3 Оцінка рухомого майна порівняльним підходом

При оцінці рухомого майна порівняльним підхід реалізується

методом ринкових порівнянь;

методом кореляційно-регресійного аналізу.

Метод ринкових порівнянь полягає в підборі на ринку подібного обладнання найближче відповідного оцінюваного об'єкту аналога і визначення вартості об'єкта оцінки шляхом коригування вартості цього аналога.

Вибір аналога із сукупності об'єктів порівняння здійснюється на взаємодоповнюючих рівнях:

структурному, тобто за ступенем тотожності складу технічних характеристик оцінюваного об'єкта і об'єкта порівняння;

метричному, тобто за ступенем близькості чисельних значень технічних характеристик оцінюваного об'єкта і об'єкта порівняння.

Інтегральний показник ступеня близькості оцінюваного об'єкта і об'єкта порівняння визначається за формулою:

,

де: - інтегральний показник ступеня близькості оцінюваного об'єкта і об'єкта порівняння;

- значення i-й технічної характеристики об'єкта оцінки;

- значення i-й технічної характеристики аналога;

- ваговий коефіцієнт важливості i-й технічної характеристики, що відображає ступінь впливу на вартість даної характеристики. Знак при ваговому коефіцієнті характеризує напрямок зв'язку між вартістю і розглянутої технічною характеристикою ("+" - для прямої залежності, "-" - для зворотної);

n - кількість істотних технічних характеристик, які враховуються при розрахунку Р.

При цьому сума абсолютних значень вагових коефіцієнтів важливості дорівнює одиниці:

Очевидно, що якщо об'єкт порівняння повністю тотожний об'єкту оцінки, то інтегральний показник Р дорівнює одиниці. Тому, як аналог вибирається той об'єкт порівняння, для якого модуль різниці ЅР - 1Ѕ мінімальний.

Після визначення аналога за вказаною вище правилу для визначення оціночної вартості об'єкта на величину Р коригується ціна аналога. Дійсно, якщо оцінюваний об'єкт краще аналога (Р> 1) або, навпаки, гірше його (Р <1), то природно приписати йому в першому випадку велику, а в другому меншу оціночну вартість. При цьому, в силу рівності суми вагових коефіцієнтів важливості одиниці, у випадку, коли всі технічні характеристики об'єкта оцінки відрізняються (в кращу або гіршу сторону) від аналога на один і той же відсоток, оціночна вартість буде відрізнятися (в більшу або меншу сторону) від вартості аналога на той же відсоток.

До інтегральним показником Р може додаватися поправочний коефіцієнт (К), що враховує сумарний вплив всіх неврахованих в цій моделі характеристик.

Інтегральна коректування вартості об'єкта аналога може бути виконана з використання коефіцієнта недовикористання. При цьому коефіцієнт до вартості аналога визначається формулою:

,

де: К_к - коригуючий коефіцієнт до вартості;

- значення показника використання для об'єкта оцінки;

- значення показника використання для об'єкта-аналога.

К_ч - показник ступеня, який часто називають коефіцієнтом Чилтона або фактором економії на розмірі. Відображає зв'язок зміни вартості із зміною продуктивності об'єкта.

4 Особливості застосування дохідного підходу

Оцінка за дохідному підходу ґрунтується на припущенні, що ринкова вартість об'єкта формується тими доходами, які він може принести власникові в майбутньому. Застосування дохідного підходу передбачає вирішення проблеми локалізації доходів і витрат, що враховуються при визначенні вартості майна. Для того щоб визначити вартість об'єкта по дохідному підходу необхідно виділити витрати і доходи, отримання яких пов'язане саме з оцінюваним майном. У багатьох випадках дуже важко обґрунтувати поділ доходів і витрат і віднести певну їх частину на оцінюване майно, якщо воно функціонує спільно з іншими компонентами єдиної виробничо-технологічної системи. При оцінці окремих одиниць машин і устаткування в складі технологічної лінії ця задача практично не вирішити. У рамках дохідного підходу при оцінці окремих одиниць обладнання можна вирішити питання про різницю у вартості об'єкта оцінки і деякого аналога, здатного його замінити, вартість якого відома. У цьому випадку, різниця у вартості визначається як капіталізована різниця між доходами і витратами виробничо-технологічної системи (підприємства), в яку входить об'єкт оцінки, за умови функціонування об'єкта оцінки, та доходами і витратами цієї системи за умови функціонування аналога. Окремим випадком такого підходу є принцип додаткових доходів і витрат. Згідно з цим принципом шукані доходи і витрати являє собою різницю між доходами і витратами за умови функціонування об'єкта та доходами і витратами, одержуваними без оцінюваного майна. Локалізація доходів і витрат при оцінці машин і устаткування це складна і трудомістка задача, що вимагає великого обсягу додаткової інформації. При оцінці серійного обладнання застосування дохідного підходу недоцільно.