Типи граматичних категорій:

• ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ СЛІВ – це категорії, які об’єднують слова у класи та підкласи на основі спільної ознаки. Наприклад: частини мови, якісні та відносні прикметники, іменники-істоти та неістоти.

• ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ СЛОВОФОРМ – це категорії, які об’єднують у групи словоформи одного слова. Наприклад: число – відмінок (іменник), час – особа – число (дієслово).

• ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ СЛОВЕСНИХ ПОЗИЦІЙ – це категорії, які ототожнюють різні слова, котрі займають однакове місце в реченні. Наприклад: члени речення, звертання.

• ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ СЛОВЕСНИХ КОНСТРУКЦІЙ – це категорії, які об’єднують за спільною ознакою речення і словосполучення. Наприклад: типи речень – прості, складні, поширені, непоширені, види словосполучень – субстантивні, дієслівні.

МОРФЕМІКА

МОРФЕМА – це найменша значуща одиниця мови, що не може функціонувати самостійно, а лише у складі слова.

АЛОМОРФИ – це позиційні варіанти однієї морфеми. Наприклад: укр.: -друг- (друг, подруга), -друж- (дружити, дружній, дружка, подружжя), рос.: снег- (снег, снеговик), -снеж- (подснежник, снежный), англ.: -prov- (prove, disprove, proven), -proof- (proof, disproof), нім.: -nehm- (nehmen, aufnehmen, teilnehmen), -nahm- (die Aufnahme, die Teilnahme).

ВИДИ МОРФЕМ:

• КОРІНЬ – це спільна частина усіх споріднених слів, які утворюють словотвірний ряд. Корінь є носієм лексичного значення і може бути представлений вільною або зв’язаною морфемою. Наприклад: укр.: сват, сваха, рос.: рук, ручной, англ.: face, facial нім.: der Atem, atmen,

• ОСНОВА – це – частина слова без закінчення, що може включати лише корінь або корінь та афікси. Основа виражає не лише лексичне, а й загальне граматичне значення. Наприклад: укр.: масл-о, маслян-ий, рос.: вод-а, водн-ый, англ.: translat-ed, mistranslat-ed, нім.: der Band, verbind-en,

• АФІКСИ – це морфеми, які на відміну від кореня та основи мають не лексичне, а словотворне або граматичне значення. За положенням відносно кореня розрізняють:

• ПОСТФІКСИ: СУФІКСИ І ФЛЕКСІЇ – це афікси, які знаходяться після кореня. Різниця між ними полягає у їх функціонуванні. СУФІКСИ – це афікси, які слугують для утворення нових слів. Наприклад: укр.: малесенький, рос.: детский, англ.: friendship, нім.: arbeitslos. Іноді суфікси є формотворчими. Наприклад: суфікс -л- слугує для утворення минулого часу дієслова укр.: писати – писала, рос.: мыть – мыла. ФЛЕКСІЇ – це афікси, які використовуються для утворення форм одного слова. Наприклад: укр.: писати – напишу, рос.: мост – (на) мосту, англ.: dress – dressed, нім.: die Bedigung – die Bedigungen. У деяких випадках флексії беруть участь в утворенні нових слів. Наприклад: рос.: ворон – ворона.

• ПРЕФІКСИ – це афікси, які знаходяться перед коренем або основою і виконують словотворну функцію. Наприклад: укр.: умовний – безумовний, рос.: жить – прожить, пережить, англ.: fortune – misforune, нім.: gehen – untergehen. У деяких випадках префікси є показником граматичного значення. Наприклад: укр.: писати – написати, рос.: делать – сделать, нім.: fahren – gefahren

• ІНФІКС – це афікс, який вставляється в середину кореня. Наприклад: лат.: vici – vinco, vincis.

• ІНТЕРФІКС – це афікс, який вставляється між двома основами у складних словах. Наприклад: укр.: фізик-о-математичний, рос.: пар-о-ход, нім.: der Arbeit -s-tag

• НУЛЬОВА МОРФЕМА – це значуща відсутність морфа, що проявляється лише у бінарній (двочленній) опозиції. Наприклад: укр.: текст – тексту, рос.: стол – столы, англ. : boy – boy’s, нім.: Tag – Tage.

