Загальні організаційно-методичні вказівки.

Навчальні питання

(Етапи заняття. Дії керівника і зміст ввідних)

Час

(хв.)

Методичні вказівки

(Дії студентів)

1

2

3

І. Вступ.

10 хв.

Організація заняття:

- перевірка підготовки навчального взводу до заняття (перевірити присутність та зовнішній вигляд студентів і готовність до заняття);

- командир нав-чального взводу шикує взвод і доповідає вик-ладачу про го-товність до про-ведення заняття;

а) наявність навчально-матеріального забезпечення;

- Усувають ви-явлені недоліки;

б) контрольне опитування:

- 2-3 студента відповідають на поставлене питання;

1. Вражаючі фактори ядерної зброї та їх стисла характеристика;

2. Хімічна зброя, її види та класифікація отруйних речовин;

- 2-3 студента відповідають на поставлене питання;

в) викладач оголошує тему, мету та навчальні питання заняття;

- Викладач ого-лошує тему, ме-ту, навчальні питання. Тему заняття викла-дач записує на дошці.

ІІ. Основна частина.......................................................................

70 хв.

1-ше навчальне питання: Індивідуальні засоби захисту: призначення, будова та порядок їх використання

20 хв.

Викладач оголошує перше навчальне питання.

Способи індивідуального захисту особового складу передбачають застосування індивідуальних засобів за­хисту органів дихання і шкіри та індивідуальних табельних медичних засобів захисту.

Індивідуальні засоби за­хисту органів дихання і шкіри призначені для захисту особового складу від попадання усередину організму, а також на шкіру та обмундирування отруйних, радіоактивних речовин і бактеріальних засобів. Крім того, вони також можуть використовуватися для короткочасного захисту від запалювальних речовин.

Своєчасне і вміле використання індивідуальних засобів органів дихання і шкіри забезпечує надійний захист від ОР, світлового випромінювання ядерних вибухів, радіоактивного пилу, РР, БЗ, оксиду вуглецю і дозволяє виконувати окремі завдання під водою та в середовищі, де немає кисню.

До засобів індивідуального за­хисту органів дихання належать: протигази, респіратори, ізолюючі дихальні апарати (ІДА): комплект додаткового патрона (КДП), гопкалітовий патрон.

Студенти уважно слуха-ють та запису-ють призначен-ня індивідуаль-них засобів захисту.

.

Записують поділ індивідуальних засобів захисту

1

2

3

До засобів індивідуального за­хисту шкіри належать: захисний одяг фільтруючого та ізолюючого типу, виготовлений з фільтруючих та ізолюючих матеріалів відповідно. Залежно від принципу бойового використання і кількості застосування засоби індивідуального за­хисту шкіри поділяють на засоби постійного та періодичного ношення, засоби одноразового і багаторазового застосування.

Засоби індивідуального за­хисту органів дихання. Вивчення цих засобів почнемо із основного засобу захисту – фільтруючого протигазу.

Фільтруючий протигаз призначений для захисту органів дихання, очей і шкіри обличчя отруйних, радіоак­тивних речовин і біологічних аерозолів. Він є штатним засобом захисту всіх військовослужбовців ЗС України.

Для надійного захисту фільтруючий протигаз повинен відповідати таким вимогам: забезпечувати низьку опірність диханню для зменшення втоми, забезпечувати подачу чистого повітря без його забруднення через підсос; забезпечувати потік сухого повітря до окулярів щоб не запотівали; мати малий мертвий об'єм для запобігання вдихання вдруге повітря, що видихається, легко і швидко збиратись; не заважати працювати в місцях з обмеженим доступом повітря; бути легкими і міцними; підтримувати задовільний рівень комфортності, щоб стимулювати використання, знижувати втому і сприяти зосередженню уваги того, хто ними користується; мати низький рівень шуму дихального клапана, щоб не відволікати користувача; мати переговорну мембрану, яка швидко може замінятись на радіопереговорний пристрій.

