4.2 Рекомендації щодо виконання окремих етапів практичного завдання
Порядок розрахунків в ході виплати авансу
Відповідно до вимог ст. 115 Кодексу законів про працю роботодавець зобов’язаний виплачувати заробітну плату найманим працівникам не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Заробітна плата за першу половину місяця (тобто так званий аванс) має бути виплачена в поточному місяці в розмірі не менше оплати за фактично відпрацьований час за першу половину місяця з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Розрахунок авансу здійснюється лише з метою виплати його працівникам. В синтетичному обліку розрахований аванс не відображається, тобто витрати підприємства і заборгованість перед працівниками з оплати праці на суму авансу не визнаються. Заробітна плата в синтетичному обліку визнається витратами в кінці місяця на відповідну загальну суму.
На практиці застосовується кілька варіантів розрахунку авансу працівникам, заробітна плата яких нараховується на основі посадового окладу за місяць. Найбільш поширеними варіантами є розрахунок у відсотках від окладу і розрахунок пропорційно відпрацьованому часу. За умови застосування першого варіанту всім працівникам, які відпрацювали першу половину місяця без відхилень, нараховується аванс в розмірі мінімум 55 % від окладу. Другий варіант передбачає нарахування авансу пропорційно відпрацьованому часу за першу половину місяця, враховуючи нормативний фонд робочого часу даного місяця і кількість робочих днів, які відпрацювали працівники з 1 числа по 15 число місця включно.
Одночасно із виплатою авансу роботодавець зобов’язаний здійснити авансові платежі з нарахованого єдиного соціального внеску, військового збору і податку на доходи фізичних осіб. В ході розрахунку податку на доходи фізичних осіб із суми нарахованого авансу не застосовуються податкові соціальні пільги і не здійснюється зменшення суми до оподаткування на утриманий єдиний соціальний внесок. Застосування податкових соціальних пільг і зменшення суми до оподаткування на утриманий єдиний соціальний внесок здійснюється тільки при оподаткування місячного доходу фізичної особи.
Приклад розрахунку авансових платежів пропорційно відпрацьованому часу за січень 2015 року (нормативний фонд робочого часу за стандартного п’ятиденного робочого тижня – 20 днів):
Працівник |
Оклад |
Відпрацьовано днів |
Нарахований аванс |
ПДФО 15 % |
ВЗ 1,5 % |
Аванс до видачі |
Працівник 1 |
2000,00 |
9 |
900,00 |
135,00 |
13,50 |
751,50 |
Працівник 2 (інвалід) |
1500,00 |
9 |
675,00 |
101,25 |
10,13 |
563,62 |
Усього |
|
|
1575,00 |
236,25 |
23,63 |
1315,12 |
Нарахований ЄСВ за ставкою 37,26 % = 900,00 * 37,26 % = 335,34 грн.
Нарахований ЄСВ за ставкою 8,41 % = 675,00 * 8,41 % = 56,77 грн.
Таким чином, одночасно із виплатою авансу роботодавець зобов’язаний здійснити авансові платежі: єдиний соціальний внесок за ставкою 37,26 % у сумі 335,34 грн., єдиний соціальний внесок за ставкою 8,41 % у сумі 56,77 грн., військовий збір у сумі 23,63 грн., податок на доходи фізичних осіб у сумі 236,25 грн. Сума авансу до виплати працівникам складає 1315,12 грн.
Обов’язковий авансовий платіж з єдиного соціального внеску у формі утримань за ставкою 3,6 % діючим законодавством не передбачений, утриманий єдиний соціальний внесок може бути перерахований загальною сумою при виплаті заробітної плати за другу половину місяця. В той же час на практиці достатньо часто такий авансовий платіж здійснюється, тому слід зазначити, що він не є обов’язковим, але може мати місце і помилкою не вважатиметься.
Оформити розрахунок авансу слід на окремому аркуші.
Оподаткування заробітної плати найманих працівників
Згідно із нормами діючого законодавства на заробітну плату нараховується єдиний соціальний внесок, а із заробітної плати утримується єдиний соціальний внесок, податок на доходи фізичних осіб і військовий збір.
Нарахування єдиного соціального внеску здійснюються за рахунок роботодавця і включаються до його витрат. Ставка нарахувань залежить від основного виду діяльності підприємства, відповідно до якого визначається клас ризику виробництва для даного роботодавця. У постановці завдання зазначено, що ТОВ «Престиж» належить до роботодавців 23 класу ризику виробництва – ставка нарахування єдиного соціального внеску 37,26 %. В той же час варто звернути увагу на те, що роботодавці – юридичні особи для нарахування єдиного соціального внеску на заробітну плату працівників, що мають статус інваліда, застосовують ставку 8,41 %.