***** ***** *****

СЛОВОТВОРЕННЯ

СЛОВОТВІР – це наука про способи утворення нових слів у мові. Це – розділ мовознавства, пов’язаний із морфологією, оскільки оперує її основними одиницями – морфемами, і з синтаксисом, оскільки деякі способи словотворення співвідносяться із синтаксисом словосполучення. У той же час воно пов’язане з лексикологією, тому що вивчає слово і як лексичну одиницю.

ПОХІДНЕ СЛОВО – це слово, яке було утворене за певною словотвірною моделлю. Наприклад: укр.: переробити (пере + робити), рос.: читатель (читать + тель), англ.: arm-chair (arm + chair), нім.: schmelzbar (schmelz + bar).

НЕПОХІДНЕ СЛОВО – це слово, у якому не можна виявити словотвірну модель. Наприклад: укр.: хліб, рос.: клен, англ.: wind, нім.: der Tisch.

ТВІРНА ОСНОВА – це основа, на базі якої можуть створюватися нові слова. Наприклад: укр.: ліс – лісок, лісовик, лісник, лісний, лісостеп, пролісок, перелісок, рос.: стол – столик, престол, столешница, столоваться, столовая, настольный, застолье, англ.: man – mankind, manhood, manhunt, manly, manliness, man-made, manned, manlike, нім.: das Kleid – kleiden, die Kleidung, ankleiden, sich ankleiden, sich umkleiden.

НЕТВІРНА ОСНОВА – це основа, яка не може бути базою для утворення нових слів. Наприклад: укр.: какао, цунамі, рос.: пальто, трюмо, англ.: whammy, revue, нім.: der Flamingo, das Pony.

СЛОВОТВІРНА МОДЕЛЬ – це формальна структура, яка заповнюється лексичним матеріалом та слугує для утворення слів. Наприклад: укр.: основа іменника – назви міста + -анин -янин, -чанин, -ець, -ит = іменник – назва жителя даного міста (Львів – львів’янин), рос.: префикс со значением отрицания не- + основа качественного прилагательного = прилагательное со значением качества, противоположного качеству, названному производящей основой (прочный – непрочный), англ.: n (abstract noun) + -less (suffix with negative meaning) = Adj (deprived of that, named with root-noun): life – lifeless, нім.: S + -reich = Adj: das Wasser – wasserreich.

СЛОВОТВІРНИЙ РЯД – це словотвірна парадигма, де всі слова мають спільний корінь. Наприклад: укр.: голос, голосний, безголосий, голосистий, голосити, голосовий, голосувати, приголосний, рос.: книга – книжка, книжный, книжечка, книжонка, книголюб, книгохранилище, пятикнижие, англ.: move, movable, movement, mover, movie, moving, immovable, нім.: weisen, die Weise, beweisen, der Beweis, erweisen, hinweisen.

СЛОВОТВОРНЕ ГНІЗДО буває двох видів:

1. прирівнюється до словотвірного ряду, включає спільнокореневі слова;

2. включає слова, які створені за однією словотворною моделлю і мають одне словотвірне значення (тематичний ряд). Наприклад: укр.: безвітряний, безграмотний, бездіяльний, безсердечний, безсумнівний, безхарактерний, беззоряний, рос.: учитель, читатель, писатель, деятель, строитель, исследователь, смотритель, англ.: blackness, kindness, politeness, numbness, loudness, loneliness, likeness, нім.: wegfahren, wegschicken, weglaufen, wegtragen, wegnehmen, wegfallen, weggehen.

СИСТЕМА ЧАСТИН МОВИ

ЧАСТИНИ МОВИ – це лексико-граматичні класи слів, які відрізняються один від одного значенням, морфологічними особливостями, особливостями словотворення і синтаксичними функціями.

КАТЕГОРІАЛЬНІ ОЗНАКИ ЧАСТИНИ МОВИ:

1. КАТЕГОРІАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ – це спільне значення слів однієї частини мови. Наприклад: категоріальне значення іменника – предметність, прикметника – ознака, числівника – кількість;

2. МОРФОЛОГІЧНА ОЗНАКА – це набір парадигм, система морфологічних категорій і морфологічних розрядів. Наприклад: граматичні категорії іменника – рід, число, відмінок, відміна; дієслова – час, особа, вид, спосіб;

3. СЛОВОТВІРНА ОЗНАКА – це набір словотвірних моделей і засобів для поповнення лексики певної частини мови;

4. СИНТАКСИЧНА ОЗНАКА – це первинна синтаксична функція, здатність означувати інші слова та здатність бути означуваним іншим словом. Наприклад: первинна функція іменника – підмет та додаток, іменник може означувати дієслово, а бути означуваним прикметником.