Фільтруючий протигаз складається (мал. 40): з фільтрувально-поглинаючої системи (поз. 1 - протигазова коробка) та лицевої частини (поз. 3 - шолом-маска), які з'єднуються між собою безпосередньо або за допомогою з'єднувальної трубки.

сумка для його носіння, захисту та зберігання (поз. 4); коробка з плівка-ми, які запобігають запотіванню скла окулярного вузла (поз. 2).

В залежності від типу протигазу може входити: трикотажний чохол з гідрофобним просоченням, коробка з запасними мембранами до переговор-ного пристрою, кришка фляги з клапаном, водонепроникний мішок, накладні утеплювальні манжети (при користованні взимку).

Фільтрувально-поглинаюча система (протигазова коробка) споряджена (у напрямку руху повітря) протидимним (протиаерозольним) фільтром і адсорбентом – спеціально обробленим активованим вугіллям (шихтою). Протидимний (протиаерозольний) фільтр затримує будь-які аерозолі, а шихта затримує пари ОР.

Лицева частина (шолом-маска) призначена для підводу очи-щенного повітря до органів дихання, захисту очей та шкіряних пок-ровів обличчя від попадання на них ОР, РП, БЗ. Крім того, вона пос-лаблює дію світлового випромінювання і захищає обличчя від

Записують призначення протигаза

Вимоги до протигаза

З’ясовують будову та комплектність фільтруючого протигазу

1

2

3

напалму, який горить.

Для роботи з переговорними апаратами і оптичними приборами є спеціальна лицева частина, яка має мембранний пристрій, більш тоншу резину у області вушної гофри, а стекла окулярів пристосовані для роботи з оптичними приборами.

Сумка протигазу призначена для його носіння, захисту і зберігання. Вона має плечовий ремінь та поясну тасьму з пряжками для регулювання довжини, одне або декілька відділень, внутрішні або зовнішні кишені для розміщення складових частин комплекту протигаза.

Підготовка фільтруючого протигазу до використання розпочинається з визначення необхідного розміру лицевої частини. Для цього необхідно здійснити вимір вертикального обхвату голови шляхом її вимірювання по замкнутій лінії, яка проходить через маківку, підборіддя і щоки. Результати вимірювань округляють до 0,5 і визначають розмір:

Використання фільтруючого протигазу. Протигаз використовується у трьох положеннях: «похідному», «напоготові», і «бойовому».

Для приведення протигазу у «похідне» положення необхідно:

надіти сумку з протигазом через праве плече так, щоб вона знаходилася на лівому боці;

підігнати верхній край сумки по верхньому зрізу поясного ременю;

відстібнути клапан протигазової сумки;

вийняти шолом-маску і перевірити стан окулярного вузла і клапанів видиху (забруднене скло протерти, не прозорі плівки замінити);

скласти шолом-маску, покласти її до сумки і застібнути клапан;

пересунути сумку назад так, щоб вона не заважала руху руки і за потреби закріпити на тулубі за допомогою тасьми.

У положення «напоготові» протигаз переводиться за командою «ПРОТИГАЗ ПРИГОТУВАТИ», для чого:

сумка пересувається вперед та к, щоб було зручно дістати протигаз двома руками;

клапан сумки відстібається, а поясна тасьма обноситься навколо талії і закріпляється;

головний убір і каска готовляться до швидкого знімання.

У «бойове» положення протигаз переводиться за сигналом «ХІМІЧНА ТРИВОГА», за командою «ГАЗИ», а також самостійно у разі виявлення радіоактивного зараження, отруйних речовин або біологічних засобів. Для чого:

заплющити очі, затримати дихання, зняти головний убір і затиснути його між ногами, вийняти шолом-маску, взявши її обома руками за стовщені краї в нижній частині таким чином, щоб великі пальці були зовні шолому, а решта - усередині;

Викладач на одному із студентів показує порядок визначення необхідного розміру лицевої частини

Викладач практично показує на студенті положення використання протигазу

1

2

3

прикласти нижню частину шолом-маски під підборіддя і різким рухом рук вгору і назад натягнути шолом на голову; зробити різкий видих, розплющити очі, відновити дихання і надіти головний убір. Якщо шолом-маска надіта з перекосом, або утворилися складки на масці – поправити.

