2. При розрахунку теперішньої вартості грошей в процесі дисконтування по складних відсотках використовується формула:
А.
Р =
.
Б.
Р = S*
.
В. Р = S*(1+і)n.
Г. Р = S*(1+ni).
3. Антикризове управління підприємством – це:
А. Те саме, що й фінансова санація підприємства.
Б. Те саме, що й фінансовий контролінг.
В. Призначення керуючого санацією в процесі провадження справи про банкрутство.
Г. Система управління фінансами, спрямована на виведення підприємства з кризи, в тому числі шляхом проведення санації чи реструктуризації суб’єкта господарювання.
4. Операційна діяльність підприємства – це:
А. Сукупність операцій з придбання та продажу необоротних активів.
Б. Діяльність, пов’язана з модернізацією і розширенням виробництва.
В. Сукупність операцій, які призводять до зміни величини та (або) складу власного та позикового капіталу.
Г. Основний вид діяльності підприємства, для якого воно було створене.
5. Ануїтет – це:
А. Потік односпрямованих платежів з рівними інтервалами між послідовними платежами протягом певної кількості років.
Б. Засіб нарахування складних відсотків.
В. Засіб визначення вартості цінних паперів.
Г. Потік платежів на вкладений капітал, що має чітко обмежений період нарахування відсотків і кінцевий строк повернення основної його суми.
6. Сила впливу операційного важеля визначається як:
А. Відношення умовно-постійних витрат до різниці між одиницею і часткою змінних витрат у виручці.
Б. Різниця між плановою (фактичною) виручкою і порогом рентабельності.
В. Різниця між виручкою і змінними витратами.
Г. Відношення валової маржі до прибутку.
7. Суть функції регулювання в фінансовому менеджменті полягає в:
А. Узгодженості робіт всіх ланок системи управління, апарату управління й спеціалістів.
Б. Впливі на об’єкт управління, в результаті якого досягається стан стійкості фінансової системи у випадку виникнення відхилення від заданих параметрів.
В. Перевірці організації фінансової роботи, виконання фінансових планів.
Г. Об’єднанні людей, що спільно реалізують фінансову програму на базі певних правил і процедур.
8. Додатковий капітал – це:
А. Сума приросту майна підприємства, яка виникає в результаті переоцінки (індексації) безоплатно одержаних матеріальних цінностей та від емісійного доходу.
Б. Капітал, у межах якого власники підприємства несуть відповідальність перед його кредиторами.
В. Капітал, який може бути спрямований на покриття збитків підприємства.
Г. Це один з видів доходів підприємства, які можуть бути поділені між власниками корпоративних прав.
9. Фінансова діяльність підприємства – це:
А. Сукупність операцій з придбання та продажу необоротних активів.
Б. Діяльність, пов’язана з модернізацією і розширенням виробництва.
В. Сукупність операцій, які призводять до зміни величини та (або) складу власного та позикового капіталу.
Г. Основний вид діяльності підприємства, для якого воно було створене.
10. Капітал – це:
А. Гроші пущені в оборот і прибутки від цього обороту.
Б. Грошові засоби в касі підприємства.
В. Прибутки від господарської діяльності підприємства.
Г. Гроші, надані в кредит на умовах поворотності і платності.
В-19
1. Коефіцієнт фінансового левериджу – це показник, що характеризує:
А. Різницю між коефіцієнтом валової рентабельності активів і середнім розміром відсотка за кредит.
Б. Суму позичкового капіталу, який використовується підприємством, в розрахунку на одиницю власного капіталу.
В. Зміну маржинального прибутку підприємства.
Г. Ступінь прояву ефекту фінансового левериджу в зв’язку з різним рівнем оподаткування прибутку.
2. За формою власності капітал поділяється на:
А. Власний, залучений.
Б. Приватний, державний.
В. Національний, іноземний.
Г. Пайовий, індивідуальний.
3. Суть розрахунково-аналітичного методу фінансового планування полягає в тому, що:
А. На основі аналізу досягнутої величини фінансового показника, що приймається за базу, й індексів його зміни в плановому періоді розраховується планова величина цього показника.
Б. Шляхом побудови балансів досягається взаємозв’язок між наявними фінансовими ресурсами і фактичною потребою в них.