ПОВНОЗНАЧНІ ТА СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ відрізняються тим, що

1) повнозначні мають лексичне значення, тобто означають окремі поняття, а службові – не мають лексичного значення, а лише граматичне,

2) повнозначні частини мови можуть бути членами речення, а службові – не можуть, а лише вказують на зв’язки між ними.

ПОВНОЗНАЧНІ ЧАСТИНИ МОВИ – іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник.

СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ – сполучник, прийменник, артикль, частка.

СИНТАКСИС

СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ – це поєднання двох або більше повнозначних слів, зв’язаних за змістом та граматично, що виражають єдине поняття. Наприклад: укр.: батьківські збори, рос.: читать про себя, англ.: first-year students, нім.: ein einfernter Verwandter.

ВИДИ ПІДРЯДНОГО ЗВ’ЯЗКУ У СЛОВОСПОЛУЧЕННІ:

• УЗГОДЖЕННЯ – це такий вид підрядного зв’язку у словосполученні, за якого залежне слово узгоджується з головним у роді, числі, відмінку. При зміні форми головного слова змінюється форма залежного. Наприклад: укр.: сонячний день, сонячного дня, сонячні дні, рос.: деревянный стол, на деревянном столе, англ. this tree – these trees, нім.: der alte Freund, des alten Freundes, dem alten Freund, den alten Freund,

• КЕРУВАННЯ – це такий вид підрядного зв’язку у словосполученні, за якого головне слово вимагає певної граматичної форми від залежного. Зміна форми головного слова не спричиняє зміни форми залежного. Наприклад: укр.: читати книгу, читаю книгу, прочитаю книгу, рос.: ходить в школу, пойду в школу, шел в школу,

• ПРИЛЯГАННЯ – це такий вид підрядного зв’язку у словосполученні, за якого зв’язок між головним та залежним словами лише змістовий, формальний показник залежності відсутній. Наприклад: укр.: повторити двічі, рос.: громко разговаривать, англ.: very kind, нім.: langsam gehen,

• ІЗАФЕТ – це конструкція з двох іменників, з яких один означує інший. Показник залежності приєднується не до залежного, а до головного слова. Ізафет притаманний арабській та тюркським мовам.

• ІНКОРПОРУВАННЯ – це такий вид підрядного зв’язку у словосполученні, за якого афікси оформлюють не лише слова, а і словосполучення та речення. Основи слів об’єднуються в єдине морфологічне ціле, яке називається інкорпоративним комплексом. Інкорпорування властиве палеоазійським мовам і мовам індіанців Америки.

РЕЧЕННЯ – це мінімальна одиниця мовлення, що є граматично організованим поєднанням слів і має певну змістову та інтонаційну закінченість.

ОДНОСКЛАДОВІ РЕЧЕННЯ – це речення, які мають лише один головний член. Наприклад: укр.: Світає. рос.: Холодно. англ.: Dead silence. нім.: Achtung!

ДВОСКЛАДОВІ РЕЧЕННЯ – це речення, які мають два головних члени речення.

ПОВНЕ РЕЧЕННЯ – це двоскладове речення, у якому є і підмет, і присудок.

НЕПОВНЕ (ЕЛІПТИЧНЕ) РЕЧЕННЯ – це речення, у якому випущений або один із головних членів (підмет або присудок), або обидва.

ПОШИРЕНЕ РЕЧЕННЯ – це речення, де крім головних членів є другорядні.

НЕПОШИРЕНЕ РЕЧЕННЯ – це речення, де є лише головні члени.

ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ: ОСНОВНІ – підмет і присудок, і ДРУГОРЯДНІ – додаток, означення, обставина.

Семантичний синтаксис

ПРЕДИКАТИВНІСТЬ – це граматична основа речення, що включає категорії часу, особи і модальності, інтонацію.

ОБ’ЄКТИВНА МОДАЛЬНІСТЬ – це обов’язковий компонент висловлювання, що виражає відношення того, що говориться, до дійсності у плані реальності та ірреальності. Вона виражається дієслівною категорією способу та пов’язана з категорією часу.

СУБ’ЄКТИВНА МОДАЛЬНІСТЬ – це необов’язковий компонент висловлювання, що виражає ставлення мовця до того, що він говорить. Вона може виражатися за допомогою модальних дієслів (можу, повинен), модальних слів (можливо, необхідно), вигуків, порядку слів та інш.