Протигаз знімається за командою «ПРОТИГАЗ ЗНЯТИ» («ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ЗНЯТИ»). Для чого:

Підняти однією рукою головний убір, узятись другою рукою за клапанну коробку, трохи відтягнути шолом-маску до низу та рухом уперед і догори зняти її;

Скласти шолом-маску та покласти її до сумки;

Одягнути головний убір.

Справка. Фільтруючі протигази не захищають від окису вуглецю (чадного газу), тому для захисту від нього застосовують гопкалітовий патрон, який приєднується до протигазової коробки.

Необхідно пам'ятати, що при користуванні фільтруючим протигазом в умовах радіоактивного забруднення радіоактивні речовини затримуються фільтрувальними елементами і після цього стають осередком опромінення, тому користування такою фільтрувально-поглинальною коробкою має бути короткочасним.

Респіратори.

Респіратори застосовують для захисту органів дихання від радіоактивного та звичайного атмосферного (ґрунтового) пилу, а також для дій у вторинній хмарі бактеріальних засобів та різних шкідливих аерозолів.

Респіратор не захищає від токсичних газів і парів.

Респіратор складається з фільтруючої напівмаски, двох клапанів вдиху, одного клапану видиху з захисним екраном, наголовника з двох еластичних та двох лямок, що не розтягуються, і носового затискача.

Зберігається респіратор в поліетиленовому пакеті і переноситься у сумці для протигазу.

Залежно від умов, у яких доводиться працювати, респіратор комплектують патронами різних марок (табл. 89). Марка респіратора відповідає марці фільтруючого патрона.

Такі респіратори, як Р-2, ШБ-1, "Пелюстка", широко застосову-вали під час і після аварії.на Чорнобильській АЕС.

Студенти з’ясовують призначення будову та комплектність респіраторів

Записують порядок та спосіб захисту за допомогою респіраторів.

1

2

3

Респіратори виготовляються трьох розмірів. Потрібний розмір визначається за вимірюванням обличчя - відстань між точкою найбільшого заглиблення перенісся і найнижчою точкою підборіддя (до 109 см - №1; 110-119 см №2; 120 см і більше №3).

Респіратор використовується у двох положеннях: «похідному» (у протигазній сумці) і «бойовому» (одягається на обличчя..

Забороняється застосовувати респіратори для захисту від високотоксичних речовин типу синильної кислоти, миш'яковистого, фосфористого, ціанистого водню, тетраетил свинцю, низькомолекулярних вуглеводів (метан, етан), а також від речовин, які в пароподібному стані можуть проникати в організм через пошкоджену шкіру.

Протигазові й газопилезахисні респіратори надійно захищають органи дихання, якщо вони правильно підібрані та зручно надіті.

Ізолюючі протигази (ІДА)

Ізолюючі протигази (слайд) є спеціальними засобами захисту органів дихання, очей, обличчя від усіх небезпечних речовин, що містяться в повітрі. Застосовують їх, якщо фільтруючі протигази не забезпечують захист, а також коли у повітрі недостатньо кисню.

В ізолюючих протигазах ІП-4, ІП-46, ІП-46М, ІП-5 необхідне для дихання повітря збагачується киснем у регенеративному патроні, де знаходяться перекис і надперекис натрію. Такі протигази складаються з лицевої частини, дихального мішка і регенеративного патрона (РП-5). Патрони мають гарантійний строк зберігання — 10 років в упаковці підприємства.

Крім того, ізолюючий дихальний апарат (ІДА) типу ІП-5 є індивідуальним аварійно-рятувальним засобом і призначений для виходу із затоплених об’єктів бронетанкового озброєння методом вільного випливання зі швидкістю 1 м/с або методом поступового підйому на поверхню води, а також позволяє проводити під водою легкі роботи і може використовуватися на суші.

