3. Протестувати вихідну напругу та виконати внутрішню перевірку

Сигнал PowerGood

Блок живлення не тільки виробляє необхідне для роботи вузлів комп'ютера напругу, але і призупиняє функціонування системи до тих пір, поки величина цієї напруги не досягне значення, достатнього для нормальної роботи. Іншими словами, блок живлення не дозволить комп'ютеру працювати при "позаштатному" рівні напруги живлення.

У кожному блоці живлення перед отриманням дозволу на запуск системи виконується внутрішня перевірка і тестування вихідної напруги. Після цього на системну плату надсилається спеціальний сигнал Power_Good (харчування в нормі). Якщо такий сигнал не надійшов, комп'ютер працювати не буде.

Рівень напруги сигналу Power Good - близько +5 В (нормальною вважається величина від +3 до +6 В). Він виробляється блоком живлення після виконання внутрішніх перевірок та виходу на номінальний режим і зазвичай з'являється через 0,1-0,5 с після

4. Визначити допустимі межі вимірювання напруги та діяти нижче приведеним вказівкам

Цифрові мультиметри

Найпростіший тест блоку живлення - вимірювання його вихідних напруг, що дозволяє визначити, виробляються вони взагалі і чи знаходяться їх значення в допустимих межах. Врахуйте, що всі вимірювання напруг повинні виконуватися при підключених номінальних навантаженнях, т. Е. Блок живлення найзручніше перевіряти, чи не витягуючи з комп'ютера.

5. Перевірити сигнал Power_Good Потім слід виміряти напруги на контактах роз'ємів системної плати і дискових накопичувачів.

Вимірювання напруг

Виконуючи вимірювання в працюючому комп'ютері, ви зможете дістатися до потрібних контактів, скориставшись так званим промацуванням із зворотного боку (рис. 21.15). Це пов'язано з тим, що більшість роз'ємів, на яких потрібно виміряти напруги, з'єднані з відповідальними компонентами і роз'єднувати їх в працюючій системі не можна, тому всі виміри доводиться проводити зі зворотного боку роз'єму. Практично у всіх роз'ємах зворотна сторона (з якою в нього входять проводу або джгути) відкрита, і тонким пробником можна дістатися до металевої вставки-контакту із зворотного боку роз'єму, акуратно ведучи щуп уздовж цікавить вас дроти. Як правило, всі описувані нижче вимірювання можна виконати тільки таким способом.

Отже, спочатку необхідно перевірити сигнал Power_Good (контакт Р8-1 в комп'ютерах AT, Baby AT, LPX; контакт 8 в комп'ютерах ATX), напруга якого має коливатися від +3 до +6 В. Якщо напруга має інше значення, комп'ютер сприйме це як несправність блоку живлення і працювати не буде. Тому блок живлення в більшості подібних випадків доводиться замінювати.

Хід виконання роботи

1. Повторити конспект (теоретичні Відомості).

2. Отримати допуск до роботи.

3. Провести відповідні експеримент. Заповнити протокол та Скласти звіт по практічній работе.

4. Зробити Висновки по отриманий діаграмам.

5. Відповісті на запитання для самоперевіркі.

Лабораторна робота №2

Тема: « BIOS. Базова система вводу / виводу »

Мета роботи: Отримати практичні навички конфігурування BIOS.

BIOS (Basic Input / Output System) слід сприймати як якийсь міст між апаратної (hardware) і програмної (software) частинами комп'ютера.

Раніше під BIOS малися на увазі драйвери пристроїв. Дійсно, в ПЗУ (постійне запам'ятовуючий пристрій, ROM) комп'ютера були зашиті драйвери пристроїв, і операційна система, щоб отримати доступ до того чи іншого пристрою, зверталася до BIOS.

Але так було лише в самих перших комп'ютерах, оснащених тільки монітором, клавіатурою, дисководом для гнучких дисків і іноді жорстким диском. Пристроїв було мало, тому драйвери всіх пристроїв без особливих проблем містилися в мікросхемі ПЗУ.

