом взаємодії. Прилад 1. Призначення приладу. 2. Схематичне позначення приладу (якщо воно існує). 3. Будова приладу. 4. Принцип дії приладу. Фізична величина (ф.в) 1. Яке явище або властивість тіл характеризує дана фізична величина 2. Визначення фізичної величини. 3. Яка це фізична величина – скалярна, чи векторна. 4. Формула розрахунку даної фізичної величини. 5. Одиниці вимірювання фізичної величини. 6. Визначення одиниці вимірювання фізичної величини (якщо воно існує). 7. Способи вимірювання фізичної величини. Явище 1. Знайомство з зовнішніми признаками явища і його використанням. 2. Визначення явища.

Дослід 1. Мета досліду. 2. Схема досліду. 3. Хід досліду. 4. Результат досліду. Закон (формула, рівняння) 1. Між якими явищами або величинами закон встановлює зв’язок. 2. Визначення закону. 3. Математичний запис закону. 4. Межі застосування закону. 3. Умови протікання явища. 4. Математичний опис явища. 5. Пояснення явища на основі вивчених законів. Поле 1. Поле як особивий вид матерії 2. Що породжує поле? 3. На що діє поле? 4. Основні характеристики поля. 5. Принцип суперпозиції для поля. 6. Потенціальність поля. 7. Взаємодія поля з речовиною. 8. Швидкість розповсюдження поля у просторі. 9. Як залежить густина поля від відстані до його джерела? 10. Способи графічного зображення поля.

Лекція 1 Кінематика матеріальної точки

1.1 Механічний рух. Система відліку. Радіус-вектор. Рівняння руху у векторній та координатній формах. Основні кінематичні характеристики руху: траєкторія, переміщення, шлях, швидкість, прискорення. Зв’язок між ними.

Кінематика

Визначення. Механіка - це розділ фізики, предметом вивчення якого є рух макроскопічних тіл, що здійснюється з швидкостями набагато меншими за швидкість поширення світла.

_{Визначення.} Механічний рух - це зміна положення тіла відносно інших тіл з часом.

Визначення. Основне завдання механіки - знаходження положення тіла в будь-який момент часу.

Визначення. Кінематика точки - це розділ кінематики, що вивчає математичний опис руху матеріальних точок.

Визначення. Основним завданням кінематики є опис руху за допомогою математичного апарату без з'ясування причин, що викликають цей рух.

Рух будь-якого об'єкта в кінематиці вивчають по відношенню до деякої системи відліку.

В изначення. Система відліку - це тіло відліку, система координат, пов'язана з ним, і прилад для вимірювання часу.

Положення точки визначається набором узагальнених координат - впорядкованим набором числових величин, що повністю описують положення тіла у просторі. У найпростішому випадку це координати точки (радіус-вектора) у вибраній системі координат.

Основні кінематичні поняття

Визначення. Матеріальна точка (М.Т.) - це тіло, розмірами якого можна знехтувати за даних умов. Таких умов дві:

а ) Розміри тіла набагато менше відстані, яке воно проходить. Наприклад. Літак летить від одного міста до іншого.

б) Поступальний рух - це рух, при якому всі точки тіла рухаються однаково. Наприклад (рис.1.1):

Способи завдання положення М.Т. в просторі

Координатний спосіб (Рис. 1.2). Найбільш часто з цією метою використовують прямокутну систему координат. Положення точки A в тривимірній системі XYZ задається вказівкою значень трьох її проекцій x, y, z на осі координат X, Y, Z.

Векторний спосіб (Рис. 1.2). Положення матеріальної точки А в системі XYZ можна задати також за допомогою радіуса-вектора r, що з'єднує початок відліку - точку О з точкою М. Величина вектора r визначається його значенням (модулем) і напрямом, заданим кутами ф, δ.

П роекції вектора r на осі координат розраховуються, виходячи з таких рівностей:

z = |r|·cos(δ);

y = |r|·sin(δ)·sin(ф);

x = |r|·sin(δ)·cos(ф).

Природний, або траєкторний, спосіб використовують тоді, коли відома траєкторія точки по відношенню до вибраної системи відліку. Положення точки визначається відстанню s = O₁ M від вибраного на траєкторії початку відліку O₁, виміряним уподовж дуги траєкторії й узятим з відповідним знаком (рис. 3), а закон руху дається рівнянням s = f(t), що виражає залежність s від часу t.

При природному способі будують графік, на якому у вибраному масштабі відкладені уздовж осі t час, а уздовж осі s - відстань (рисунок 1.3), або таблицею, де в одному стовпці даються значення t, а в іншому відповідні йому значення s.