Утримання із заробітної плати здійснюється за рахунок найманого працівника, ці суми віднімаються від нарахованої заробітної плати і, таким чином, формується заробітна плата до видачі.
Єдиний соціальний внесок утримується із заробітної плати за ставкою 3,6 %.
Ставка військового збору становить 1,5 % від загальної суми заробітної плати.
Податок на доходи фізичних осіб стягується із заробітної плати за ставкою 15 % з доходів, що не перевищують 10-кратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (в 2015 році – 12180,00 грн.), і за ставкою 20 % із суми перевищення. Об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є заробітна плата, зменшена на утриманий з неї єдиний соціальний внесок.
Окрім того особи, заробітна плата яких не перевищує певної суми за умови подання відповідної заяви, мають право на застосування податкової соціальної пільги. Сума податкової соціальної пільги віднімається від заробітної плати при здійсненні розрахунку податку на доходи фізичних осіб.
Розміри податкової соціальної пільги встановлені п. 169.1 і абзацом 8 п. 1 р. XIX ПКУ. Базовий 100 % розмір податкової соціальної пільги до 31.12.2015. дорівнює 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня звітного податкового року.
Податковим кодексом передбачені податкові соціальні пільги в розмірі 100 % (у 2015 році – 609,00 грн.), у розмірі 150 % (у 2015 році – 913,50 грн.), у розмірі 200 % (у 2015 році – 1218,00 грн.).
На податкову соціальну пільгу в розмірі 100 % мають право:
будь-який платник податку (пп. 169.1.1 ПКУ);
особи, що утримують двох і більш дітей віком до 18 років – у розрахунку на кожну таку дитину (пп. 169.1.2 ПКУ).
Окрім того, деякі особи мають право на податкову соціальну пільгу 150 % (пп. 169.1.3 ПКУ) або 200 % (пп. 169.1.4 ПКУ), але лише в тому випадку, якщо їх дохід не перевищує розрахункової суми виходячи з прожиткового мінімуму, крім надання пільг на дітей згідно пп. 169.1.2 та пп. 169.1.3 а і б.
Згідно із пп. 169.4.1 ПКУ працівник може скористатися правом на податкову соціальну пільгу, якщо його загальний місячний доход, нарахований як заробітна плата, не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень (у 2015 році – 1710,00 грн.). Виключенням з даного правила є випадки, коли податкова соціальна пільга надається батькам, що утримують двох і більш дітей віком до 18 років. У таких випадках граничний розмір доходу, що дає право на застосування пільги для одного з батьків, визначається кратно кількості дітей, а для іншого з батьків – на загальних підставах.
Приклади застосування податкової соціальної пільги:
1. Працівнику підприємства, який подав заяву про застосування податкової соціальної пільги в розмірі 100 %, за січень 2015 року нарахована заробітна плата у сумі 1600,00 грн. Податок на доходи фізичних осіб дорівнює:
2. Працівнику підприємства, який подав заяву про застосування податкової соціальної пільги в розмірі 150 % як студент заочної форми навчання, за січень 2015 року нарахована заробітна плата у сумі 1700,00 грн. Податок на доходи фізичних осіб дорівнює:
3. Працівниці підприємства, яка подала заяву про застосування податкової соціальної пільги в розмірі 100 % як мати двох дітей віком до 18 років, за січень 2015 року нарахована заробітна плата у сумі 2500,00 грн. Податок на доходи фізичних осіб дорівнює:
Порядок оформлення розрахунків з оплати праці
Розрахунки із найманими працівниками слід оформити у розрахунковій відомості – регістрі за субрахунком 661 «Розрахунки за заробітною платою». Даний регістр містить у собі елементи як аналітичного, так і синтетичного обліку, адже в ньому наявна інформація як щодо розрахунків із кожним окремим працівником, так і щодо розрахунків за заробітною платою за підприємством загалом. Форма розрахункової відомості представлена у додатку Р.
У журналі реєстрації господарських операцій (операції 45-49) не слід відображати суми за окремими працівниками. Необхідно на підставі вже згрупованих даних розрахункової відомості зафіксувати бухгалтерські проводки і відповідні загальні суми.