Однак даний метод мав свої недоліки. ПЗУ - на те й ПЗУ, що його змінити не можна. Так, зараз ви можете перепрограмувати ПЗУ навіть без програматора, тільки за допомогою спеціальних програм, але мова йде про 80-х роках минулого століття. Тоді ПЗУ змінити не можна було. Розробники «заліза» викрутилися так: кожен адаптер (плата розширення), що встановлюється в комп'ютер, мав власним ПЗУ, в якому і перебував потрібний драйвер. BIOS комп'ютера автоматично підключала потрібний драйвер, лічений з ПЗУ адаптера. Але не завжди була можливість оснастити кожен адаптер ПЗУ, та й це робило адаптер дорожче. Тому були «винайдені» програмні драйвери. У той час була поширена операційна система DOS (у світі персональних комп'ютерів, зрозуміло). Вона містила деякі власні драйвери пристроїв у файлі IO.SYS і була реалізована завантаження драйверів розробника, які прописувалися у файлі CONFIG. SYS.

Зараз практично нічого не змінилося. В BIOS є драйвери для основних пристроїв, деякі плати розширення, наприклад SCSI-контролери, відеокарти оснащуються власним ПЗУ. В деяких випадках (наприклад, відеокарти) ПЗУ адаптера налаштувати не можна, а в інших (наприклад, SCSI-адаптер) - ви можете налаштувати параметри адаптера: при завантаженні з'являється повідомлення «натисніть таку-то клавішу для настройки SCSI-адаптера».

   Також є програмні драйвери - їх переважна більшість. Адже пристроїв дуже багато, і неможливо передбачити, яке ви будете використовувати завтра. Та й якщо раніше для персональних комп'ютерів була тільки одна операційна система - DOS, то зараз розроблено багато операційних систем, кожна з яких вимагає драйвер певного формату. Зрозуміло, що неможливо включити всілякі драйвери (для всіх ОС і для всіх пристроїв) в ПЗУ, тому програмні драйвери зараз переважають над апаратними.

 Деякі користувачі під BIOS увазі мікросхему, встановлену на материнській платі. А деякі - тільки драйвери пристроїв. І ті й інші не праві. BIOS як базова система введення / виводу - це сукупність всіх BIOS (і тієї, що на материнській платі, і BIOS окремих пристроїв) і програмних драйверів. Частина BIOS, записана в мікросхемі на материнській платі, називається firmware.

Типи мікросхем

   Існує чотири типи даних мікросхем на материнській платі (це і є ПЗУ):

   • ROM (Read Only Memory) - найстаріший тип мікросхем, давно не використовується.

   • PROM (Programmable Rom) - програмована rom. Такий тип мікросхем можна спочатку запрограмувати. Мікросхеми PROM продаються «порожніми», потім їх можна запрограмувати, тобто записати BIOS за допомогою програматора. Але записати таку мікросхему можна всього лише раз у житті - стерти її не можна. Якщо потрібно оновити BIOS, то потрібно купити нову мікросхему, записати її і замінити нею стару. У наш час використовується дуже рідко.

   • EPROM (Erasable Prom) - стирається ROM. Те ж саме, що і PROM, але дану мікросхему можна стерти за допомогою ультрафіолету (так, за допомогою звичайної ультрафіолетової лампи, оскільки професійне пристрій для стирання EPROM варто дорогувато), а записати за допомогою програматора. Використовується досі, щоправда, останнім часом з даної мікросхемою я частіше стикався в ЕБУ автомобіля, ніж в комп'ютері. Нова мікросхема коштує копійки - близько 1 долара. На таких мікросхемах вказується номер 27xxxx. Точно такий же номер наноситься і на PROM-мікросхеми. Але на EPROM є маленьке віконце, що пропускає ультрафіолет. Саме воно і дозволяє перезаписувати мікросхему.

   • EEPROM (Electrically Erasable Prom) - електрично стирається prom. Дозволяє перепрограмувати prom, не витягуючи мікросхему з комп'ютера. Даний тип rom іноді називають Flash-ROM. Дозволяє перезаписувати ROM в домашніх умовах, що дуже зручно. Номер мікросхеми 28xxxx або 29xxxx. Використовується на більшості сучасних комп'ютерів.

