Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лекції ФЕМУ.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
52 Кб
Скачать
☆

Тема 3. Форми організації навчання дітей елементам математики План

    1. Індивідуальна форми навчання дітей елементам математики

    2. Колективна форма навчання дітей елементам математики

    3. Сучасні тенденції організації навчання

    4. Заняття - головна форма організації навчання дошкільників елементам математики

Література

1. Брежнєва О. Г. Сучасні інноваційні підходи до забезпечення математичної освіти дітей дошкільного віку / О. Г. Брежнева // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: зб. наук. праць: наук. зап. Рівнен. держ. гумані. у–ту. – Рівне: РДГУ, 2011. – Вип. 1(44). – С. 34 – 38.

2. Щербакова к. Й. Методика формування елементів математики в дошкільників: [навч. Посібник] / Катерина Йосипівна Щербакова. – к.: Вид-во Європейського ун–ту, 2011. – 262 с.

1. Індивідуальна форми навчання дітей елементам математики

Одним із суттєвих компонентів процесу навчання є форми її організації.

Форма організації навчання у дитячому садку – спільна діяльність педагога і дітей, що здійснюється в певному порядку і встановленому режимі.

Є такі форми організованого навчання:

- фронтальні;

- групові;

- індивідуально-групові;

- індивідуальні.

Самою давньою формою організації навчання є індивідуальне навчання. Вона полягає в тому, що дитина набуває знання, виконує різні завдання, маючи можливість отримувати безпосередню або опосередковану допомогу від дорослого.

У індивідуальної форми навчання є як позитивні, так і негативні моменти.

Позитивні

Негативні

- Індивідуальне навчання забезпечує накопичення особистого досвіду, розвиток самостійності і активності дитини, переживання позитивних емоцій від спілкування безпосередньо з педагогом.

- Воно більш результативне, ніж колективне навчання. Саме при індивідуальному навчанні співробітництво дитини з дорослим, дозволяє досягнути мети. Це зв’язано з тим, що навчаючи одну дитину, дорослий легко може побачити (визначити) її «зону найближчого розвитку» . А потім це нове утворення входить у фонд її «актуального розвитку» (Л.С. Виготський).

- Воно економічно не вигідне. Навіть якщо навчання організується не з однією, а з 2-3 дітьми одного рівня розвитку.

- Воно недостатньо реалізує можливість співробітництва і суперництва з ровесниками, які являються важливим емоційним фоном навчання.

Ця форма навчання особливе місце набула в системі М.Монтессорі. Поширена була і в системі суспільного дошкільного виховання в 20-30 роки (система Є.І.Тихеєвої, Ф.Н.Блехер).

  1. Колективна форма навчання дітей елементам математики

При колективній формі навчання один педагог працює одночасно з цілою групою. Тут є взаємна допомога і взаємне навчання.

Але значним недоліком колективної форми навчання є те, що недостатньо враховуються індивідуальні відмінності дітей. У різних дітей різний темп роботи, різний рівень здібностей, різне ставлення до діяльності і т.д. Якщо педагог не враховує це, намагається зрівняти всіх, підтягнути до середнього рівня одних, і стримує, уповільнює розвиток інших, найбільш здібних, обдарованих дітей, то програють в такому випадку і перші, і другі.

Ця форма навчання виникла в 50-ті роки і до цього часу займає провідне місце, у формі занять з усією групою. Традиційно навчання дітей здійснюється за єдиними програмами і навчальними посібниками. Тоді, як діти одного віку мають значні індивідуальні відмінності і організація навчання повинна будуватися з врахуванням цих відмінностей.

Сьогодні, коли відбувається модернізація дошкільної освіти, то мова йде перш за все про обновлення форм організації навчання і виховання дітей, про раціональне використання індивідуального і колективного навчання.

Навчально-виховний процес, для якого характерне врахування типових індивідуальних відмінностей дітей, рівнів розвитку, прийнято називати диференційованим. В педагогіці таке навчання називають «груповим», «індивідуально-груповим» або «колективно-груповим» навчанням.

Диференціація навчання здійснюється за такими критеріями: за здібностями або нездібностями до навчання; за інтересами; за об'ємом матеріалу і ступенем його складності; по ступені самостійності і темпу просування в навчанні.

Проблема індивідуалізації і диференціації в навчанні і вихованні дітей дошкільного віку досліджувалася перш за все під кутом зору розвитку здібностей дітей. Так система індивідуального підходу в працях Л.П.Князевої, Г.М.Дикопольської, Я.І.Ковальчук та ін. включає головним чином варіювання завдань, запитань, вказівок, установок з врахуванням окремих якостей особистості.

В дослідженні Т.М.Степанової доведена перевага раціонального поєднання різних форм організації навчання дітей математиці. Автором розроблена різнорівнева програма по математиці і модель навчального процесу по формуванню елементарних математичних уявлень. Поділ на підгрупи (диференційоване навчання) дозволяє регулювати об’єм і складність матеріалу, коректувати кількість занять на тиждень (місяць). Підгрупа дітей з більш низьким рівнем можливостей (низький рівень розвитку уваги, мислення, пам’яті, уяви) займається 2-3 р. на тиждень, заняття по тривалості короткі і кількість пізнавальних завдань є меншою.