6. Кризові явища, характерні для XX ст.
Протягом ХХ ст. економічні кризи неодноразово потрясали світ. Найбільш широкомасштабними, з наслідками, що вплинули не лише на економічну ситуацію у країні їх виникнення, а й на сусідні країни та світову економіку загалом, були кризи 1929-1933 рр. в США, ряд криз СССР, криза в Мексиці 1995 р., азіатська валютна криза 1997-1998 рр. та інші.
Чи не найбільший вплив на розвиток світової економічної системи справила «велика депресія» 1929-1933р.р. в США. В 1926-1928 рр. економіка США була на підйомі, швидко розширювався ринок цінних паперів, вартість яких до кінця 20-х років XX ст. склала 50 млрд. дол. Інвестори активно вкладали гроші в цінні папери, купуючи їх на вторинному ринку. Для цього вони брали кредити в банках, які використовували грошові вклади громадян і тимчасово вільні кошти компаній. Біля 40% інвесторів купували акції в кредит під незначне маржинальне забезпечення. В результаті відбувся інвестиційний «перегрів». На підприємствах США, які втрачати замовлення, курси акцій почали падати. Комерційні банки вимагали повернення, а власники цінний паперів почали їх продавати, щоб повернути кредити. На Нью-Йоркській фондовій біржі 24 жовтня 1928 року відбулося різке падіння курсів акцій. Ціна акцій знизилася більш ніж на 100 пунктів. За короткий період збанкрутували 32 тис. приватних компаній. Підприємці скоротили капіталовкладення, знизився попит на продукцію. Криза була викликана монетарними причинами, для виходу з неї застосовувалися монетарні методи, економіко-організаційні, міри державного впливу на економіку, фінанси, ринок цінних паперів.
Створення СССР в 20-х роках було результатом глобальної воєнно-політичної кризи - Першої світової війни 1914-1918 рр., яка охопила в той період більшість країн світу. Після розпаду Російської імперії внаслідок кризи управління, яка чітко проявилася в ході воєнного зіткнення з Німецькою, Османською і Австро-Венгерською імперіями в 1914-1917 рр., на її території в 1918 р. утворилося декілька держав, найбільшими з яких були РСФРС, Польща і Українська Народна Республіка.
Криза системи управління Російської імперії сприяла збільшенню кількості радикальних партій і рухів. До кінця 1917 року на території Російської імперії утворилися і розвивалися такі кризові явища:
криза державного управління;
економічна криза, викликана спадом виробництва товарів споживання через відволікання виробничих потужностей сировини і робочої сили на воєнні потреби;
продовольча криза, викликана спадом виробництва агро продукції;
енергетична криза.
Висновки та перспективи подальших розробок у цьому напрямку. Отже, криза – це певний етап функціонування і розвитку соціально-економічної системи, який обумовлює об’єктивну необхідність її якісної трансформації. До визначення поняття кризи слід підходити, враховуючи не тільки наявні негативні наслідки, але й з позитивних причинно- наслідкових зв'язків. Запобігання кризи можливе лише шляхом подолання низки її соціально- економічних причин і передумов, що реалізується, зокрема, через усвідомлення негативного впливу ігнорування об’єктивних економічних законів, негативних наслідків надмірної суб’єктивізації економічних відносин.
Як показує досвід, кризи, як правило, можна передбачити, очікувати, а при бажанні й викликати; кризи можна прискорювати, випереджати, відсувати (запобігати), тобто кризові процеси певною мірою можуть бути керованими; також до криз можна й необхідно готуватися. Ефективне управління здатне прискорити вихід з кризи та мінімізувати її наслідки.
Тривалість і глибина кризи є наслідком помилок в антикризовому управлінні, свідомих деструктивних дій керівників або нерозуміння ними причин, характеру й можливих наслідків кризи. І, відповідно, можна припустити, що в майбутньому вдасться взагалі виключити кризи з розвитку соціально-економічних систем.