Функції firmware. Скидання пароля BIOS

   У мікросхемі на материнській платі, яку частенько не зовсім правильно називають BIOS, зберігаються наступні програми:

   • POST (power On Self Test) - програма самотестування комп'ютера. Запускається відразу при включенні живлення комп'ютера і тестує відеокарту, процесор, пам'ять, контролер диска, клавіатуру та інші важливі компоненти комп'ютера.

   • Setup BIOS - програма установки параметрів BIOS, програма початкового налаштування комп'ютера. Запускається натисканням спеціальної клавіші, яка залежить від виробника і версії BIOS. Трохи пізніше ми поговоримо про запуск даної програми.

   • Завантажувач операційної системи (boot loader) - головне завдання даної програми - знайти в головного завантажувального запису (Master Boot Record, MBR) жорсткого диска завантажувач операційної системи і передати йому управління. Якщо завантажувач не знайдений, то проводиться пошук завантажувача на інших пристрою - на CD / DVD, дискетах і т. Д. Послідовність пошуку завантажника залежить від налаштувань, зазначених за допомогою Setup. Якщо завантажувач не найден ні на одному завантажувальному пристрої, то виводиться повідомлення про неможливість продовження завантаження системи.

   • BIOS - набір драйверів, за допомогою яких забезпечується взаємодія ОС і «заліза» на етапі завантаження системи.

У комп'ютері є ще один тип пам'яті - CMOS (Complementary Metal-Oxide Semiconductor), в якій і зберігаються параметри Setup. Пам'ять CMOS має знижене енергоспоживання і живиться від встановленої на материнській платі батарейки. Якщо батарейка «сяде», то запустити комп'ютер буде не можна - так, це особливість сучасних комп'ютерів. Коли ж ви заміните батарейку, то всі параметри Setup будуть встановлені за замовчуванням і вам потрібно буде заново налаштувати Setup BIOS.

До речі, використовуючи дану особливість, можна дуже легко скинути забутий пароль Setup BIOS:

    • вимкніть живлення комп'ютера;

    • зніміть кришку корпусу;

    • акуратно витягніть батарейку;

    • зачекайте кілька секунд (5-10 цілком достатньо);

    • встановіть батарейку назад;

    • увімкніть живлення комп'ютера;

    • пароль буде скинутий!

Запуск програми SETUP

   Для запуску програми налаштування BIOS використовується спеціальна клавіша або комбінація клавіш, яка залежить від виробника і версії BIOS. Основними виробниками BIOS (Не мікросхем, а програмного забезпечення firmware) є AMI, Award і Phoenix (на нових версіях BIOS від Award вказується Award-Phoenix). Правда, деякі виробники комп'ютерів, наприклад IBM, HP-Compaq, можуть самостійно розробляти BIOS, тому й комбінації клавіш можуть бути іншими.

   При завантаженні комп'ютера уважно читайте виводяться повідомлення.

   Зазвичай внизу екрана виводиться підказка на кшталт «Press DEL to enter SETUP». Дане повідомлення означає, що для входу в SETUP потрібно натиснути DEL. Увійти в SETUP допоможе вам табл. 5.1.

Таблиця 5.1. Як увійти в SETUP

Приклад роботи з програмою SETUP

   Різних BIOS досить багато, тому розглянемо роботу з програмою настройки Phoenix BIOS. Увійти в дану програму можна за допомогою клавіші F2, утримуючи під час процедури POST.

   Меню програми (рис. 5.1) складається з наступних пунктів:

   • Main - основні параметри комп'ютера начебто дати, часу і параметрів дискових накопичувачів;

   • Advanced - розширені параметри;

   • Security - тут можна встановити пароль;

   • Power - параметри управління живленням (є не у всіх версіях BIOS, а опції управління живленням винесені в підміню головного меню Advanced, див. Нижче);

   • Boot - послідовність завантаження (є не у всіх версіях BIOS, а опції, керуючі завантаженням, винесені в підміню головного меню Advanced, див. Нижче);

   • Hardware Monitor - дозволяє переглянути різні параметри системи (швидкість обертання вентиляторів, температуру процесора і системної плати), даний пункт меню є не у всіх версіях BIOS;

   • Exit - вихід або завантаження параметрів за замовчуванням.

