18. «Слідова картина злочину» як елемент криміналістичної характеристики злочинів, пов’язаних з незаконною вигодою.

Слідова картина, тобто узагальнені дані про комплекс слідів, що відображають картину події злочину – предмет злочину, суб’єкт вчинення злочину, мотив – корисливий тощо.

19. Характеристика оперативно-розшукових заходів, які можуть проводитися для виявлення злочинів, пов’язаних з незаконною вигодою.

Наукова стаття Никофорчук, Заблоцька «взаємодія орд і др при розслідуванні злочинів щодо незаконної вигоди»

• використання конфіденційної допомоги громадян

• аудіо-, відеоконтроль особи;

• негласне обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи;

• установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу;

• спостереження за особою;

• аудіо-, відеоконтроль місця;

• оперативно-технічні заходи

20. Види та характеристика негласних слідчих розшукових дій, які проводяться під час розслідування злочинів, пов’язаних з незаконною вигодою.

Затримання з речовим доказом - ефективний засіб ви­криття хабарників. Здебільшого воно виконується за всебічно перевіреною заявою конкретної особи, щодо якої має місце вимагання хабара.

Для викриття хабарників можуть використовуватися судо­во-оперативне фотографування, кінознімання, відео- та аудіо-запис, оперативпо-розшукові можливості відповідних підрозділів. Затриманню має передувати ретельне, детальне підготування цієї слідчої дії.

Момент затримання на місці злочину визначається конкрет­ними обставинами справи. Воно проводиться в момент давання і одержання хабара або відразу після його вручення. Затри­мання повинно бути виконане так, щоб хабарник не зміг звіль­нитися від предмета хабара, що є найважливішим речовим доказом.

21. Види слідчих ситуацій можливі на початковому етапі розслідування злочинів, пов’язаних з незаконною вигодою

У ході вчинення цього виду злочину зазвичай складаються такі типові слідчі ситуації:

• хабарництво пов'язане з провадженням незаконних дій (бездіяльності) в інтересах хабародавця;

• хабарництво поєднане з учиненням законних дій (без­діяльності) в аналогічних інтересах;

• дання та одержання хабара здійснювалися без посеред­ників;

• ті ж дії відбувалися за участі посередників;

• одержання хабара супроводжувалося вимаганням;

• одержання хабара вимаганням не супроводжувалося.

• Хабарництво доволі часто вчиняється паралельно з учинен­ням інших злочинів - розкраданням, підроблюванням тощо або ж характеризується численністю злочинних дій, за яких службові особи багаторазово одержують хабара.

Для розслідування наявного вимагання хабара розробля­ється тактична операція, що є комплексом слідчих та опера­тивних дій:

• допит заявника про індивідуальні ознаки предмета хабара;

• затримання особи, підозрюваної в хабарництві з переда­ними їй грошима або цінностями;

• обшук цієї особи та обшук на місці передання хабара;

• огляд виявлених під час провадження цих дій предметів хабара, документів, що можуть мати стосунок до справи;

• відповідні оперативно-розшукові заходи, особливо з ура­хуванням того, що під час затримання підозрюваний може заявити про те, що:

• мав намір повідомити про факт дання хабара, однак не встиг цього зробити;

• не помітив, хто і як залишив у нього предмети, що про­ходять у справі як хабар (коли вони виявилися на столі серед паперів, у відкритій шухляді столу тощо).

Власне, для таких ситуацій, з метою спростування обману з боку підозрюваного, у методиці розслідування розробле­но засоби, що полягають у спостереженні за тим, як особа, яка підозрюється в хабарництві, виконала обумовлені дії в інтересах хабародавця. Відповідно ж до п. 7 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, мають право застосовувати засоби для фіксації предметів, що можуть набути доказового значення. До таких засобів фіксації, наприклад, належить фіксація номерів купюр, приготова­них заявником для передання певній службовій особі як хабар.

Типовими ситуаціями при розслідуванні хабарництва, що мають найбільш загальний характер, є наступні: а) інформація про передачу хабара посадовій особі і вчинення нею певних дій в інтересах хабародавця отримана, хабародавець і хабароодержувач заперечують цей факт; б) отримана інформація про передбачуваний хабар, є заява про майбутню його передачу; в) хабароодержувач і хабародавець затримані на “гарячому” в момент передачі хабара; г) хабародавець затриманий у момент передачі хабара у зв’язку з заявою хабародавця про вимагання, що мало місце; д) у відомстві або організації встановлені численні й систематичні факти хабарництва.

З огляду на названі ситуації типовими версіями можуть бути: а) передача хабара посадовій особі мала місце; б) передача хабара посадовій особі не мала місця; в) мала місце обмова посадової особи з метою скомпрометувати останню й усунути із займаної посади; г) мала місце провокація хабара з метою усунення посадової особи як конкурента в тій чи іншій галузі.

У ході вчинення цього виду злочину зазвичай складаються такі типові слідчі ситуації:

1. хабарництво пов'язане з провадженням незаконних дій (бездіяльності) в інтересах хабародавця;

2. хабарництво поєднане з учиненням законних дій (без­діяльності) в аналогічних інтересах;

3. дання та одержання хабара здійснювалися без посеред­ників;

4. ті ж дії відбувалися за участі посередників;

5. одержання хабара супроводжувалося вимаганням;

6. одержання хабара вимаганням не супроводжувалося.

Хабарництво доволі часто вчиняється паралельно з учинен­ням інших злочинів - розкраданням, підроблюванням тощо або ж характеризується численністю злочинних дій, за яких службові особи багаторазово одержують хабара.

Успіх розслідування хабарництва залежить від багатьох чинників, і насамперед - від кваліфікації слідчого, його вміння чітко планувати свої дії, правильно аналізувати докази, діяти обережно, але й рішуче, працювати в тісній взаємодії з орга­нами дізнання і громадськістю. За наявності цих умов злочин, хоч би яким складним для розслідування видавався, може бути розкритим і винні будуть притягнуті до кримінальної від­повідальності.