Частина III: новий хід думок - вступ до стійкого мислення -

«Поведінка – це продукт якостей, властивих природі. Тільки неосвічена людина, введена в оману персональним еготизмом, може сказати: “Я – творець”»⁴⁸⁹

- Бгаґавад-Ґіта

Соціально-економічний спектр

Як вже згадувалося у попередніх есе, стійкі практики можуть бути досягнуті лише за допомогою переорієнтації цінностей у напрямку стійкого мислення. Поняття стійкості часто зводиться до екологічного контексту, однак реальна проблема, яка лежить набагато глибше, є проблемою культури. Тому, це стосується, зокрема, і процесу освіти. З погляду руху «Zeitgeist», економічна система, що панує в суспільстві, значно впливає на цінності та вірування цієї спільноти. Наприклад, наче й у відокремлених політико-релігійних доктринах нашого часу лежить глибоко вкорінений, прихований набір цінностей, встановлений економічними припущеннями⁴⁹⁰.

Термін «соціально-економічний» пов’язаний із соціальною наукою⁴⁹¹ і може набувати більш специфічного значення, яке також включає релігійні погляди, політичні упередження, воєнні ініціативи, родову відданість, культурні традиції, юридичні статути та інші загальнопоширені соціальні явища. Сама структура нашого життя, а отже – і наша система цінностей, переважно породжується культурним сприйняттям нашого виживання, соціальних стосунків та ідей персонального чи соціального успіху.

До того ж, потрібно вкотре наголосити на тому, що політичні системи, яким у світі все ще надають пріоритет, коли мова йде про стан справ у суспільстві, є у найкращому випадку другорядними або й абсолютно застарілими, зважаючи на справжні наслідки економічної структури. По суті, як ітиметься у наступних есе, «політичне» управління сьогодення – це насправді лише наслідок економічної неефективності. Незначна кількість людей турбувалася би тим, «хто перебуває при владі» або іншими схожими традиційними поняттями, якби вони чітко розуміли процес економічного розвитку, могли робити у нього свій вклад та отримувати із цього користь без конфлікту. Система економічного функціонування – важливе питання, коли ми говоримо про керування та стійкість людей, як на персональному, так і на соціальному рівні.

Ефемеризація

Загалом, економічна система існує для того, щоби задовольняти «потреби і бажання»⁴⁹² населення. Рівень можливості здійснення цього залежить від стану використовуваних ресурсів та технічної стратегії, яка застосовується для використання цих ресурсів задля досягнення певної мети. Визначний інженер та мислитель Річард Бакмінстер Фуллер стверджував, що справжнє економічне «багатство» – це не гроші й навіть не матеріальний результат виробництва⁴⁹³. Справжнім багатством є радше рівень енергії та доступної виробничої ефективності у поєднанні з розвитком знань, які сприяють розумному управлінню ресурсами Землі. Зважаючи на це, він визначив та виокремив тенденцію, яка отримала назву «ефемеризація»⁴⁹⁴. Тобто, технічна здатність людства робити «більше з меншого».

Із погляду історії, ефемеризація є проявом протиріччя все ще глибоко вкоріненого «мальтузіанського»⁴⁹⁵ припущення про те, що людство перебуває поза рівновагою з природою і що завжди буде частка населення, яка повинна страждати, оскільки наявних ресурсів просто недостатньо, щоби задовольнити потреби кожного.

Як вже згадувалося в попередніх есе, такий світогляд постійно простежується в економічній системі, яку ми все ще глобально використовуємо сьогодні, створюючи глибокі структурні схильності⁴⁹⁶, що незмінно надають перевагу одному «класу» людей над іншими у сприянні виживанню. Інакше кажучи, «гра у війну» досягла своєї критичної точки, базуючись на припущенні про універсальний дефіцит, що постійно посилюється. І це припущення продовжує існувати сьогодні, рухаючись за своєю власною інерцією, при відсутності більшою мірою його первісного причинного осмислення.

Переважна кількість того, що ми сьогодні визначаємо як «корупцію», частіше знаходить своє психологічне походження у цій конкурентній свідомості як на персональному, так і на корпоративному (бізнесовому) рівні, а також на рівні уряду (це виражається у формі війни, тиранії та змови задля самозбереження). По суті, можна сміливо стверджувати, що саме поняття «етики» у світі, де все безсумнівно працює в тому напрямку, щоби нажитися на інших, стає дуже відносним та майже довільним за своїм визначенням.