В. Розробляється кілька варіантів планових розрахунків з метою вибору серед них найбільш оптимального.
Г. На основі встановлених норм і нормативів розраховується потреба господарюючих суб’єктів у фінансових ресурсах.
4. Об’єктом управління у фінансовому менеджменті є:
А. Грошовий обіг.
Б. Інформація про стан підприємства.
В. Фінансовий менеджер.
Г. Грошовий обіг, рух фінансових ресурсів, фінансові відношення між господарюючими суб’єктами.
5. При декурсивному способі нарахування відсотки нараховуються:
А. На початку інтервалу нарахування.
Б. В кінці інтервалу нарахування.
В. В середині інтервалу нарахування.
Г. На початку періоду нарахування.
6. До складу інвестиційної діяльності не відносяться:
А. Отримання позичок.
Б. Надходження коштів від продажу необоротних активів.
В. Надання позик іншим підприємствам.
Г. Надходження інвестицій від фінансових інвестицій.
7. До складу фінансової діяльності не відносяться:
А. Випуск власного капіталу (акцій).
Б. Отримання позик.
В. Надання позик іншим підприємствам.
Г. Виплата дивідендів.
8. До способів визначення і нарахування відсотків відносяться:
А. Простий, складний.
Б. Попередній, ретроспективний.
В. Декурсивний, антисипативний.
Г. Попередній, антисипативний.
9. В залежності від способу визначення тривалості фінансової операції розраховується відсоток:
А. Комерційний, некомерційний.
Б. Простий, складний.
В. Фактичний, неточний.
Г. Точний, приблизний.
10. Коефіцієнт дисконтування визначається за формулою:
А. 1+ni;
Б. (1+i )n;
В. 1 + ;
Г.
В-20
1. Інвестиції – це:
А. Переміщення капіталу з одних активів в інші ефективніші активи.
Б. Вкладення капіталу у всіх його формах з метою отримання доходу в майбутньому або поточному періоді.
В. Вартість грошових коштів, спрямованих на формування активів підприємства.
Г. Вкладення капіталу в статутні фонди інших підприємств.
2. Основними авторами теорії нарахування дивідендів по залишковому принципу є:
А. Модільяні та Міллер.
Б. Сміт та Міллер.
В. Кейнс та Модільяні.
Г. Рікардо та Міллер.
3. Засновником теорії “синиці в руках” є:
А. Міллер.
Б. Модільяні.
В. Гордон.
Г. Сміт.
4. Теорія фінансового менеджменту розглядає такі підходи до формування оборотних активів:
А. Консервативний, активний, реальний.
Б. Консервативний, помірний, агресивний.
В. Консервативний, поміркований, активний.
Г. Консервативний, помірний, активний.
5. В мінімізації всіх форм страхових резервів з окремих видів активів полягає підхід:
А. Помірний.
Б. Агресивний.
В. Активний.
Г. Консервативний.
6. На забезпечення повного задоволення потреби у всіх видах оборотних активів спрямований:
А. Консервативний підхід.
Б. Помірний підхід.
В. Агресивний підхід.
Г. Активний підхід.
7. Ефективність використання оборотних активів знижується, а ризик на підприємстві зводиться до мінімуму при обранні:
А. Агресивного підходу.
Б. Помірного підходу.
В. Консервативного підходу.
Г Активного підходу.
8. За характером фінансових джерел формування розрізняють активи:
А. Валові, чисті.
Б. Валові, чисті, позикові.
В. Валові, чисті, власні.
Г. Валові, чисті, залучені.
9. До умовно-постійних витрат відносяться ті, які:
А. Не змінюються при зміні обсягу виробництва продукції.
Б. Не змінюються чи змінюються незначним чином при зміні обсягу виробництва продукції.
В. Змінюються пропорційно обсягу виробництва продукції.
Г. Значно змінюються при зміні обсягу виробництва продукції.
10. Операційний аналіз також має назву:
А. Управлінський аналіз.
Б. Аналіз беззбитковості.
В. Фінансовий аналіз.
Г. Зовнішній аналіз.
В-21
1. До складу внутрішніх користувачів фінансової інформації про підприємство не належать:
А. Аудиторські фірми.
Б. Фінансові менеджери.
В. Власники підприємства (акціонери).