Форма журналу реєстрації господарських операцій
В ході виконання практичного завдання рекомендується сформувати журнал реєстрації господарських операцій наступної форми:
№ з/п |
Дата |
Зміст господарських операцій |
Бухгалтерська проводка |
Сума, грн. |
|
Дт |
Кт |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Порядок відображення в обліку податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ
Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за податковий (звітний) період, визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань і сумою податкового кредиту даного періоду.
Податкові зобов’язання виникають у платника ПДВ за фактом реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг (крім тих, що не є об’єктом оподаткування ПДВ і пільгово звільнені від оподаткування ПДВ), основних засобів, що перебували в експлуатації, і складають 1/6 частину продажної вартості з урахуванням ПДВ або 20 % продажної вартості без врахування ПДВ.
Податкові зобов’язання враховуються за першою із подій:
або за фактом відвантаження товарів, виконання робіт (надання послуг) у рахунок майбутньої оплати (повторно при отриманні коштів зобов’язання не виникають);
або за фактом отримання попередньої оплати (повторно за фактом відвантаження товарів, виконання робіт (надання послуг) зобов’язання не виникають).
Податковий кредит виникає у платника ПДВ за фактом придбання в інших платників ПДВ сировини, матеріалів, товарів, робіт, послуг, основних засобів за умови, що придбане буде використовуватися в операціях, що оподатковуються ПДВ за ставками 20 % або 0 %. Складає податковий кредит 1/6 вартості придбання з урахуванням ПДВ або 20 % вартості придбання без врахування ПДВ.
Податковий кредит враховується за першою із подій:
або за фактом оприбуткування товарів, отримання робіт (послуг) в рахунок майбутньої оплати (повторно за фактом оплати податковий кредит не виникає);
або за фактом перерахування попередньої оплати (повторно за фактом оприбуткування товарів, отримання робіт (послуг) податковий кредит не виникає).
Для обліку розрахунків з бюджетом за податками Планом рахунків передбачений субрахунок 641 «Розрахунки за податками» рахунку 64 «Розрахунки за податками й платежами». Враховуючи, що облік розрахунків за кожним податком має здійснюватися окремо, для обліку розрахунків за податком на додану вартість варто виокремити субрахунок наступного порядку, наприклад, 641.2.
Відображаючи суми податкових зобов’язань і податкового кредиту на рахунках бухгалтерського обліку, варто звернути увагу на те, що кожна визнана сума податкових зобов’язань збільшує суму податку до сплати, тобто збільшує заборгованість перед бюджетом, а кожна врахована сума податкового кредиту, навпаки, зменшує суму податку до сплати, тобто зменшує заборгованість перед бюджетом.
Податкові зобов’язання і податковий кредит враховуються за першою подією, що у випадках попередніх оплат не відповідає принципу нарахування та відповідності доходів і витрат. Задля вирішення проблеми такої невідповідності у разі отримання або перерахування попередніх оплат для обліку податкових зобов’язань і податкового кредиту застосовують спеціальні субрахунки 643 «Податкові зобов’язання» і 644 «Податковий кредит».
Придбання товарів на умовах оплати за фактом або із відстрочкою платежу:
1. Оприбутковані отримані від постачальника товари – 10 шт. товару А за ціною 6,00 грн./шт., у тому числі ПДВ 20 % (податкова накладна отримана):
1.1. на вартість без ПДВ Дт 281 Кт 631 50,00
1.2. на суму ПДВ Дт 641.2 Кт 631 10,00.
2. З поточного рахунку перераховано постачальнику за отримані товари – 60,00 грн., у тому числі ПДВ 20 %:
Дт 631 Кт 311 60,00.
Придбання товарів на умовах попередньої оплати:
1. З поточного рахунку перерахована постачальнику попередня оплата за товари – 60,00 грн., у тому числі ПДВ 20 % (податкова накладна отримана):
1.1. на перераховану суму з ПДВ Дт 631 Кт 311 60,00
1.2. на суму ПДВ Дт 641.2 Кт 644 10,00.
2. Оприбутковані отримані від постачальника в рахунок попередньої оплати товари – 10 шт. товару А за ціною 6,00 грн./шт., у тому числі ПДВ 20 %:
2.1. на вартість без ПДВ Дт 281 Кт 631 50,00
2.2. на суму ПДВ Дт 644 Кт 631 10,00.
Реалізація товарів на умовах оплати за фактом або із відстрочкою платежу:
1. Відпущені покупцю реалізовані товари – 10 шт. товару А за ціною 12,00 грн./шт., у тому числі ПДВ 20 %:
1.1. на продажну вартість з ПДВ Дт 361 Кт 702 120,00
1.2. на суму ПДВ Дт 702 Кт 641.2 20,00
1.3. на собівартість реалізованих товарів Дт 902 Кт 281 50,00.
