4. Закріплення матеріалу:

- Назвіть хронологічні рамки періоду «застоя»?

- Як можна охарактеризувати політику країни в цей період?

- Що означає «неосталінізм»?

- В чому проявилась політико-ідеологічна криза радянської системи в цей період?

- Назвіть основні заходи косигінської реформи?

5. Домашнє завдання: 1) Бойко О. Д. Історія України., §17.1-17.2.

6. Література:

1. Історія України (підручник для ВНЗ), колектив авторів, кер. Зайцев Ю.Д., Світ, 2003;

2. Історія України. Бойко О.Д. –К.,2010;

3. Історія України. Мицик Ю. А. –К., 2008 р.;

4. Історія України (навчальний посібник). Світлична В.В. 2010 р.

Заняття №6 з історії України ( ІІ курс)

Тема №20.1: УКРАЇНА В ПЕРІОД ЗАГОСТРЕННЯ КРИЗИ РАДЯНСЬКОЇ СИСТЕМИ (сер. 60 — поч. 80-х років ХХ ст.)

Мета: - визначити основні тенденції економічного і соціального розвитку України у 60-80-х роках XX ст.; охарактеризувати внутрішньополітичне та соціально-економічне становище України у другій пол. 60 - першій пол. 80-х років XX ст.;

- порівняти реформи часів М. Хрущова з реформами другої пол. 60-х років XX ст., визначаючи їх причини та наслідки; визначити і пояснити поняття «застій»;

характеризувати основні вимоги дисидентського руху в Україні наприкінці 60 - у 70-роках XX ст., співвідносити його прояви з міжнародними нормативно-правовими актами щодо захисту прав людини того часу;

- дати уявлення про повсякденне життя та зміни, пов’язані з кризовими процесами у суспільстві періоду застою; аналізувати різні точки зору щодо оцінки періоду застою і його проявів в Україні;

- характеризувати і пояснювати основні чинники, особливості й тенденції розвитку культури другої половини 60 - середини 80-х років XX ст.

Обладнання і матеріали: підручник, опорний конспект, карта, атлас, документи, додаткова література.

Базові поняття і терміни: «застій», волюнтаризм, суб´єктивізм, неосталінізм, «косигінська реформа», «розвинутий соціалізм».

Тип заняття: лекційне заняття з вивчення нового матеріалу.

Структура заняття, основний зміст і методи роботи:

1. Організаційний етап.

2. Вступна бесіда:

- Коли починається період загострення кризи радянської системи? З якої події?

- Чим характеризувалось суспільно-політичне життя країни в цей період?

- Яку іншу назву отримав цей період і чому?

- Які зміни в керівництві КПУ відбувались в цей період?

3. Вивчення нового матеріалу.

План:

1. Зміни в соціальній та національній структурі населення в сер. 60 — поч. 80-х років ХХ ст.

2. Освіта. Здобутки і проблеми науки. Розвиток літератури в період застою (СР).

3. Активізація опозиційного руху в другій половині 60 — на початку 70-х років XX ст.

4. Форми діяльності дисидентів, їхні політичні вимоги.

Викладання нового матеріалу:

1. Зміни в соціальній та національній структурі населення.

Водночас у соціальній сфері України намітилися і поглибилися негативні тенденції:

1. Уповільнення темпів зростання реальних доходів населення. Якщо у дев'ятій п'ятирічці в Україні вони становили 20%, у десятій — 17%, то в одинадцятій — лише 14%.

2. Загострення житлової проблеми. В Україні кількість осіб, що поліпшили свої житлові умови, із п'ятирічки у п'ятирічку зменшувалася: у восьмій їх налічувалося 8,9 млн. осіб, в дев'ятій — 8,6 млн., в десятій — 7,8 млн., в одинадцятій — 7,7 млн. осіб. За 1981—1985 pp. у республіці черга, що налічувала 1,5 млн. осіб, не зменшилася, і на обліку за станом на 1987 р. перебувало понад 2 млн. сімей, які потребували поліпшення житлових умов.

3. Зниження рівня охорони здоров'я. У цій сфері склалася парадоксальна ситуація: з одного боку, за період від 1970 до 1985 р. число лікарів у республіці в розрахунку на 10 тис. населення збільшилося з 27,7 до 41,4, тобто майже на 67%, кількість лікарняних ліжок — на третину. Проте загострення екологічної ситуації, відставання якісних показників від кількісних у процесі підготовки лікарів, наростаюче зменшення частки видатків на охорону здоров'я і фізичну культуру в структурі державного бюджету (1970 р. — 12,3%, 1985 р. — 9%) та інші причини зумовили те, що за період 1970—1985 pp. показники смертності зросли з 8,8 до 12,1 випадків на 1 тис. громадян, а природний приріст населення України зменшився у 2,2 раза.

4. Загострення демографічної ситуації: зниження темпів приросту населення, старіння населення тощо:

а) зниження приросту населення, кількість якого в республіці в 70-х роках зростала темпами у 2 рази, а у 80-х роках — у 4 рази нижчими, ніж у 60-х роках; Протягом 1959–1988 рр. населення УРСР зросло на 9,6 млн. чол. і за переписом 1989 р. становило 51,7 млн. За кількістю жителів Україна перебувала на шостому місці в Європі після Росії, Німеччини, Італії, Великобританії та Франції. Однак темпи приросту населення у кожному новому десятиріччі швидко зменшувалися. Зумовлювалося це в першу чергу зниженням народжуваності. Вже тоді природний приріст населення перестав забезпечувати просте відтворення поколінь. За рівнем смертності УРСР посідала третє місце серед республік СРСР.

б) міграційні процеси, основний напрямок яких — переселення із сіл у міста (в 1961—1986 pp. міське населення зросло з 20,6 млн. до 33,7 млн. осіб, або на 63,6%, сільське населення цього періоду зменшилося на 23%);

в) динаміка вікового складу розвивалась по лінії постаріння населення України (якщо в 1960 р. співвідношення пенсіонерів до чисельності зайнятих у народному господарстві становило 1:3,8, то 1985 р. — вже 1:2).

Відбулись відповідні зміни у національній структурі населення: за 30 років питома вага українців у республіці зменшилася з 76,8 до 72,7%, тим часом як частка росіян збільшилася з 16,7 до 22,1%. Досить істотні зміни в національному складі населення сталися внаслідок низького природного приросту місцевих жителів, інтенсивних міграційних процесів, коли за межі республіки відбували головним чином українці, а прибували до неї в першу чергу росіяни, а також постійного відпливу єврейського населення за кордон. Міграційні процеси досягли свого максимуму в 70-х рр. Як наслідок, протягом цілого десятиріччя приріст населення корінної національності був менший, ніж приріст населення некорінних національностей.

Отже, для соціально-економічного розвитку України в період від 1965 до 1985 р. були характерні диспропорційність, затухання, тенденція до стагнації. Кризові явища дедалі більше поглиблювалися під впливом особливостей функціонування господарства республіки (станом в екології, деформованою структурою розміщення продуктивних сил та ін.).