Г. Персонал підприємства.
2. До складу фінансової звітності підприємств не входить: А. Баланс.
Б. Звіт про фінансові результати.
В. Звіт про фінансово-майновий стан.
Г. Звіт про власний капітал.
3. До складу якісних характеристик фінансової звітності не відноситься: А. Дохідливість.
Б. Зіставність.
В. Облікова політика.
Г. Доречність.
4. Елементами балансу є :
А. Доходи та витрати.
Б. Прибутки та збитки.
В. Активи, зобов'язання та власний капітал.
Г. Зміни у власному капіталі.
5. Капітал – це:
А. Гроші, пущені в оборот і прибутки від цього обороту.
Б. Грошові засоби в касі підприємства.
В. Прибутки від господарської діяльності підприємства.
Г. Гроші, надані в кредит на умовах поворотності і платності.
6. На забезпечення повного задоволення потреби у всіх видах оборотних активів спрямований підхід:
А. Консервативний.
Б. Помірний.
В. Агресивний.
Г. Активний.
7. Ефективність використання оборотних активів знижується, а ризик на підприємстві зводиться до мінімуму при обранні:
А. Агресивного підходу.
Б. Помірного підходу.
В. Консервативного підходу.
Г Активного підходу.
8. За характером фінансових джерел формування розрізняють активи:
А. Валові, чисті.
Б. Валові, чисті, позикові.
В. Валові, чисті, власні.
Г. Валові, чисті, залучені.
9. Прямі інвестиції – це:
А. Вкладення капіталу безпосередньо в об’єкт інвестування.
Б. Надання капіталу фінансовому посередникові.
В. Надання капіталу інвестиційному посередникові.
Г. Придбання невеликої частки підприємства.
10. За формою власності капітал поділяється на:
А. Власний, залучений.
Б. Приватний, державний.
В. Національний, іноземний.
Г. Пайовий, індивідуальний.
В-22
1. Диференціал фінансового важеля визначається як:
А. Сума процентної ставки (з врахуванням податку) і рентабельності всього капіталу.
Б. Різниця між рентабельністю всього капіталу і процентною ставкою (з врахуванням податку).
В. Різниця між процентною ставкою (з врахуванням податку) і рентабельністю всього капіталу.
Г. Добуток процентної ставки (з врахуванням податку) і рентабельності всього капіталу.
2. Реальні інвестиції – це вкладення в:
А. Матеріальні та нематеріальні активи.
Б. Матеріальні активи.
В. Нематеріальні активи.
Г. Цінні папери, вклади, депозити.
3. Хеджування – це:
А. Визначення нарощеної вартості капіталу.
Б. Засіб страхування ризику.
В. Скорочення чисельності персоналу підприємства.
Г. Визначення теперішньої вартості капіталу.
4. Ефект фінансового важеля характеризується:
А. Сумою рентабельності власного капіталу і загальної рентабельності капіталу підприємства.
Б. Добутком рентабельності власного капіталу і загальної рентабельності капіталу підприємства.
В. Різницею між загальною рентабельністю капіталу підприємства і рентабельністю власного капіталу.
Г. Різницею між рентабельністю власного капіталу і загальною рентабельністю капіталу підприємства.
5. Коефіцієнт оборотності активів визначається :
А. Діленням виручки на активи.
Б. Множенням виручки на активи.
В. Діленням виручки на чистий прибуток.
Г. Діленням чистого прибутку на виручки.
6. Інвестиції – це:
А. Переміщення капіталу з одних активів в інші ефективніші активи.
Б. Вкладення капіталу у всіх його формах з метою отримання доходу в майбутньому або поточному періоді.
В. Вартість грошових коштів, спрямованих на формування активів підприємства.
Г. Вкладення капіталу в статутні фонди інших підприємств.
7. Основними авторами теорії нарахування дивідендів по залишковому принципу є:
А. Модільяні та Міллер.
Б. Сміт та Міллер.
В. Кейнс та Модільяні.
Г. Рікардо та Міллер.
8. Засновником теорії “синиці в руках” є:
А. Міллер.
Б. Модільяні.
В. Гордон.
Г. Сміт.
9. Теорія фінансового менеджменту розглядає такі підходи до формування оборотних активів:
А. Консервативний, активний, реальний.
