Будова вегетативної нервової системи

Автономна нервова система (вегетативна) – це частина нервової системи,що інервує внутрішні органи, а саме: органи серцево-судинної системи,

травного, дихального та сечостатевого апаратів, непосмуговані м’язи тавсі залози внутрішньої секреції, де б вони не знаходились. Таким чином

вегетативна нервова система інервує ті органи та тканини, функції яких майже не залежать від нашої свідомості.

В ембріогенезі вегетативна нервова система, як і інші відділи нервовоїсистеми вищих тварин та людей, розвивається з ектодерми. Із загального

зачатка нервової системи виникають симпатобласти, з яких утворюються вузли та сплетення вегетативної нервової системи.Вегетативна нервова система має центральні та периферичні відділи.Центральні відділи локалізуються в середньому та довгастому мозку, вбічних рогах шийного, грудного, поперекового та крижового відділівспинного мозку. В будові вегетативної і соматичної нервової системи є певні особливості. Потрібно відмити, що вегетативні нервові волока дещо тонші, ніж соматичні.Нервові волокна вегетативної нервової системи, що йдуть до органів переривають в одному з вузлів. У гангліях закінчується 1-й нейрон і

через синапс перекладається на 2-й, що йде до органу. Нервові волокна,що йдуть від центральної нервової системи до вузлів називаються перед

вузловими, а ті що від вузлів до органів, - після вузловими.Післявузлові волокна широко розміщуються і входять до складу нервів. Повегетативних нервових волокнах нервові імпульси передаються з невеликою

швидкістю. Для вегетативної нервової системи характерна наявність багаточисленних нервових сплетінь, в склад яких входять нервові волокна і

вузли (нейрони).Вегетативні нервові сплетення розташовуються навколо артерій, органів та в їх стінках.За будовою та функцією автономну нервову систему поділяють на симпатичну та парасимпатичну частини.

Статичний апарат грудних кінцівок

В копитових тварин (особливо коня) на допомогу м’язам-розгиначам формуються особливі сухожилкові пристосування, які допомагають утримувати суглоби в розігнутому стані – статичний апарат. Статичний апарат у стані спокою приймає на себе більшу частину дії сил тяжіння, а так як сухожилки і зв’язки, що знаходяться в натягнутому стані не стомлюються, дає можливість відпочити м’язам. У результаті коні можуть спати стоячи.Представлений сухожилково-зв’язковим комплексом хребетного стовпа і додатковими сухожилками та сухожилковими волокнами шийних м’язів.Статичний апарат грудних кінцівок:1. Фіксація пояса грудної кінцівки відбувається за допомогою м’язів, що прикріплюють її до тулуба. Головним утримувачем тулуба між кінцівками є зубчастий вентральний м’яз. Статичну функцію при фіксації тулуба між кінцівками виконуютьфіброзні сухожилкові пучки, які пронизують його зубці і обмежують втомлюваність під час стояння тварини. Сухожилкові пучки найбільш розвинуті в зубчастому вентральному м’язі коня.2. Фіксація плечового та ліктьового суглобів забезпечується, в основному, сухожилковим тяжем який пронизує двоголовий м’яз плеча, переходить з нього на променевий розгинач зап’ястка і закінчується на кістках зап’ястка і п’ястка. Крім того, статичне закріплення плечового і ліктьового суглобів забезпечується пасивним натягуванням внутрішньом’язових фіброзних наскрізних тяжів стато-динамічних м’язів, зв’язок і фасціальних утворів.3. Фіксація зап’ясткового суглоба і суглобів пальців забезпечується сухожилково-зв’язковим комплексом, розміщеним в ділянці відповідних суглобів, в якому умовно можна виділити три основних тяжа:а). глибокий сухожилковий тяж – представлений третім міжкістковим м’язом і зв’язками сезамоподібних кісток першої фаланги, які перешкоджають дорсальній флексії путового суглоба;б). середній сухожилковий тяж – глибокий згинач пальців, який фіксує суглоб третьої фаланги разом із зв’язками човникоподібної кістки та дорсальними сухожилковими тяжами третього міжкісткового м’яза, котрі зливаються із сухожилком загального розгинача пальців;г). поверхневий сухожилковий тяж – поверхневий згинач пальців, який фіксує суглоб другої фаланги разом з пальмарними зв’язками цього суглоба, приймає також участь фіксації зап’ясткового суглоба разом з його зв’язками і сухожилками м’язів, що проходять через суглоб. Суттєвим моментом у статичній функції згиначів пальців у коня є пасивне натягування лише їх дистального сухожилкового відділу, без скорочення м’язового черевця, що зумовлено наявністю додаткових сухожилкових голівок, що прикріплюються до кісток передпліччя і зап’ястка. Голівка сухожилка поверхневого згинача пальців прикріплюється до нижньої третини передпліччя і до кісток п’ястка, а голівка глибокого – до пальмарної поверхні зап’ястка.