Принцип роботи ізолюючого протигазу. Розчин кислоти, яка міститься в ампулі пускового пристрою, під час роздавлювання ампули потрапляє на препарат (суміш речовин) пускового брикету, викликаючи бурхливе протікання реакцій з виділенням кисню, що необхідний для дихання на початковій стадії роботи в протигазі, і велику кількість тепла. Під дією водяного пару повітря, що видихається, і тепла, що виділяється, препарат регенеративного патрону вступає в реакцію і починається виділення кисню. Створений кисень потрапляє в дихальний мішок разом з повітрям, що видихається. Під час вдиху очищене повітря вуглекислоти і збагачене киснем повітря із дихального мішка проходить через регенеративний патрон і по з’єднуючій трубці надходить під шолом, а потім в легені людини. Під час наступних видихів і вдихів цей цикл повторюється.

Підготовка ІДА до використання проводиться під керівництвом командира підрозділу чи інструктора, які мають допуск на право їх самостійної перевірки.

Підбір шолом-маски та положення їх використання відповідно до розглянутого вище фільтруючого протигазу.

Записують до конспектів визначення

розміру респіратора

Записують дані по ізолюючим протигазам.

Занотовують до конспектів призначення ІДА та принцип їх дії

1

2

3

Засоби захисту шкіри.

Засоби захисту шкіри за призначенням поділяються на спеціальні (табельні) і підручні. Спеціальні засоби є ізолюючими і фільтруючими.

Ізолюючі засоби захисту шкіри виготовляють із прогумованої тканини і застосовують при тривалому перебуванні людей на зараженій або забрудненій місцевості, для захисту від радіоактивних речовин, опромінення альфа-променями, отруйних і сильнодіючих ядучих речовин та бактеріальних засобів. Вони призначені тільки для військових формувань.

Д

ЗЗК складається із захисного плаща (ОП-1М) з чохлом, захисних панчіх, захисних рукавиць (БЛ-1М, БЗ-1М з утеплювальним вклади-шем), чохла для панчіх та рукавиць.

ЗЗК використовується у трьох положеннях: «похідному», «напоготові» і «бойовому».

ЗЗК одягають за сигналом «ХІМІЧНА ТРИВОГА».

Команди на одягання:

«ПЛАЩ В РУКАВИ. ГАЗИ» ((для використання у вигляді плащ в рукави)

«ЗАХИСНИЙ КОМПЛЕКТ ОДЯГНУТИ. ГАЗИ» (для використання у вигляді комбінезону)

Команди для зняття:

«ЗАХИСНИЙ КОМПЛЕКТ ЗНЯТИ»

Записують призначення та поділ засобів захисту шкіри.

Розглядаємо зі студентами ізолюючі засоби захисту шкіри.

На одному студенті показати всі положення ЗЗК

1

2

3

Фільтруючі засоби захисту шкіри - комплект захисного фільтруючого одягу ЗФО (мал. 47), який захищає шкіру людини від отруйних і сильнодіючих ядучих речовин, що перебувають у пароподібному стані, а також від радіоактивних речовин і бактеріальних засобів у вигляді аерозолів. Для тимчасового захисту шкіри від радіоактивного пилу, хімічно небезпечних речовин і бактеріальних засобів, якщо немає табельних, можна використовувати звичайний одяг і взуття. Плащі, накидки, куртки, пальта з прогумованої тканини, шкіри, із хлорвінілу, поліетилену або цупкої вовняної тканини, гумове і шкіряне взуття, рукавиці служать захисним засобом протягом 5-10 хв.; а вологий одяг протягом 40-50 хв. Цього часу достатньо, щоб вийти із зараженої території. З метою посилення захисних властивостей звичайного одягу проти небезпечних хімічних речовин можна просочити його миючими засобами ОП-7, ОП-10 або мильно-мастильною емульсією.

Медичні засоби захисту призначені для профілактики і надання допомоги, запобігання ураженню або значного зниження його ступеня, підвищення стійкості організму до вражаючого впливу радіоактивних, отруйних речовин, СДЯР і бактеріальних засобів.