2. На поточний рахунок отримана оплата від покупця за відпущені товари в сумі 120,00 грн, у тому числі ПДВ 20 %:
Дт 311 Кт 361 120,00.
Реалізація товарів на умовах попередньої оплати:
1. На поточний рахунок отримана попередня оплата від покупця в сумі 120,00 грн., у тому числі ПДВ 20 %:
1.1. на отриману суму з ПДВ Дт 311 Кт 361 120,00
1.2. на суму ПДВ Дт 643 Кт 641.2 20,00.
2. Відпущені покупцю реалізовані в рахунок попередньої оплати товари – 10 шт. товару А за ціною 12,00 грн./шт., у тому числі ПДВ 20 %:
2.1. на продажну вартість з ПДВ Дт 361 Кт 702 120,00
2.2. на суму ПДВ Дт 702 Кт 643 20,00
2.3. на собівартість реалізованих товарів Дт 902 Кт 281 50,00.
Відображення в обліку собівартості реалізованих товарів
За фактом реалізації товарів в обліку необхідно відобразити не лише борг покупця і дохід від реалізації товарів, а й списати реалізовані товари (адже вони більше не належать підприємству і не є його активами) і врахувати витрати, пов’язані із реалізацією, – собівартість реалізованих товарів. В обліку ця операція відображається бухгалтерською проводкою:
Дт 902 «Собівартість реалізованих товарів»
Кт 281 «Товари на складі».
Складається така бухгалтерська проводка на суму собівартості реалізованих товарів, тобто на суму за цінами придбання цих товарів (без врахування податку на додану вартість, якщо він відшкодовується підприємству у формі податкового кредиту).
В ході визначення собівартості реалізованих товарів на практиці зазвичай виникає проблема, пов’язана з тим, що протягом певного періоду один і той же вид товарів може надходити від різних постачальників за різними цінами. Відповідно в ході вибуття товарів виникає питання – за якою вартістю їх оцінювати. Ця облікова проблема вирішується шляхом застосування методів оцінки запасів при списанні, передбачених п. 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». В курсовій роботі пропонується використати для оцінки собівартості реалізованих товарів метод ФІФО, що є поширеним в практиці підприємств оптової торгівлі. Логіка даного методу полягає в тому, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів. Тобто FIFO – first in – first out.
Приклад оцінки товарів при списанні методом ФІФО:
Залишок товарів на 1.01.2015. – 100 кг. товару А за ціною 5,50 грн./кг.
12.01.2015. Оприбутковано від постачальника 150 кг. товару А за ціною без ПДВ 5,70 грн./кг.
16.01.2015. Оприбутковано від постачальника 250 кг. товару А за ціною без ПДВ 5,95 грн./кг.
19.01.2015. Реалізовано 320 кг товару А.
Собівартість реалізації методом ФІФО: 100 кг. * 5,50 грн./кг. + 150 кг.* 5,70 грн./кг. + 70 кг. * 5,95 грн./кг. = 1821,50 грн.
Залишок: 180 кг. за ціною 5,95 грн./кг.
Порядок відображення в обліку придбання основних засобів
Витрати на придбання основних засобів систематизуються на синтетичному субрахунку 152 «Витрати на придбання (спорудження) основних засобів». До таких витрат належать не лише суми, які сплачують постачальникам основних засобів (без врахування податку на додану вартість, якщо він відшкодовується підприємству у формі податкового кредиту), а й інші витрати, пов’язані із придбанням основних засобів до моменту введення у експлуатацію. Перелік таких витрат передбачений п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби». Зокрема до таких витрат належать витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів та інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.
За фактом введення основного засобу у експлуатацію всі зібрані витрати визнаються первісною вартістю такого нового об’єкта, на яку в обліку складається бухгалтерська проводка:
Дт 10 «Основні засоби» (відповідний субрахунок)
Кт 152 «Витрати на придбання (спорудження) основних засобів».
Нарахування амортизації основних засобів
Амортизація основних засобів нараховується щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта основних засобів.
Сума нарахованої амортизації відображається як збільшення суми витрат підприємства (в залежності від призначення основного засобу визнаються загальновиробничі, адміністративні витрати, витрати на збут) і зносу основних засобів. Так, приміром, нарахування зносу адміністративного обладнання відображається в обліку бухгалтерською проводкою:
Дт 92 «Адміністративні витрати»
Кт 131 «Знос основних засобів».