Проте, така тенденція ефемеризації, стрімко прискоривши раптовий індустріальний та науковий прогрес, починаючи з XX століття, досить серйозно кидає виклик протекціоністському, елітарному, породженому дефіцитом світогляду та означає появу нових можливостей для людської організації, які змінюють цю парадигму.

Ці можливості, частково статистичним чином, показують, що тепер ми можемо подбати про все населення світу та досягнути рівня життя, який сьогодні залишається невідомим для переважної більшості людства⁴⁹⁷. Все ж для того, щоби скористатися цими новими реаліями ефективності, потрібно переоцінити та повністю подолати архаїчні бар’єри, якими просочене усе наше повсякденне життя, особливо те, що стосується розуміння економіки. Як згадувалося в попередніх есе, термін «утопія» зазвичай постає як принизливе серед тих людей, які схильні відкидати широкомасштабні соціальні покращення через цинізм щодо так званої «людської природи» або безпосередні сумніви щодо технологічної здатності людства значною мірою пристосуватися в теперішній момент до нових технічних засобів.

Наприклад, у сучасній культурі, особливо в «багатих» країнах першого світу, поширене заперечення, яке полягає у важливості «насильства масового загарбання». Цей погляд базується на мальтузіанському уявленні про недостатність ресурсів, необхідних для задоволення потреб та переносить їх на припущення щодо необхідності такої загарбницької ірраціональності.

Тобто, ідеться про те, що люди емпірично мають необмежені матеріальні «бажання» і навіть якщо, скажімо, кожна людина змогла би жити за прийнятим на Заході стилем життя вищих класів, нічим від них не відстаючи, елемент нашої психології ніколи не був би задоволений у матеріальному сенсі й інтерес в отриманні «все більшої й більшої» матеріальної вигоди таким чином завжди створював би дестабілізуючий дисбаланс у суспільстві. Тому існування «багатих» та «бідних» сприймається як наслідок властивої нам психології, що стимулюється бажанням статусу та жадібністю, а не відсутністю ресурсів чи засобів.

Сумнівною є межа, до якої це дійсно правда. Зважаючи на екстремальні культурні умови, у яких ми сьогодні перебуваємо, в зіставленні з історичним фактом, що за межами Західного (також відомого як капіталістичного) впливу, концепція «марного матеріального успіху» є далекою від універсальної для людського виду⁴⁹⁸.

Насправді зв’язок між «успіхом» та «власністю» створювався культурно, базуючись на системній необхідності і зараз він є головною цінністю нашого суспільства, яке має основу на споживанні⁴⁹⁹.

У сучасному світі, котрий переслідує «економічне зростання» задля підтримки зайнятості на прийнятному рівні; у світі, який відверто прославляє тих, хто володіє великим фінансовим багатством, що є мірилом успіху; у світі, котрий насправді винагороджує поведінку людської байдужості та безжальної конкуренції за долю ринку (замість чесного соціального вкладу для загального людського покращення); не є дивом, чому ідея, коли одна людина володіючи, скажімо, маєтком із 400 кімнатами на 500 000 акрах приватної землі з 50 машинами та п’ятьма літаками припаркованими на передньому дворі стає частиною ідеалу, жаданим втіленням персонального (і соціального) успіху.

Проте, із погляду справжньої людської стійкості, цей світогляд є чистим насильством і перебуває майже у тій самій категорії, що запасання їжі та ресурсів, які людині не потрібні, та вона відмовляється надати до них доступ іншим через принцип абстракції⁵⁰⁰. Якщо ми уявимо собі маленький острів з десятьма людьми, де два чоловіки вирішують вилучити та приховати собі на 1000% більше, ніж їм потрібно для того, аби бути здоровими, залишаючи вісім людей жити в злиднях та/або помирати – чи Ви би вважали такий уклад актом «персональної свободи» для тих двох – чи все ж таки актом соціального насильства проти решти восьми?

Наводимо цей приклад для того, щоби розвіяти реакцію стосовно «помилковості утопічного достатку», яка є поширеною для багатьох, і це частково також стосується впровадження ефемеризації. Так само, як ми – глобальне суспільство – усвідомлюємо характерні фізичні обмеження для нашої промислової поведінки, повільно відходячи від екологічно дестабілізуючих наслідків, дуже важливим є також розуміння: основані на ціннісній орієнтації «необмежені бажання» так само шкідливі для соціального балансу.