До медичних засобів захисту належать радіозахисні препарати, засоби захисту від впливу отруйних речовин (антидоти), протибактеріальні засоби — сульфаніламіди, антибіотики, вакцини, сироватки та ін.

Для надання першої медичної допомоги існують санітарні сумки і медичні аптечки санітарного поста, індивідуальні перев'язочні пакети та індивідуальні протихімічні пакети.

Аптечка індивідуальна АІ-2 укомплектована засобами, призначеними для надання самодопомоги і взаємодопомоги при пораненнях, опіках, для зниження впливу отруйних речовин, бактеріальних засобів та іонізуючого випромінювання. У комплекті аптечки є інструкція. На внутрішньому боці кришки нанесена схема розміщення препаратів у аптечці.

Розглядаємо зі студентами види та устій засобів захисту шкіри.

Записують, що відноситься до фільтруючих засобів захисту шкіри.

Записують призначення медичних засобів захисту.

Розглядаємо аптечку індивідуальну АІ-2.

1

2

3

У гнізді 1 знаходиться шприц-тюбик зі знеболювальною речовиною. Застосовується при великих ранах, опіках і переломах. Лівою рукою взяти за ребристий обідок, правою за корпус тюбика і повернути його за ходом годинникової стрілки до упору. Потім зняти ковпачок, який захищає голку, і тримаючи шприц-тюбик голкою угору, витиснути з нього повітря до появи краплі рідини на кінчику голки. Після цього, не торкаючись голки руками, ввести її у верхню зовнішню частину сідниці й витиснути вміст шприц-тюбика. Витягуючи голку, не послаблювати пальців. В екстрених випадках укол можна зробити і через одяг.

У гнізді 2 розміщений пенал червоного кольору. В ньому є 6 таблеток тарену для запобігання (ослаблення) ураженню фосфорорганічними речовинами. Приймати потрібно по одній таблетці при сигналі “Хімічна тривога”. При наростанні ознак отруєння необхідно прийняти ще одну таблетку. Після прийому першої таблетки слід одягнути протигаз. Другу можна приймати не раніше, ніж через 5—6 год.

У гнізді 3 у великому білому пеналі знаходяться 15 таблеток сульфадиметоксину — протибактеріального засобу. Застосовують його з появою шлунково-кишкових розладів, які часто виникають після опромінення. У першу добу прийняти 7 таблеток за один раз, а в наступні дві доби — по 4 таблетки.

У гнізді 4 у двох восьмигранних пеналах рожевого кольору розміщені по 6 таблеток протиблювотного – радіозахисного засобу № 1. Приймають 6 таблеток за один прийом при загрозі опромінення. При новій загрозі опромінення, але не раніше, ніж через 4—5 год. після першого прийому, рекомендується прийняти ще 6 таблеток.

У гнізді 5 є два білих однакових чотиригранних пенали з протибактеріальним препаратом № 1 (тетрациклін). Приймати слід 5 таблеток за один прийом при безпосередній загрозі або бактеріальному зараженні, а також при пораненнях і опіках. Через 6 год. після першого прийому слід прийняти ще 5 таблеток.

У гнізді 6 знаходиться пенал з 10 таблетками радіозахисного засобу № 2 — йодистим калієм. Приймати його потрібно по одній таблетці щоденно протягом 10 днів після випадання радіоактивних речовин і особливо при вживанні свіжого молока. Препарат ефективний, якщо він введений в організм за ЗО—60 хв. до опромінення або вживання забрудненої радіоактивними речовинами їжі й води. Захисні властивості зберігаються протягом 5—6 год. з моменту прийому.

У гнізді 7 є пенал голубого кольору з протиблювотним препаратом — етаперазином (5 таблеток). Приймати необхідно по одній таблетці зразу після опромінення або з появою нудоти після удару в голову.