Розрахунок сум щомісячних відрахувань здійснюється у відповідності до логіки обраного методу амортизації основних засобів. Перелік методів амортизації основних засобів, що можуть застосовуватися вітчизняними підприємствами, передбачений п. 26 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби». В курсовій роботі згідно із постановкою завдання запропоновано скористатися найбільш поширеним на практиці прямолінійним методом амортизації.
Щомісячна сума амортизаційних відрахувань прямолінійним способом розраховується шляхом ділення вартості, що амортизується, на термін корисного використання в місяцях. Вартість, що амортизується, розраховується як різниця між первісною вартістю і ліквідаційною вартістю (якщо вона не визначена, то вважається, що вона дорівнює нулю).
Розрахунок амортизаційних відрахувань рекомендується оформити у відомості синтетичного обліку за субрахунком 131 «Знос основних засобів». Форма такої відомості представлена в додатку С. Варто звернути особливу увагу на те, що нарахування амортизаційних відрахувань здійснюється окремо за кожним об’єктом основних засобів, тобто за субрахунком 131 «Знос основних засобів» має бути організований аналітичний облік.
Відображення в обліку реалізації основних засобів
Операція 13 передбачає спрощений варіант реалізації об’єкту основного засобу, адже об’єкт, який першу половину місяця ще знаходився в експлуатації, в середині місяця виводиться з експлуатації і одночасно реалізується. В такому випадку доцільно скористатися варіантом відображення в обліку реалізації основного засобу без визнання його об’єктом, що утримувався для продажу.
За фактом передачі основного засобу покупцеві слід на суму вартості продажу врахувати борг покупця і дохід від реалізації. Для обліку розрахунків із покупцем основного засобу можна використати як субрахунок 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», так і субрахунок 377 «Розрахунки з іншими дебіторами». Для обліку доходу від реалізації основного засобу слід використати субрахунок 746 «Інші доходи».
На наступному етапі, враховуючи, що операції з реалізації основних засобів, що перебували в експлуатації, є об’єктом оподаткування ПДВ, необхідно врахувати зобов’язання з ПДВ.
Окрім того, об’єкт основних засобів, що перебував в експлуатації, за фактом реалізації (тобто вибуття) необхідно списати. Для списання зносу складається бухгалтерська проводка:
Дт 131 «Знос основних засобів»
Кт 10 «Основні засоби» (відповідний субрахунок).
Списуючи знос об’єкта, що реалізується, варто звернути увагу на те, що в постановці завдання наведений знос даного об’єкта станом на 01.01.2015., а за об’єктом, що вибуває у січні, за січень ще нараховуються амортизаційні відрахування. Відповідно необхідно розрахувати суму таких амортизаційних відрахувань за останній місяць експлуатації, додати до суми зносу на 01.01.2015., а вже потім загальною сумою списати знос, нарахований за період експлуатації об’єкта.
Після списання зносу суму залишкової вартості (тобто різниці між первісною вартістю і нарахованим зносом) необхідно списати на витрати, що в обліку відображається бухгалтерською проводкою:
Дт 976 «Списання необоротних активів»
Кт 10 «Основні засоби» (відповідний субрахунок).
Порядок відображення в обліку повернення попередньої оплати
Повернення раніше отриманої попередньої оплати покупцю з поточного рахунку відображається в обліку бухгалтерською проводкою:
Дт 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»
Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті».
Окрім того, за фактом повернення попередньої оплати покупцю платник ПДВ за дотримання певної процедури (формування спеціального документу – розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної) має право сторнувати (тобто зменшити) податкові зобов’язання, визнані за фактом отримання цієї попередньої оплати за першою подією. В обліку це відображається бухгалтерською проводкою:
Дт 643 «Податковий кредит»
Кт 641.2 «Розрахунки за податками / ПДВ»,
яка складається на від’ємну (тобто зі знаком «-«) суму ПДВ. Таким чином податкові зобов’язання звітного періоду зменшуються.
Облік доходів від операцій оренди
За фактом визнання орендарем до сплати рахунку та акту наданих послуг оренди в обліку орендодавця визнається борг орендаря і дохід від даної операції.
Для обліку розрахунків із орендарями можна використати як субрахунок 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», так і субрахунок 377 «Розрахунки з іншими дебіторами».
Якщо орендні операції є для підприємства основною діяльністю, то для обліку доходів від орендних операцій застосовується субрахунок 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг». Якщо ж орендні операції не є основним видом діяльності (як у випадку із ТОВ «Престиж»), то для обліку доходів від орендних операцій застосовується субрахунок 713 «Дохід від операційної оренди активів».
