Загальні положення щодо написання рефератів

Вибір теми рефератів залишається за студентом, а також можливостями історичних фондів місцевих бібліотек, архівів, періодичних видань тощо.

Мета рефератів полягає не тільки в тому, щоб глибоко вивчити одну з ключових тем курсу «Історіографія всесвітньої історії ХХ ст.», а ще й у тому, щоб студент придбав уміння навчально-дослідницької роботи, які стануть йому надалі в пригоді в діяльності при підготовці наукових праць, доповідей тощо.

Підготовку до написання рефератів потрібно розпочинати з пошуку відповідної літератури, у чому допоможуть алфавітний та систематичний каталоги бібліотеки. Алфавітний каталог дає змогу знайти потрібну книгу за прізвищем автора або за назвою праці (якщо вона не має автора).

Щоб скласти уявлення про обрану тему в цілому, перш за все треба ознайомитися з узагальнюючими працями, підручниками, запропонованими в списку основної та додаткової літератури. Не слід думати, що обов’язково потрібно залучити всі перелічені роботи. Достатньо широкий спектр запропонованої літератури дає можливість вибору, використання найбільш цікавого, на погляд студента, матеріалу. Вивчаючи відібраний матеріал, необхідно виписувати хронологію подій, найбільш важливі думки, висновки, які потім будуть використані при написанні роботи.

Вимоги до реферату

− Наявність титульного аркуша.

− Наявність плану, який має відображати структуру дослідження, а саме:

а) вступ, у якому розкриваються актуальність теми, мета дослідження, основні завдання та методи дослідження й короткий аналіз використаної літератури;

б) виклад основного матеріалу з обов’язковим посиланням на літературу;

в) висновки, які мають містити оцінку студента щодо проаналізованої в роботі проблеми.

− Аналіз проблеми за планом.

− Список використаної літератури, який оформлюється в алфавітному порядку прізвищ авторів (не менше п’яти позицій).

Якщо в роботі наводиться фактичний матеріал, цитати, їх потрібно брати в лапки, після їх закриття зазначаючи цифрою. Під цифрою внизу сторінки вказати прізвище автора, назву джерела й сторінку, з якої взято факт або цитату. Наприклад, висвітлюючи тему, на одній сторінці студент посилається на різних авторів:

1. Зашкільняк Л. Вступ до методології історії / Л. Зашкільняк. – Львів: ЛОНМІО, 2006. – 96 с.

2. Алентьева Т. В. Причины Гражданской войны в США в новейшей американской историографии / Т. В. Алентьева // Новая и новейшая история. – 2007. – № 5. – С. 66–79.

При наявності на одній сторінці кількох посилань на одну й ту ж саму літературу (якщо вони йдуть одне за одним), повністю джерело наводиться лише в першому посиланні, а в інших пишеться «там само» і вказуються сторінки:

1. Таран Л.В. Французька історіографія: 70-і роки ХІХ – 80-і роки ХХ ст.) : навч. посібник. – К.: Вища школа, 1991. – 103 с.

2. Там само. – С. 43.

3. Там само. – С. 88.

Якщо це джерело буде використане в роботі декілька разів на інших сторінках, при наступних посиланнях на нього місце й рік видання вказувати не потрібно:

1. Таран Л.В. Французька історіографія: 70-і роки ХІХ – 80-і роки ХХ ст.) : навч. посібник. – С. 24.

Обсяг реферату – 10–15 сторінок А4 (сторінки нумеруються у верхньому правому куті).