Індивідуальний протихімічний пакет — ІПП-8, ІПП-51 призначений для знезаражування крапельно-рідинних отруйних речовин, які потрапили на відкриті ділянки тіла й одяг. До комплекту входять флакон з дегазуючим розчином і ватно-марлеві тампони. Відкриті ділянки тіла і одяг протирають тампоном, змоченим рідиною з флакона. При обробці тіла відчувається печіння, але воно проходить. Не допускати потрапляння рідини в очі.

Індивідуальним медичним засобом є й індивідуальний перев’язочний пакет. Організація забезпечення особового складу індивідуальними засобами захисту є важливим завданням командирів всіх рівнів.

З’ясовуємо зі студентами вміст аптечки та для чого той чи інший елемент призначений.

Вивчаємо зі студентами порядок застосування препаратів, які знаходяться в аптечці АІ-2.

Записують призначення та комплектність індивідуального протихімічного пакету.

1

2

2-ге навчальне питання: Колективні засоби захисту: призначен-ня, будова та порядок їх використання

До колективних засобів захисту відносяться рухомі об’єкти (технічні засоби) та стаціонарні об'єкти (різноманітні фортифі-каційні спорудження), які мають спеціальне обладнання (фільтровентиляційні установки, агрегати), що позволяє особовому складу находитися чи діяти в них без використання індивідуальних засобів захисту (слайд).

Технічні засоби колективного захисту. До технічних засобів колективного захисту відноситься різноманітна бойова техніка, яка має герметичні відділення і фільтровентиляційні установки, чим забезпечується надійний захист особового складу від ЗМУ і запалювальної зброї.

Фільтровентиляційні установки для технічних засобів (ФВУА-100, ФВУА-100Ф, ФВУА-100А) призначені для очищення повітря від отруйних речовин, радіоактивного пилу і біологічних засобів, створення надлишкового тиску всередині об’єкта та для обладнання герметичних об’єктів автомобільної техніки.

Вони складаються: з передфільтра, фільтра-поглинача, проти пилового фільтра, електровентилятора, фільтра радіоперешкод, щита контролю, комплекту повітроводів та монтажних деталей. Відрізняються між собою конструкцією електровентилятора та перед фільтра.

Особливо потужною системою захисту оснащені броньовані об’єкти, такі як танки, БМП, БТР та інші. В обладнанні їх є автоматизована система колективного захисту, яка дозволяє вчасно виявляти наявність у повітрі радіоактивних елементів і отруйних речовин, повідомляти про це екіпаж та автоматично вмикати систему герметизації даного об’єкта. Крім цього броня таких об’єктів послаблює в декілька разів (в залежності від товщини) вплив радіації на організм людей.

Фортифікаційні спорудження. Із польових фортифікаційних споруджень надійний захист від ЗМУ забезпечують сховища.

Спеціальне обладнання сховищ складається із наступних основних елементів: засобів герметизації; фільтровентиляційної установки (агрегату) типу ФВА-100/50, ФВА-50/25; паливних приборів; повітроводів.

Обладнане таким чином сховище, як правило, складається: із основного приміщення для розташування особового складу; фільтровентиляційної установки (агрегату) для очищення і подачі повітря і тамбурів. Сховище обладнується освітленням та засобами зв'язку.

Принцип роботи фільтровентиляційних агрегатів полягає у всмоктуванні вентилятором зовнішнього повітря через вентиляційний захисний пристрій (ВЗУ), очищенні його від крупних частин РП, а в подальшому повного очищення від ОР, РП, БЗ у фільтрі-поглиначі та подачі в споруду.

Розглянемо призначення, будову і захисні властивості різноманітних фортифікаційних споруджень, які відносяться до колективних засобів захисту.

15 хв

Студенти записують до конспектів визначення колективних засобів захисту,

Доводжу, що відноситься до технічних засобів колективного захисту та їх можливості.

Занотовують до конспектів елементи та склад сховищ

1

2

3

Укриття особового складу в захисних спорудах — це комплекс заходів із завчасним будівництвом захисних споруд, а також пристосуванням наявних приміщень для захисту та підтримання їх у готовності до використання.