Варто також звернути увагу на те, що операції оренди є об’єктом оподаткування ПДВ, відповідно у платників ПДВ – орендодавців за першою подією виникають зобов’язання з ПДВ, які необхідно відобразити в обліку за рахунок зменшення доходу від операцій оренди.
Порядок відображення в обліку фінансових результатів і податку на прибуток
Для визначення фінансового результату певного періоду Планом рахунків призначений рахунок 79 «Фінансові результати», за кредитом якого систематизують доходи, а за дебетом – витрати. Після перенесення доходів і витрат на рахунок 79, всі рахунки 7 класу (звичайно, окрім 79) та 9 класу мають закритися, тобто залишок на них має бути нульовим.
Списуючи доходи на рахунок фінансових результатів, варто звернути увагу на те, що більшість операцій, за якими визнаються доходи, є об’єктом оподаткування ПДВ, відповідно у платників ПДВ дохід зменшується на суми ПДВ і на рахунок фінансових результатів переноситься не дохід в цілому, а чистий дохід, тобто дохід без врахування ПДВ.
Наступним етапом є відображення в обліку податку на прибуток підприємства.
Діючим законодавством за податком на прибуток передбачений річний податковий (звітний) період, але постановкою завдання передбачене умовне відображення податку на прибуток за підсумками місяця, адже формується фінансова звітність.
Ставка податку на прибуток становить 18 %.
Згідно із нормами Розділу ІІІ Податкового кодексу України об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу. В той же час, враховуючи господарські операції ТОВ «Престиж» за січень 2015 року, можна стверджувати, що таке коригування не призведе до жодних змін. Відповідно об’єкт оподаткування податком на прибуток буде дорівнювати сумі прибутку, яка сформується на рахунку 79 «Фінансові результати» після закриття рахунків доходів і витрат. Податок на прибуток розраховується як 18 % від даної суми.
В обліку нарахована сума податку на прибуток відображається бухгалтерськими проводками:
Дт 98 «Податок на прибуток»
Кт 641.3 «Розрахунки за податками / Податок на прибуток»
і
Дт 79 «Фінансові результати»
Кт 98 «Податок на прибуток».
Ці дві бухгалтерські проводки складаються на однакову суму – суму нарахованого податку на прибуток.
Останнім обліковим етапом є закриття рахунку 79 «Фінансові результати» і списання отриманого фінансового результату на рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)».
Прибуток за мінусом податку на прибуток, тобто чистий прибуток, відображається бухгалтерською проводкою:
Дт 79 «Фінансові результати»
Кт 441 «Прибуток нерозподілений».
Збитки відображаються бухгалтерською проводкою:
Дт 442 «Непокриті збитки»
Кт 79 «Фінансові результати».
Діяльність підприємства ТОВ «Престиж» у січні 2015 року за будь-якого варіанту є прибутковою, відповідно за підсумками січня на рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» має бути перенесений чистий прибуток.
Форма оборотно-сальдової відомості
Оборотно-сальдова відомість є зведеним синтетичним регістром обліку, що має наступу форму:
№ субрахунку |
Залишки на 01.01.2015. |
Обороти за січень 2015 року |
Залишки на 01.02.2015. |
|||
Дт |
Кт |
Дт |
Кт |
Дт |
Кт |
|
|
|
|
|
|
|
|
Формується оборотно-сальдова відомість за даними журналу реєстрації господарських операцій.
За допомогою оборотно-сальдової відомості здійснюється перевірка дотримання принципу подвійного запису. Відповідно:
сума залишків на початок періоду за дебетом має дорівнювати сумі залишків на початок періоду за кредитом;
сума оборотів за дебетом має дорівнювати сумі оборотів за кредитом;
сума залишків на кінець періоду за дебетом має дорівнювати сумі залишків на кінець періоду за кредитом.
Логічний зв’язок між журналом реєстрації господарських операцій і оборотно-сальдовою відомістю за той же період передбачає, що підсумкові обороти за період за дебетом і кредитом маю дорівнювати підсумковій сумі журналу реєстрації господарських операцій.
Порядок формування фінансової звітності
Баланс (Звіт про фінансовий стан) є першою формою фінансової звітності, яка складається щокварталу (як проміжна фінансова звітність, а також за календарний рік) відповідно до норм НП(с)БО № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Бланк даної звітної форми, що є додатком до НП(с)БО № 1, представлений в додатку Т.
