Завдання 3. Дослідити статеві відмінності в пропорціях тіла
При порівнянні відносних розмірів чоловіків і жінок виявляються деякі статеві відмінності. У жінок трохи вужчі плечі та значно ширший таз. У середньому в них небагато коротші руки та ноги, а тулуб і корпус довші. Однак якщо за допомогою рівнянь регресії обчислити парціальні розміри тіла для чоловіків і жінок одного зросту (165 см; 153 см). то жінки виявляться більш довгоногими. Це протиріччя пояснюється відносно більшою швидкістю росту довжини ноги при збільшенні довжини тіла. Звідси в першому випадку високорослі щодо свого морфологічного статусу жінки (165 см) будуть мати більш довгі ноги порівняно з чоловіками, для яких 165 см — середній зріст, у другому — низькорослі чоловіки (153 см) будуть відносно коротконогими порівняно з жінками середнього зросту. Якщо ж порівняти чоловіків і жінок, які мають однакову довжину корпуса (77 см; 71 см), то як при великих, так і при малих його величинах жінки будуть мати більш короткі ноги. Особливо сильно виявляється статевий диморфізм у розмірі ознаки «зріст сидячи» (відстань від верхівкової точки до площини сидіння). У жінок величина цієї ознаки приблизно на 5 см більша, в основному, за рахунок сильного розвитку жирової клітковини в сідничній області. Як можна вважати за індексами відповідності зросту, кінцівки і плечовий діаметр щодо довжини тулуба в процесі вікового розвитку ростуть у хлопчиків з більшою швидкістю. Тазовий діаметр щодо довжини корпуса, тулуба і плечового діаметра збільшується швидше у дівчат.
Завдання 4. Визначити тип конституції (для чоловіків за В. Бунаком, К. Сіго, Е. Кречмером і У. Шелдоном; для жінок за І. Галантом і У. Шелдоном)
Чоловічі типи конституції
При описі чоловічих типів конституції в Україні широко використовується схема В.В. Бунака. Усього виділяються три основних типи: грудний, м'язовий і черевний, і чотири проміжних підтипи: грудно-м'язовий, м'язово-грудний, м'язово-черевний і черевнево-м'язовий (мал. 29). Крім зазначених типів, як граничний варіант відзначений еуросомальний, з максимальним розвитком м'язів, кісток і жиру. Іншою межею є астенічний тип, що характеризується вкрай низькими ступенями розвитку м'язів, жиру, кісток.
У практиці антропологічних досліджень часто (до 30%) виділяється невизначений тип. У 20-х рр. XX ст. Клод Сіго створив типологію, в основі якої лежало уявлення про те, що організм людини та його розлади залежать від середовища й уроджених схильностей. Кожній системі організму відповідає певне зовнішнє середовище, що впливає на цю систему. Так, повітря — джерело дихальних реакцій; їжа, що потрапляє в травну систему, утворює джерело харчових реакцій; моторні реакції протікають у фізичному середовищі; соціальне середовище викликає різні мозкові реакції. Виходячи з цього, К. Сіго виділяє — залежно від переваги в організмі однієї із систем — чотири основних типи статури: м'язовий, церебральний (мозковий), респіраторний (дихальний) і дигестивний (травний) (мал. 30).
Н
імецький
учений Е.
Кречмер
виділив чотири типи конституції:
астенічний, атлетичний, пікнічний,
диспластичний (мал. 31). Астенік відрізняється
тендітною статурою, високим зростом,
лінійними пропорціями, плоскою грудною
кліткою, вузькими плечима. Пікнік
виглядає гладким, у нього спостерігається
надлишок жирової тканини, виражений
розвиток периферійних частин тіла,
округлість форм. Для атлетика характерні
розвинута м'язова система, міцна статура,
широкі плечі і вузькі стегна. Пропорції
та характерні риси диспластика важко
піддаються опису.
У. Шелдон запропонував теорію соматотипів, зв'язок статура з темпераментом і 3 основні типи фізичної конституції:
- Ендоморф - м'які округлості в різноманітних частинах тіла і тенденції до домінування в його загальній структурі внутрішніх травних органів (округлений, з надміром жиру).
- Мезоморфія - пов'язана з відносним переважанням мускулатури, кісток і сполучних тканин. Це статура зазвичай виглядає важким, міцним і прямокутним, з вираженим переважанням м'язів і кісток.
- Ектоморф - довгі, тонкі кінцівки зі слабо вираженою мускулатурою (худий і високий).