Б. Консервативний, помірний, агресивний.
В. Консервативний, поміркований, активний.
Г. Консервативний, помірний, активний.
10. В мінімізації всіх форм страхових резервів з окремих видів активів полягає підхід:
А. Помірний.
Б. Агресивний.
В. Активний.
Г. Консервативний.
В-23
1. До групи показників ліквідності належить: А. Коефіцієнт фінансової незалежності.
Б. Коефіцієнт покриття.
В. Коефіцієнт забезпечення власними джерелами коштів.
Г. Коефіцієнт фінансового левериджу.
2. Головна мета фінансового менеджменту полягає в : А. Оптимізації грошового обороту підприємства.
Б. Забезпеченні максимізації добробуту власників підприємства.
В. Мінімізації ризиків.
Г. Максимізації прибутку підприємства.
3. Бюджети можуть складатися на:
А. Рік.
Б. Два роки.
В. Три роки.
Г.П'ять років
4. Показник валової маржі розраховується як:
А. Різниця між виручкою і порогом рентабельності.
Б. Різниця між виручкою і змінними затратами.
В. Різниця між виручкою і постійними затратами.
Г. Відношення виручки і змінних затрат.
5. Чисті оборотні активи – це
А. Сума оборотних активів, які фінансуються за рахунок власного капіталу та довгострокового залученого капіталу підприємства.
Б. Сума оборотних активів, яка використовується у процесі виробництва.
В. Оптимальна сума виробничих запасів, необхідна для забезпечення безперервності процесу виробництва.
Г. Різниця між загальною сумою всіх активів підприємства за балансовою вартістю та загальною сумою залученого капіталу підприємства.
6. До методу управління ризиками при застосуванні стратегії активного регулювання відноситься:
А. Хеджування.
Б. Опціон.
В. Розподіл ризиків.
Г. Пасивний захист.
7. Об’єктом управління у фінансовому менеджменті є:
А. Грошовий обіг.
Б. Інформація про стан підприємства.
В. Фінансовий менеджер.
Г. Грошовий обіг, рух фінансових ресурсів, фінансові відношення між господарюючими суб’єктами.
8. До способів визначення і нарахування відсотків відносяться:
А. Простий, складний.
Б. Попередній, ретроспективний.
В. Декурсивний, антисипативний.
Г. Попередній, антисипативний.
9. В залежності від способу визначення тривалості фінансової операції розраховується відсоток:
А. Комерційний, некомерційний.
Б. Простий, складний.
В. Фактичний, неточний.
Г. Точний, приблизний.
10. Коефіцієнт дисконтування визначається за формулою:
А. 1+ni;
Б. (1+i )n;
В. 1 + ;
Г.
В-24
1. Для мінімізації витрат, пов’язаних із запасами, в теорії фінансового менеджменту розроблена:
А. Модель Баумоля.
Б. Модель економного об’єму замовлення.
В. Модель Міллера-Орра.
Г. Модель Модіяльні-Міллера.
2. За джерелами залучення капітал є:
А. Власний, позиковий.
Б. Національний, іноземний.
В. Основний, оборотний.
Г. Легальний, тіньовий.
3. Коефіцієнти ліквідності можна розрахувати за даними:
А. Звіту про фінансові результати.
Б. Звіту про рух грошових коштів.
В. Звіту про власний капітал.
Г. Балансу.
4. Коефіцієнт рентабельності продукції (робіт, послуг) – це відношення:
А. Прибутку підприємства від реалізації та собівартості продукції (робіт, послуг).
Б. Чистого прибутку підприємства до виручки від реалізації продукції (робіт, послуг).
В. Прибутку підприємства від реалізації до виручки від реалізації продукції (робіт, послуг).
Г. Собівартості продукції (робіт, послуг) та прибутку підприємства від реалізації.
5. До елементів статистичного методу кількісної оцінки рівня ризику не відноситься:
А. Дисперсія.
Б. Середньоквадратичне відхилення.
В. Коефіцієнт варіації.
Г. Інтеграл.
6. Розосередженням майна підприємств з метою скорочення можливих втрат за одну подію здійснюється:
А. Передача ризиків.
Б. Розподіл ризиків.
В. Диверсифікація ризиків.
Г. Лімітування.