2. Психогігієна сім'ї і сексуального життя

Велике значення має культурно-психологічний клімат у сім’ї. Питання психогігієни сім’ї, шлюбних взаємин сексуального життя — найважливіший аспект побуту людей.

Міцність сім’ї, кохання й дружба, повага один до одного, до старших членів сім’ї, справедливість у стосунках молодих, спільність поглядів та інтересів - усе це сприяє створенню щасливої сім’ї, забезпечує правильне виховання дітей. Неврози частіше виникають у неблагополучних сім’ях.

Шлюбні взаємини дуже складні, тут перехрещуються інтереси психології, медицини, фізіології і гігієни, соціології, економіки, педагогіки. Вони часто є причиною нервово- психічних розладів. Саме тут частіше, ніж в інших сферах життєдіяльності людини, наявні відхилення від фізіологічних, соціально-психологічних вимог і норм.

До конфлікту в сім’ї призводить не лише пригнічена сексуальність, а й надмірна, якщо вона не знаходить реалізації. Першим поштовхом для розриву шлюбних відносин, за даними американських соціологів, є сексуальні незгоди. Так, 75% сімей, які розлучилися, мотивом розлучення називають секс (статеву дисгармонію, подружню зраду).

Велике значення у збереженні сім’ї має поведінка жінки. Часто зниження потенції чоловіка викликає в неї незадоволення, роздратованість. І не знаючи причини, вона звинувачує його в байдужості, холодності. Чоловік, у свою чергу, щоб компенсу­вати свій наслідок, починає нерозумно догоджати їй, навіть принижуватися, що, природно, викликає в неї зневагу. Отаке подружнє розуміння часто зумовлює сімейні конфлікти.

Водночас імпотенція чоловіків, знижена активність може бути несправжньою і викликаною відсутністю елементарних знань і техніки статевих відносин. ,

Для профілактики статевих порушень, при нормі, велике значення має правильне статеве виховання, яке починається з дитячого віку. З метою профілактики гомосексуалізму важливо в дитини розвивати уяву про належність до своєї статі, при цьому у хлопців виховувати чоловічі, а у дівчат жіночі риси характеру. Тут важлива поведінка батьків, а не їх слова. Діти повинні бачити, що є різниця між чоловічою і жіночою роботою. Правильне статево рольове виховання повинно бути спрямовано на ознайомлення дітей зі статевими відмінностями. Між тим, у деяких закладах, як правило, це не враховується, гра проводиться без врахування статусу дітей, а в школах нерідко заохочують жіночоподібну поведінку хлопців і чоловікоподібну - у дівчат. Чоловікоподібне виховання дівчат, яке не призводить до статевих порушень, все ж дає про себе знати при створенні сім’ї^I.

Справжня любов, добрі стосунки, в тому числі й сексуальні, між чоловіком і дружиною - фундамент для щастя сім’ї й основа для розвитку особистостей. Порушення цих стосунків ((тактично завжди призводить до погіршення здоров’я. Для створення міцної сім’ї слід дотримуватися цілісної низки вимог. Встановлено, що зрілість чоловічого організму настає в 20-23-річному віці в жінок це відбувається дещо раніше - у 18-21 рік. Цей вік можна вважати оптимальним для створення сім’ї, тобто для шлюбу і початку статевого житія людини. Звичайно ранній початок сексуального життя, випадкові, позашлюбні зв'язки із вживанням великих доз алкоголю не тільки супроводжуються негативними емоціями, а й несприятливо впливають на психіку й нервову систему. Травмування нервової системи і психіки так чи інакше зумовлюють порушення взаєморозуміння між чоловіком і дружиною, до розладу сім’ї з усіма тяжкими наслідками, що з цього випливають, для подружжя, а надто для дітей.

Останнім часом ініціаторами розлучення частіше стали жінки, що характеризує стан жінок у суспільстві - вони економічно незалежні і вільні. Разом з тим це свідчить і про непідготовленість молоді до шлюбу. Укладаючи угоду про створення сім’ї, молоді люди не знають своїх індивідуальних, перш за все характерологічних, особливостей, не мають навичок ведення домашнього господарства, не вміють розумно використати вільний час, практично не знайомі з умовами задоволення сексуальної потреби. Формування готовності до створення сім’ї це одне з важливих завдань медицини, психології, педагогіки. Потрібно також створювати психо­гігієнічні служби. Але виконання психогігієнічних вимог у цілому залежить від спільних зусиль усіх членів суспільства.

Отже, завданнями сімейної психогігієни є поширення знань про закономірності функціонування сім’ї, можливі превентивні заходи з урегулювання сімейних конфліктів і загальні правила гармонізації сімейного життя.