Укриттю в захисних спорудах підлягає весь особовий склад. Фонд захисних споруд створюється шляхом обстеження й обліку підземних та наземних будівель і споруд, що відповідають вимогам захисту особового складу, дообладнання з урахуванням реальної обстановки підвалів, погребів та інших заглиблених приміщань; обстеження і взяття на облік підземних і наземних будівель та споруд, гірничих виробок і природних порожнин, що відповідають вимогам захисту; у разі необхідності переобладнання цих приміщень; будівництво заглиблених споруд пристосованих для захисту, що окремо розташовані від об'єктів виробничого призначення; масового будівництва в період загрози застосування противником зброї масового ураження найпростіших сховищ та укриттів; будівництво окремих сховищ та протирадіаційних укриттів. Потреби в захисних спорудах визначають, виходячи з необхідності укриття всього особового складу підрозділів. Укриття особового складу в захисних спорудах є надійним способом захисту від вражаючих факторів ядерної, хімічної, бактеріологічної, звичайної зброї, у разі аварій і деяких стихійних лих (ураганів, снігових заносів).

Захисні споруди за своїм призначенням і захисними властивостями поділяються на сховища, протирадіаційні укриття (ПРУ) і найпростіші укриття — щілини. Сховища – це інженерні споруди, які забезпечують надійний захист людей від усіх вражаючих факторів ядерного вибуху, отруйних речовин, бактеріальних засобів і вражаючих факторів звичайної зброї, обвалів і уламків зруйнованих будівель і споруд. Класифікуються вони за захисними властивостями, місткістю, місцем розміщення, забезпеченням фільтровентиляційним обладнанням і часом побудови.

Сховища будуються з урахуванням таких вимог: забезпечувати захист людей від усіх вражаючих факторів, безперервне перебування в них людей не менше двох діб, розташування на місцевості, що не затоплюється на відстані від ліній водостоку і каналізації, мати входи

Записують визначення укриття особового складу.

Студенти записують призначення і захисні властивості споруд до своїх конспектів.

Розглядаємо зі студентами устрій сховища.

Записуємо вимоги до побудови сховищ.

1

2

3

і виходи з тим ступенем захисту, що й основні приміщення, а на випадок їх завалу — аварійні виходи, мати вільні підходи, де не повинно бути горючих або дуже димлячих матеріалів, висота основних приміщень не менше 2,2 м і рівень полу, вище ґрунтових води не менш як на 20 см. Сховища складаються з основного приміщення для розміщення людей і допоміжних приміщень — входів, для фільтровентиляційного обладнання, санітарного вузла, для дизельної установки, резервуарів для води чи артезіанських свердловин, для продуктів харчування, медичної кімнати, тамбур-шлюзи, тамбури. Щоб у сховище не проникало повітря, забруднене радіоактивними речовинами, отруєне небезпечними хімічними речовинами і заражене бактеріальними засобами, воно має бути герметичним.

Протирадіаційне укриття (ПРУ) — це захисна споруда, яка забезпечує захист у ній людей від радіоактивних речовин і опромінення в зонах радіоактивного забруднення місцевості, отруйних речовин, біологічних засобів у краплинно-рідинному вигляді та світлового випромінення ядерного вибуху, наслідків урагану. Захисні властивості протирадіаційних укриттів оцінюються коефіцієнтом захисту, який показує, у скільки разів доза радіації на відкритій місцевості на висоті 1 м більша від дози радіації в укритті, тобто коефіцієнт захисту показує, у скільки разів ПРУ послаблює дію радіації, а відповідно і дозу опромінення людей. Протирадіаційні укриття можуть обладнуватись насамперед у підвальних поверхах будинків і споруд. Підвали в дерев'яних одноповерхових будинках ослаблюють дозу радіації в 7 разів, а в житлових одноповерхових кам'яних (цегляних) будинках — у 40, у двоповерхових — у 100, середня частина підвалу кількаповерхового кам'яного будинку — у 800—1000 разів. При невисоких рівнях радіації, а також для захисту від бактеріальних засобів, парів отруйних речовин можна використовувати кам'яні (цегляні) або дерев'яні будівлі. При виборі й підготовці укриттів для захисту від радіоактивних речовин слід враховувати захисні властивості будівельних матеріалів та окремих конструкцій.

