- •6. Поняття, завдання методики розслідування корупційних злочинів
- •7. Принципи методики розслідування корупційних злочинів.
- •8. Джерела методики розслідування корупційних злочинів
- •9. Структура методики розслідування корупційних злочинів
- •17. Поняття, структура криміналістичної характеристики злочинів, пов’язаних з неправомірною вигодою.
- •18. “Відомості про особу злочинця” як елемент криміналістичної характеристики злочинів, пов’язаних з неправомірною вигодою.
- •21. Зміст, завдання тахарактеристика тактичної операції “затримання особи “на гарячому” під час отримання неправомірної вигоди.
- •30. Види, завдання та характеристика негласних слідчих дій, які можуть проводитися під час розслідування злочинів, пов’язаних з неправомірною вигодою.
- •35. «Спосіб вчинення» як елемент криміналістичної характеристики корупційних злочинів, пов’язаних з розкраданням матеріальних цінностей
- •43. Все про експертизи
- •43.Види та завдання судових експертиз, які призначаються під час під час розслідування корупційних злочинів, пов’язаних з розкраданням матеріальних цінностей.
- •45. «Мотив та мета» як елемент криміналістичної характеристики корупційних злочинів, пов’язаних зі зловживанням службовою особою своїм статусом
- •46. «Обстановка вчинення злочину» як елемент криміналістичної характеристики корупційних злочинів, пов’язаних зі зловживанням службовою особою своїм статусом.(я не впевнена чи це підходить)
- •49. «Слідова картина злочину» як елемент криміналістичної характеристики корупційних злочинів, пов’язаних зі зловживанням службовою особою своїм статусом.
30. Види, завдання та характеристика негласних слідчих дій, які можуть проводитися під час розслідування злочинів, пов’язаних з неправомірною вигодою.
Затримання з речовим доказом - ефективний засіб викриття хабарників. Здебільшого воно виконується за всебічно перевіреною заявою конкретної особи, щодо якої має місце вимагання хабара.
Для викриття хабарників можуть використовуватися судово-оперативне фотографування, кінознімання, відео- та аудіо-запис, оперативпо-розшукові можливості відповідних підрозділів. Затриманню має передувати ретельне, детальне підготування цієї слідчої дії.
Момент затримання на місці злочину визначається конкретними обставинами справи. Воно проводиться в момент давання і одержання хабара або відразу після його вручення. Затримання повинно бути виконане так, щоб хабарник не зміг звільнитися від предмета хабара, що є найважливішим речовим доказом.
35. «Спосіб вчинення» як елемент криміналістичної характеристики корупційних злочинів, пов’язаних з розкраданням матеріальних цінностей
Способи давання - одержання хабара можна поділяти:
І. За різновидом хабара на: 1) хабар-підкуп (до здійснення дії, бездіяльності); 2) хабар – нагорода (тобто подяка після здійснення відповідних дій хабарником); 3) давання-одержання хабара у вигляді систематичних винагород (за загальне заступництво, протежування, поручительство тощо).
ІІ. Залежно від форми хабара на: 1) простий хабар (безпосереднє вручення предмета хабара службовій особі, її рідним чи близьким, передавання його через посередника чи третіх осіб); 2) завуальований (маскований) хабар (факт давання-одержання хабара маскується у зовні законну угоду і має вигляд цілком законної операції.
Є наступні способи вчинення замаскованого хабаря:
1) давання-отримання хабара під виглядом вчинення цивільно-правових угод і участі в цивільному обігу: укладення фіктивних цивільно-правових договорів хабародавця з хабарником (таких як договори дарування, позики та ін.); фіктивне виконання нібито укладених раніше цивільно-правових договорів (наприклад, погашення неіснуючого боргу або списання наявного боргу); укладення цивільно-правових договорів на умовах, що суперечать чинному законодавству і правилам ділового обігу (купівля-продаж цінних речей за вочевидь занижену плату, нерівноцінний обмін речей тощо); пересилання предмета хабара поштою особисто одержувачеві або його довіреній особі, у тому числі з використанням послуг «Вестерн Юніон» тощо; внесення грошей на банківський рахунок хабарника; передавання хабарникові розрахункової (дебетовою) картки на суму хабара або придбання для нього корпоративної пластикової картки з оплатою певних послуг або товарів на суму хабаря (наприклад паливної картки); видання необґрунтовано великим накладом з виплатою надмірно завищеного авторського гонорару книг, автором яких є хабарник;
2) давання-отримання хабара під виглядом трудових взаємовідносин, в тому числі фіктивних: укладення фіктивних трудових угод і виплата заробітної плати хабарнику або його рідним і знайомим (чи довіреним особам) за нібито виконану роботу, роботу за сумісництвом тощо); незаконна виплата премій; незаконне надання матеріальної допомоги тощо;
3) надання пільг, безвідплатних послуг чи виконання робіт за завищеними цінами або безкоштовно: відпускання товарів за пільговими (заниженим) цінами; прийом вкладів під явно завищені відсотки, або від категорій громадян (пенсіонери, інваліди тощо) до яких хабарник не належить; систематичне пригощання посадовця; систематичне харчування за рахунок хабародавця або його фірми (організації);
4) виконання для хабарника безоплатно або за невідповідно низьку оплату будь – яких робіт господарського призначення (ремонт квартири, машини, пошив одяг, будівництво котеджів і ін.);
5) безкоштовне надання туристичних, санаторних і інших путівок або зі значною знижкою;
6) оплата навчання дітей і родичів посадовця, утримування їх в елітних дитячих установах тощо.
ІІІ. Залежно від зовнішнього прояву участі хабарника під час одержання незаконної винагороди спосіб вчинення хабарництва можна поділяти на дві групи:
1) безпосереднє одержання предмета хабара особисто хабарником. Ці дії можуть здійснюватися як з рук в руки, так і з використанням певних прийомів маскування. Наприклад, давання грошей в паспорті або іншому пред’явлюваному документі (під час реєстрації в паспортних службах і інших органах, інспекторові ДАІ, купівлі транспортних квитків тощо);
2) Опосередковано: предмет хабара хабарник або зовні взагалі не одержує, або одержує після попереднього вчинення з ним окремих операцій; завуальований протекціонізм; організація спеціальних аукціонів для посадовців з метою придбання ними майна або інших цінностей за мінімальними цінами; створення і фінансування спеціальних фондів; фінансування політичних партій, рухів, висунення кандидатів на виборні посади тощо.
