Творення прийменників

Прийменники виникають:

• злиттям слів: сховався за пічку сиділи на запічку, в середині року знаходитися всередині;

• переходом інших частин мови в прийменники: велике коло сидіти коло хати, чудовий край край села.

Творення сполучників

Сполучники творяться:

• злиттям слів: за + те зате, що + б що б, як + би якби;

• переходом інших слів в сполучники: Що сталося?  Я не певен, що це вірне рішення.

4.Предмет морфеміки. Морфемна структура слів. Типи морфем української мови.

Морфеміка – розділ граматики, який вивчає морфемний склад слова.

Морфемна будова слова – це єдність розташованих у закономірній логічній послідовності взаємопов’язаних значущих частин слова (морфем).

Морфема – це найменша неподільна значуща частина слова.

1. Морфеми бувають кореневі та службові (афіксальні).

Кореневі (корінь)
вільний – вільно сполучається з афіксами  та може вживатися без них	ліс, ліс-ок, пра-ліс
зв’язаний – не функціонує самостійно, поєднується  з афіксальними морфемами	під-ня-в, від-ня-ла, з-ня-ти

2. За місцем розташування службові (афіксальні) морфеми діляться на префіксальні та постфіксальні.

Префікс – морфема, що стоїть перед коренем чи іншим префіксом.  Наприклад: предобрий, з’єднати, прізвище, списати.

Суфікс – морфема, що посідає місце після кореня чи іншого суфікса.  Наприклад: маленький, бережок, піщина. 

Флексія (закінчення) – займає прикінцеву позицію в змінюваному слові. Наприклад: море, перший, земля. 

Власне постфікс – виступає в абсолютному кінці слова.  Наприклад: навчатися, дивитися, читатися. 

Примітка. 

До постфіксальних морфем зараховують окремі частки (-сь, -ся, -бо, -но, -будь, -небудь, -казна, -хтозна тощо), які творять займенники та прислівники: хто-небудь, коли-небудь.

3. За функцією у слові службові (афіксальні) морфеми діляться на словотворчі та граматичні.

Службові (афіксальні) морфеми
словотворчі  уточнюють предметне значення кореня:
префікси	розбігтися, прадавній, нелегко
суфікси	доброта, річка, зимувати
постфікси	виднітися, сміятися, питатися
інтерфікси	лісостеп, працезданий, деснянський
афіксоїди	самобутній, багаторічний, тепловоз, діловод, півтон
Граматичні морфеми
формотворчі  творять форми того самого слова:
суфікси	робити, писав, несла, побілений, узгодивши, рівніший
префікси	дописати, зробити, найкращий, перечитати
словозмінні  виражають значення відмінка, роду, числа або особи:
флексія (закінчення)	рука – руки – руці – руку – рукою;  пишу – пи-шемо,  пи-шеш – пи-шете,  пи-ше – пи-шуть
нульовий афікс	вікон, земель, зелен, прочитав, степ, радість

В українській мові слова за будовою неоднотипні: змінювані й незмінювані.

У змінюваних словах виділяють основу та закінчення.

Незмінювані повнозначні слова складаються з чистої основи:

1) незмінювані іменники (метро, лото, бра);

2) інфінітив (здобувати, відповідати, малювати);

3) дієприслівники (думаючи, дискутуючи, законспектувавши);

4) прислівники (гуртом, вдень, пошепки).

Основа – частина змінюваного слова (без закінчення), що виражає лексичне значення.

Твірна основа – частина слова, від якої творяться нові слова: правда → правдивий → правдивість.

Твірне слово – слово, яке повністю входить в основу похідного слова: холод → холодний, ліс → праліс.

Основа
за морфемним складом:
коренева (проста)  (складається лише з кореня)	ліс, день, школа
афіксальна (складна)  (містить корінь і словотворчий(і) афікс(и))	під’-їзд, буд-ин-ок, пере-дзвон-и-ти
за словотвірними зв’язками:
непохідна (немотивована)  (у складі якої не виділяються словотворчі  афікси, тобто вона складається з самого  кореня чи кореня й закінчення і не  мотивується спільнокореневими словами)	небо, лід, клей, знає
похідна (мотивована)  (у складі якої виділяють корінь та  словотворчий(і) афікс(и) і яка мотивується  спільнокореневими словами)	срібляр-ств-о←срібл-яр←срібл-о
за особливостями вияву в споріднених словах:
вільна  (має здатність до вільного вияву в  похідних і непохідних словах)	крик, викрик, покрикувати, перекричати  (коренева основа крик- має високий  ступінь самостійності)
зв’язана  (не має здатності вільно виявляти  морфемний склад;  функціонує лише у складі похідних слів)	взути, перезути, роззути (коренева  морфема зу- вживається виключно з  афіксальними морфемами)

Схема морфемного аналізу

1. Аналізоване слово (змінюване чи незмінюване).

2. Морфологічне вираження (якою частиною мови виступає).

3. Визначити:

– закінчення (у змінюваних словах), зазначивши його граматичне значення;

– основу слова, схарактеризувавши її (непохідна – похідна; коренева – афіксальна; вільна – зв’язана);

– корінь слова, дібравши кілька спільнокореневих слів, наголосити на можливих варіантах кореня (чергування голосних чи приголосних);

– префікс (словотворчий чи формотворчий);

– суфікс (словотворчий чи формотворчий);

– постфікс, інтерфікс.

4. Указати на морфонологічні та історичні зміни в основі слова (якщо відбулися).

5. Позначити графічно морфемний склад аналізованого слова.

Зразок I:1. Мандрівка.  2. Іменник.  3. Закінчення -а, вказує на називний відмінок, однину, жіночий рід;  основа мандрівк-, похідна, вільна, афіксальна;  корінь -мандр'- (мандрівник, помандрувати);  суфікс -івк-, словотворчий, іменниковий.  4. У корені приголосний [р] почергувався з [р'] (мандри – мандрівка).  5. 

Зразок II:1. Посивілий.  2. Дієприкметник.  3. Закінчення -ий, вказує на чоловічий рід, однину, називний відмінок;  основа посивіл-, похідна, вільна, афіксальна;  корінь -сив’- (сивіти, сивий);  префікс по-, словотворчий, дієслівний;  суфікс -і-, словотворчий, дієслівний; суфікс -л-, формотворчий, дієприкметниковий.  4. Можливі варіанти кореня: -сив- (сивина) – -сив’- (посивіти).  5. 

Зразок III:1. Восени.  2. Прислівник.  3. Незмінюване слово: закінчення немає;  основа восени, чиста;  корінь осен- (осені, осінній);  префікс в-, словотворчий, прислівниковий;  суфікс -и, словотворчий, прислівниковий.  4. У корені можливі чергування голосних [е] – [і] та приголосних [н] – [н'] (осін'- (осінь);  осен'- (осені); осен- (восени)).  5.