Фактично звітна форма містить баланси на дві звітні дати – на початок звітного періоду (тобто на початок відповідного звітного року) та на кінець звітного періоду (тобто на дату, яка вказана як дата складання звітності). Формується баланс з розділів, які у свою чергу складаються із статей – окремих елементів звітності. Одиницею виміру Балансу (Звіту про фінансовий стан) є тисячі гривень без десяткового знаку.
Баланс формується за даними бухгалтерського обліку на підставі зведеного регістру синтетичного обліку – оборотно-сальдової відомості за синтетичними рахунками або Головної книги. Залишки за рахунками бухгалтерського обліку переносяться у відповідні статті Активу та Пасиву. До окремої статті може переноситись як залишок окремого синтетичного рахунку, так і сума залишків декількох синтетичних рахунків.
Відповідно до загального правила залишки за дебетом рахунків переносяться до статей Активу, а залишки за кредитом рахунків – до статей Пасиву. Наприклад, залишок за дебетом рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» переноситься до статті Активу 1170 «Витрати майбутніх періодів», а залишок за кредитом рахунку 43 «Резервний капітал» – до статті Пасиву 1415 «Резервний капітал». В той же час інформація окремих рахунків наводиться у Балансі із протилежної сторони зі знаком «-». Таким чином Баланс (Звіт про фінансовий стан) набуває вид так званого «нетто-балансу». Так, в Активі у дужках (тобто зі знаком «-») наводять статті «знос основних засобів» (залишок за кредитом субрахунку 131), «накопичена амортизація нематеріальних активів» (залишок за кредитом субрахунку 132), а в Пасиві у дужках (тобто зі знаком «-») наводять статті «Вилучений капітал» (залишок за дебетом рахунку 45), «Неоплачений капітал» (залишок за дебетом рахунку 46), «непокритий збиток» (залишок за дебетом субрахунку 442).
Варто також зазначити, що додатком 3 до НП(с)БО № 1 передбачений перелік додаткових статей, які підприємства можуть включати до Балансу (Звіту про фінансовий стан) за умови суттєвості інформації, що міститься в цих статях, та можливості їх достовірної оцінки. Так, стаття 1100 «Запаси» може бути у разі суттєвості відповідної інформації доповнена такими додатковими статтями як 1101 «Виробничі запаси», 1102 «Незавершене виробництво», 1103 «Готова продукція», 1104 «Товари», а розділ Пасиву «Короткострокові зобов’язання і забезпечення» може бути доповнений такими додатковими статтями як 1635 «Поточна кредиторська заборгованість за одержаними авансами» і 1640 «Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з учасниками».
Формуючи Баланс (Звіт про фінансовий стан) слід пам’ятати, що підсумок Активу на певну звітну дату має в обов’язковому порядку дорівнювати підсумку Пасиву на ту ж саму дату.
Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) є другою формою фінансової звітності. Дана звітна форма складається щокварталу (як проміжна фінансова звітність, а також за календарний рік) відповідно до норм НП(с)БО № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Бланк даної звітної форми, що є додатком до НП(с)БО № 1, представлений в додатку Т.
Фактично звітна форма містить інформацію за два звітних періоди – за період, визначений як звітний, а також за аналогічний період попереднього року. Формують Звіт про фінансові результати чотири розділи – «Фінансові результати», «Сукупний дохід», «Елементи операційних витрат» і «Розрахунок показників прибутковості акцій», кожен з яких у свою чергу складається із статей – окремих елементів звітності. Одиницею виміру Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) є тисячі гривень без десяткового знаку.
Перший розділ Звіту «Фінансові результати» містить систематизовану інформацію щодо доходів, витрат і фінансових результатів діяльності підприємства за звітний період. Складається даний розділ передусім на підставі облікових записів за рахунками 7 класу «Доходи і результати діяльності» та 9 класу «Витрати діяльності». Для формування даного розділу залучається інформація зведеного регістру синтетичного обліку – оборотно-сальдової відомості за синтетичними рахунками або Головної книги, а також інформація бухгалтерських проводок, за допомогою яких враховані доходи та витрати списуються на рахунок 79 «Фінансові результати». Підсумковим показником першого розділу Звіту є чистий фінансовий результат – стаття 2350 «прибуток» або стаття 2355 «збиток». Формування даного показника здійснюється поетапно, через систему проміжних показників, які оцінюють фінансовий результат відповідної діяльності, – «Валовий прибуток (збиток)», «Фінансовий результат від операційної діяльності», «Фінансовий результат до оподаткування».
