4. Виконання норм права як форма їх реалізації

Виконання полягає в активному виконанні суб'єктом покладених на нього обов'язків. Воно стає своєрідною перепоною на шляху сваволі, неорганізованості, хаосу та ігнорування загальнозначущого інтересу. Тому дана форма відрізняється персоніфікацією і підвищеної імперативністю офіційно закріплених приписів, виконуваних під страхом покарання за їх невиконання. У ній реалізуються зобов'язуючі норми.

Виконання як форма реалізації права являє собою не що інше, як реалізацію зобов'язуючих норм, виконання суб'єктом права покладених на нього зобов'язань. Виконання зобов'язань виражається у вчиненні фізичною або юридичною особою дій, передбачених нормою права. [16, с. 504]

Виконання норм права - це форма їх реалізації, що знаходить свій вираз у діях суб'єктів щодо здійснення зобов'язуючого припису права. Якщо норма права містить обов'язок, то простого утримання суб'єкта від вчинення певних дій вже недостатньо. Більше того, в деяких випадках воно може кваліфікуватись як протиправна поведінка. Особливою рисою виконання норм права є активна поведінка суб'єктів: вони чинять дії, відповідні до юридичних норм, тобто виконують покладені на них активні обов'язки. Як приклад може бути норма, що зобов'язує батьків утримувати неповнолітніх дітей і забезпечити їм певний рівень освіти.

Виконання права передбачає активне виконання обов'язків. Ці обов'язки виникають з вимог закону або умов договору. Тому їх реалізація визначається як виконання права. Ці обов'язки, поряд зі своєю юридичною формою, мають і соціальний зміст. Виконання права передбачає існування механізму, що примушує у разі необхідності до виконання обов'язків.

Звернення, скарги у відповідні державні органи приводять в дію цей механізм для того, щоб змусити громадянина виконати його обов'язки (повернути борг, виконати роботу, відшкодувати збитки тощо).

Виконання права як форма реалізації має своїм суб'єктом не тільки громадянина, але і колективне утворення, а також посадова особа. У складній взаємозалежності і взаємодії громадян між собою, громадян і державних органів і відбувається феномен виконання права.

Висновки

Втілення всіх функцій права в життя можливо лише за умови реальної дії правових приписів або їх реалізації в діяльності людей і організацій.

Слід підкреслити, що під реалізацією права розуміються такі дії, які відповідають правовим нормам, так як протиправна діяльність і неправомірна поведінка пов'язані з порушенням юридичних приписів.

Класифікація форм реалізації правових норм проводиться по різних підставах.

Найбільш поширеною є класифікація форм реалізації, побудована в залежності від характеру дій суб'єктів права.

Відповідно до цього ознакою-критерієм виділяють три безпосередні форми реалізації: додержання, виконання і використання. Цим трьом безпосереднім формам реалізації права відповідають три способи правового регулювання - заборона, зобов'язання та дозвіл. Безпосередніми ці форми реалізації називають тому, що суб'єкти права самі реалізують вимоги правових норм у правомірній поведінці, не вдаючись до допомоги органів держави.

У тих випадках, коли реалізація права на основі взаємної згоди громадян, організацій неможлива, виникає необхідність державного втручання, без якого втілення приписів норм права в життя неможливо. У цьому випадку мова йде про особливу форму реалізації - застосування права.