Здатність будівельного матеріалу ослаблювати потік радіоактивних випромінювань характеризується щільністю і товщиною шару половинного ослаблення матеріалу, тобто певної товщини шару матеріалу, при проходженні через який інтенсивність радіоактивних випромінювань зменшується у два рази. Величина шару половинного ослаблення різних будівельних матеріалів наведена в табл. 85.

Записують визначення та порядок облаштування протирадіаційного укриття.

Записують дані по здатності матеріалів послаблювати радіоактивного випромінювання.

1

2

3

У разі потреби необхідно побудувати швидко споруджувані ПРУ з місцевих (ліс, камінь, саман, очерет) будівельних матеріалів (рис. 36) або промислових збірних залізобетонних елементів, цегли, прокату, труб, арматури (рис. 37).

Найпростішим укриттям для захисту населення у сільській місцевості є щілини і землянки, які певною мірою захищають від ударної хвилі, світлового випромінювання, радіаційного ураження. Для будівництва щілин і землянок вибирають сухі підвищені місця.

Щ

Розглядаємо зі студентами устрій протирадіаційного укриття.

Показую, що собою представляє ПРУ з перекриттям із залізобетонних плит..

Розказую студентам про найпростіше укриття для особового складу – перекриту щілину.

Стіни щілини укріплюють дошками, жердинами, хмизом, очеретяними фашинами або іншим підручним матеріалом. Входи в щілини роблять східчасті, під прямим кутом до осі щілини, і закривають дверима. Перекриття щілини роблять з накату колод, потім шар глини товщиною 10—15 см, який захищає щілину від потрапляння дощових вод, і шар ґрунту 20—40 см. Зверху все це вкривають дерном. Поверхневі води відводять у бік щілини по стічних канавках. Якщо можливо, щілини можна будувати також зі збірних залізобетонних конструкцій. Надійнішим і зручнішим укриттям є землянка, призначена для тривалого перебування людей. Будують землянку так само, як і щілину, але з підлогою, опаленням, місцями для сидіння і лежання. Ширина землянки 2—2,5 м.

3-тє навчальне питання: Тренування у використанні індивідуальних засобів захисту …………………………………..

Вивожу студентів на майданчик відпрацювання нормативів по захисту від ЗМУ, де практично відпрацьовуємо нормативи №№ 1, 4а, 4б. Для цього ще раз довожу порядок виконання нормативу, оціночні показники та за що знижується оцінка при виконанні того, чи іншого нормативу, незалежно від часу виконання.

Відпрацювання даного питання провожу в такій послідовності: норматив №1, норматив №4а, норматив №4б.

Витяг зі збірника нормативів знаходиться в додатках.

ІІІ. Підведення підсумків заняття................................

Розбір заняття:

1. Нагадати тему, навчальну мету і ступінь їх досягнення; підвести підсумки заняття;

2. Провести розбір заняття та оцінити дії осіб, які навчаються. Об’явити оцінки.

3. Дати завдання на самостійну підготовку:

- Підручник “Защита от оружия массового поражения”, серія “Бібліотека офіцера”, вид. 1989.

- Захист від зброї масового ураження та хімічне забезпечення роти (взводу) у бою, вид. 1988.

- Довідник по вражаючій дії ядерної зброї.

- Підручник “Ядерное оружие”, вид. 1987.

- Підручник “Отравляющие вещества”, вид. 1990.

30хв.

5 хв.

Розповідаю порядок облаштування перекритої щілини.

Викладач оголошує третє навчальне питання і виводить взвод на майданчик для відпрацювання нормативів.

Студенти слухають, роблять висновки;

Студенти записують в конспекти завдання на самостійну підготовку.