Меню Main

   У розділі Main ви можете встановити дату і час, визначити встановлені дискові накопичувачі, встановити параметри клавіатури і переглянути інформацію про встановлену оперативної пам'яті.

   Для установки часу або дати виділіть відповідне поле і починайте вводити елемент часу (перший елемент - годинник) або дати (перший елемент - місяць). Для перемикання до наступного елементу (хвилини або дні) натисніть Enter або Tab.

   Параметри дисководів для гнучких дисків, як і параметри жорстких дисків, вам редагувати не доведеться. Вони або є (і відображаються в програмі SETUP), або їх немає (відповідно, вони не відображаються). У нашому випадку (див. Рис. 5.1) в комп'ютері встановлений один гнучкий диск і не встановлено жодного жорсткого диска.

Рис. 5.1. Меню main

   

Хоча в деяких випадках можна встановити додаткові параметри. Primary Master, Primary Slave, Secondary Master, Secondary Slave - це тип підключення жорсткого диска (або іншого IDE-накопичувача) до шини. Ви можете задати окремі параметри для кожного жорсткого диска, але спочатку потрібно визначити, як він підключений до шини. Більш детально ми це обговоримо в наступному розділі, а зараз просто поговоримо про параметри Setup. Виберіть довільний жорсткий диск і натисніть Enter. Ви побачите список параметрів для обраного жорсткого диска (рис. 5.2).

Рис. 5.2. Параметри для жорсткого диска

   

Параметр Type задає тип пристрою (для зміни типу перейдіть в поле Type і виберіть потрібний тип за допомогою клавіш +/-):

    • auto - автоматичне визначення пристрою, зазвичай підходить в більшості випадків;

    • user - дозволяє задати параметри користувача. Використовується у випадку, якщо програма при автоматичному визначенні неправильно визначає параметри накопичувача. Для завдання користувальницьких параметрів потрібно знати геометрію диска (рис. 5.2) - кількість циліндрів, головок, секторів. Часто геометрія диска описується на інформаційній наклейці на самому жорсткому диску, але більш докладно ми поговоримо про це в наступному розділі;

    • cdrom - накопичувач є приводом CD-ROM або DVD-ROM;

    • none - до шини не підключений накопичувач.

Рис. 5.3. Установка користувацьких параметрів

   

Якщо у вас автоматичне визначення, ви все одно можете задати деякі параметри (див. Рис. 5.3):

   • Multi-Sector Transfers - якщо включений (Enabled), то дозволяє диску за один раз виконувати операції з декількома секторами відразу, тобто читати / записувати інформації не посекторного, а блоками секторів. Дозволяє підвищити продуктивність;

   • LBA Mode Control - включає LBA (Logical Block Addressing) - механізм адресації і доступу до секторів на диску, при якому не розрізняються циліндри, сторони, сектора на циліндрі. Перевага даного режиму в тому, що можна використовувати великі жорсткі диски, оскільки немає обмежень на їх розмір;

   • 32 Bit I / O - включає 32-бітний доступ до диска. Використовується для підвищення продуктивності;

   Якщо якийсь параметр неактивний (ви не можете його змінити), то він не підтримується вашим жорстким диском.

 // - Меню Advanced - //

   У розділі Advanced ви знайдете наступні групи опцій:

   • Dvanced BIOS Features - розширені опції BIOS;

   • Advanced Chipset Features - розширені опції чіпсета;

   • Integrated Peripherals - параметри вбудованих пристроїв (відеокарти, звукової карти, мережевого адаптера і т. Д.);

   • Power Management Setup - параметри харчування (в деяких версіях BIOS цього пункту меню немає, а опції харчування винесені в окреме меню Power, як показано на рис. 5.1);

   • PnP / PCI Configuration - конфігурація PnP / PCI.

Група параметрів Advanced BIOS Features.

    У табл. 5.2 наведені найбільш часто зустрічаються (в різних версіях BIOS) параметри групи Advanced BIOS Features.