У другому розділі Звіту «Сукупний дохід» наводиться інформація щодо складових сукупного доходу, які не належать до чистого фінансового результату (прибутку чи збитку). Йдеться, наприклад, про дооцінку (уцінку) необоротних активів і фінансових інвестицій, накопичені курсові різниці тощо. Підсумком даного розділу є стаття 2465 «Сукупний дохід», за якою у тому числі враховується фінансовий результат діяльності (прибуток чи збиток).
У третьому розділі Звіту «Елементи операційних витрат» наводяться відповідні елементи операційних витрат (на виробництво та збут, управління та інші операційні витрати), яких зазнало підприємство в процесі своєї діяльності протягом звітного періоду. Виокремлюють такі елементи операційних витрат як матеріальні затрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати. Собівартість реалізованих товарів, запасів, іноземної валюти у цьому розділі не наводиться.
Розділ четвертий Звіту «Розрахунок показників прибутковості акцій» заповнюється лише підприємствами, які організовані як акціонерні товариства.
В курсовій роботі передбачене формування форм фінансової звітності умовно за один місяць. У Звіті про фінансові результати, враховуючи відсутність даних, показники за аналогічний період попереднього року наводити не потрібно.
5. Процедура захисту та критерії оцінювання курсової роботи
Курсова робота виконується протягом семестру, а захищається до складання екзамену з дисципліни «Теорія бухгалтерського обліку». Не пізніше, ніж за два тижні до захисту, студент подає курсову роботу керівникові, який рецензує та оцінює її. У разі негативної оцінки науковий керівник повертає курсову роботу студентові, який повинен доопрацювати її з врахуванням зауважень. Після цього доопрацьований варіант студент подає науковому керівникові для повторної оцінки. Якщо оцінка за виконання позитивна, то курсова робота допускається до захисту. Захист відбувається на засіданні комісії. На захист запрошуються інші студенти, які можуть брати участь в обговоренні. Тези виступу студент готує заздалегідь. Доповідь має бути змістовною і тривати 5–10 хвилин. У доповіді необхідно: назвати тему курсової роботи, довести її актуальність і значення, сформулювати мету і завдання дослідження, стисло розкрити зміст роботи, викласти результати дослідження та сформовані висновки. Після доповіді студент відповідає на запитання. У процесі захисту курсової роботи студенту задають 3-5 питань. У разі, коли студент бажає поліпшити результат захисту, йому можуть бути задані додаткові запитання для уточнення рівня знань.
Оцінка захисту курсової роботи є інтегральною складовою, що визначається за змістом курсової роботи, якістю її оформлення і презентації та якістю захисту.
Критерії оцінювання курсових робіт наведено у таблиці:
Критерії оцінювання курсових робіт
№ з/п |
Зміст оцінюваної діяльності |
Maксимальна кількість балів |
1 |
2 |
3 |
1 |
Підготовка та захист теоретичної частини курсової роботи: |
|
1.1 |
Відповідність теоретичної частини курсової роботи загальним вимогам:
|
10 |
1.2 |
Якісний рівень оформлення вступу (обґрунтування актуальності обраної теми, формулювання її мети, визначення об’єкта і предмета дослідження, завдань дослідження, методів дослідження) |
5 |
1.3 |
Якість здійснення аналітичного огляду використаних джерел, їх повнота, новизна та відповідність обраній темі дослідження |
10 |
1 |
2 |
3 |
1.4 |
Наявність у дослідженні самостійних міркувань та висновків |
10 |
1.5 |
Якісний рівень висновків теоретичної частини курсової роботи |
5 |
1.6 |
Якісний рівень презентації та відповідей на запитання в ході захисту роботи |
20 |
Усього підготовка та захист теоретичної частини курсової роботи |
60 |
|
2 |
Виконання практичного завдання курсової роботи: |
|
2.1 |
Якісний рівень складених первинних документів |
5 |
2.2 |
Правильність відображення в обліку господарських операцій згідно постановки завдання (правильність складених бухгалтерських проводок і виконаних розрахунків відповідно до постановки завдання і складених первинних документів) |
15 |
2.3 |
Якісний рівень складених облікових регістрів, у тому числі оборотно-сальдової відомості |
10 |
2.4 |
Якісний рівень сформованої фінансової звітності |
10 |
Усього виконання практичного завдання курсової роботи |
40 |
|
Загальна кількість балів |
100 |
|
У цілому якісно виконана, презентована і захищена курсова робота оцінюється максимально 100 балами.