  Таблиця 5.2. Параметри групи Advanced BIOS Features

Advanced Chipset Features. [3 - Якщо ви включили підтримку AGP 8x, це ще не означає, що ваша відеокарта буде працювати в режимі 8x. Користувачам чіпсета VIA потрібно встановити драйвери 4-in-1, які поставляються разом з материнською платою. Однак я рекомендую встановити тільки три драйвера з чотирьох - не потрібно встановлювати IDE-драйвер. Було відмічено, що після його установки система працює нестабільно.]

    Параметри даної групи представлені в табл. 5.3.

  // -- Таблиця 5.3. Параметри групиA dvanced Chipset Features- - //

Група параметрів Integrated Peripherals.

    У групі Integrated Peripherals знаходяться параметри, що впливають на роботу вбудованих периферично пристроїв - інтегрованої звукової плати, мережевої карти і т. Д. Опції даної групи представлені в табл. 5.4.

 

Таблиця 5.4. Параметри групи Integrated Peripherals

Меню Security

    У розділі Security (рис. 5.4) ви можете встановити пароль користувача (user password) і пароль адміністратора (supervisor password). Пароль адміністратора запитується тільки при вході в Setup і дає право заходити в Setup і змінювати параметри комп'ютера. А ось пароль користувача дозволяє тільки завантажувати систему; його слід вводити, якщо включений (Enabled) параметр Password on Boot.

Рис. 5.4. Меню security

 

Меню Power

   В меню Power ви можете налаштувати параметри енергозбереження, наприклад встановити максимальне Енергозбереження. Опції даного меню актуальні тільки для ноутбуків - настільним комп'ютерам економити особливо нічого, адже вони живляться від мережі 220 В, а не від власної батареї.

  Меню Boot

   Розділ Boot налаштовує початковий завантажувач BIOS (рис. 5.5). Подивіться на рис. 5.5. В даному випадку послідовність завантаження наступна:

   • жорсткий диск (HARD DRIVE);

   • привід CD / DVD (CD-ROM Drive);

   • змінні пристрої, наприклад дискета (Removable Devices);

   • мережеві пристрої (Network Boot).

Рис. 5.5. Меню boot

  Меню Exit

    В меню Exit (рис. 5.6) ви знайдете наступні команди:

    • Exit Saving Changes - вийти із збереженням змін;

    • Exit Discarding changes - вийти без збережень;

Рис. 5.6. Меню Exit

    • Load Setup Defaults - завантажити налаштування за умовчанням;

    • Discard Changes - скасувати зміни, але не виходити;

    • Save Changes - зберегти зміни, але не виходити.

    Програми налаштування Setup в BIOS різних виробників можуть виглядати дещо по-різному, містити відмінні один від одного опції.

На рис. 5.7 зображений інший поширений варіант Setup - від Award BIOS.

Рис. 5.7. Award Setup

Завдання на лабораторну роботу:

№ варіанта	Завдання
1	Завантаження з зовнішнього USB-пристрої пам'яті, Визначення тактових частот DDRAM, таймингов (якщо є в настройках).
2	Завантаження з DVD-ROM, Визначення температури CPU і системної плати.Задать температурний поріг виключення для CPU в 70 градусів.
3	Переключитися на вбудовану відеокарту.Установіть завантаження з зовнішнього USB.
4	Відключити вбудовану звукову карту, встановити завантаження з мережевої карти.
5	Завантаження з зовнішнього USB-пристрої пам'яті, Визначення температури CPU і системної плати.Задать температурний поріг виключення для CPU в 85 градусів.
6	Встановити розмір відеопам'яті для вбудованої відеокарти в 64-128-256Мб. Встановити завантаження з мережевої карти.
7	Відключити LPT-порт. Включити USB2.0-порт
8	Відключити вбудовану звукову карту. Встановити завантаження з зовнішнього USB

Лабораторна робота №3

Тема: «Файлова система. Структура сектора жорсткого диска »

Мета роботи: Отримати практичні навички з програмами для роботи з файловими системами. Вивчити структуру сектора жорсткого диска.