7.2. Аналіз структури витрат

Чи істотна стаття? Не можна одержати істотну економію за статтею витрат, що становить 1 % всіх витрат підприємства.

Для отримання 80 % ефекту досить проаналізувати 20 % видів витрат - це відоме правило 80/20.

Характеристики статей витрат у гривнях і у відсотках приведені в табл. 7.1.

Чи контрольована стаття? Значна, але неконтрольована стаття не завжди дає практичну можливість для економії (наприклад, соціальні об'єкти).

Одночасно з урахуванням вагомих витрат керівництву варто зосередити увагу на тих з них, які можна поступово знизити, а також на тих, які інтенсивно ростуть і можуть досягти високих значень найближчим часом.

Таблиця 7.1 – Характеристика статей

Стаття витрат	Тис. грн.	%
Матеріали Заробітна плата Силова електроенергія Накладні витрати Соціальна інфраструктура	1,354 289,0 108,0 1,324 48,0 153,0	41,31 8,8 3,3 40,41 1,5 4,7
Разом	3,276	100

Таблиця 7.2 – Істотні і контрольовані статті

Істотні статті	Контрольовані статті
Матеріали х Заробітна плата х Силова електроенергія Накладні витрати х Комерційні витрати Соціальна інфраструктура х	х х х х

Алгоритм процесу аналізу структури витрат підприємства показаний на рис. 7.4.

Рис.7.4. Опис процесу аналізу структури витрат

Аналіз структури витрат передбачає:

• аналіз постійних і змінних витрат;

• аналіз витрат на виробництво за економічними елементами;

• аналіз витрат згрупованих за їх функціональною роллю у виробничому процесі (за статтями калькуляції);

• - аналіз прямих і непрямих витрат.

Метою аналізу постійних і змінних витрат є визначення рівня беззбитковості і оптимізація структури виробництва продукції.

Аналіз структури витрат за економічними елементами надає можливість визначити характер виробництва (матеріаломістке, фондомістке, трудомістке), а отже і найважливіші напрями пошук резервів зниження витрат

Групування витрат за призначенням,тобто за статтями калькуляції показує, де саме, на які цілі та в якому обсязі використано ресурси.

7.3. Аналіз беззбитковості

Аналіз співвідношення «витрати - обсяг виробництва - прибуток», який по-іншому називається аналізом беззбитковості, необхідний для вирішення багатьох аналітичних завдань і прийняття управлінських рішень. Результати аналізу дозволяють встановити, яким чином впливає на прибуток зміна найважливіших економічних параметрів, у тому числі змінних і постійних витрат, ціни, обсягу виробництва й структури продажів.

Обґрунтування оптимального обсягу продукції, що випускається підприємством, пов'язане з розрахунком ключових значень даного параметра, що істотно змінюють величину основних економічних характеристик підприємства. Найважливішою з них і результуючою є прибуток.

Серед ключових числових значень обсягу виробництва підприємства можна виділити:

1) «точку беззбитковості» – обсяг виробництва, що забезпечує «нульове» значення прибутку;

2) обсяг, що визначає цільовий прибуток – обсяг, що гарантує підприємству необхідну суму прибутку;

3) «зону безпеки» підприємства – інтервал обсягів виробництва, у межах якого забезпечується рентабельність роботи підприємства (зона фінансової стійкості);

4) потужність підприємства – економічно рекомендований обсяг виробництва; як правило, обсяг, що забезпечує найбільш ефективний режим роботи підприємства, тобто той, при якому досягається максимально можливий обсяг виробництва й реалізації продукції при мінімально досяжних питомих (середніх) витратах.

Точка беззбитковості (поріг рентабельності) – фінансовий рубіж, на якому підприємство покриває свої видатки, але прибутку ще не одержує.

Так як при визначенні точки беззбитковості витрати прирівнюються до доходів, такий аналіз звичайно називають рівноважним.

Рис. 7.5. Визначення точки беззбитковості

Оцінка обсягу беззбитковості, як правило, належить до прийняття рішень на короткостроковий період часу, тобто припускає незмінну величину постійних витрат і ціни.

Величина обсягу випуску продукції, що забезпечує беззбиткове виробництво (умовно: «обсяг беззбитковості»), може бути визначена у двох формах: натуральній й вартісній.

Натуральна форма обсягу беззбитковості (Q_б.н) може бути визначена із припущення, що прибуток, розрахований як різниця між виторгом ( ) і сумою витрат, дорівнює 0 (відповідно до вихідної умови):

. (7.1)

Зробивши необхідні перетворення, маємо:

або (7.2)

де В_пост – загальна величина постійних витрат, грн.;

Ц_оп. – ціна одиниці продукції, грн./шт.;

В_зм.пит. – питомі змінні витрати або змінні витрати на

одиницю продукції, грн./шт;

Р_чд – рівень чистого операційного доходу до обсягу реалізації, %;

Р_{и пер} – рівень змінних витрат до обсягу реалізації, %;

Р_мп – рівень маржинального прибутку до обсягу реалізації, %.

Вартісна форма обсягу беззбитковості операційної діяльності підприємства (Q_б^с), може бути отримана, якщо натуральне значення даного показника (5.2) помножити на ціну одиниці продукції:

або (7.3)

Якщо ставиться завдання визначити обсяг виробництва продукції, що забезпечує досягнення запланованої (цільової) суми валового операційного прибутку, тоді формула 7.2 матиме вигляд:

, (7.4)

де Q_n – натуральний обсяг виробництва, що забезпечує формування

планової суми валового операційного прибутку підприємства;

П - запланована сума валового операційного прибутку, грн.

Зона безпеки (альтернативні назви: запас фінансової стійкості, запас міцності) визначає можливі границі маневру підприємства як у ціновій політиці, так і в зниженні натурального обсягу виробництва й реалізації продукції у процесі здійснення операційної діяльності при несприятливих ринкових умовах (зниження попиту, посилення конкуренції й т.п.).

З наведених графіків випливає, що зона безпеки підприємства характеризує той обсяг виробництва, що перебуває в межах між фактично досягнутим рівнем виробництва (Q_ф) і обсягом беззбитковості (Q_б). У вартісному вираженні зону (межу) безпеки розраховують за формулою 7.5.

, (7.5)

де ОР - обсяг реалізації, грн.

При необхідності зона безпеки може бути виражена в натуральній формі:

(7.6)

Межа безпеки може бути виражена не тільки абсолютною, але й відносною величиною - її рівнем (або коефіцієнтом безпеки):

(7.7)

де КБ - коефіцієнт безпеки, %

Рис. 7.6. Графічна схема формування запасу стійкості

Приклад

Виробнича потужність підприємства – 2200 шт. Ціна виробу – 25 грн. Все, що виробляється, збувається, залишків незавершеного виробництва немає. Отже, обсяг виробництва дорівнює виручці від продажів. Постійні витрати 15000 грн. Питомі змінні витрати – 10 грн.

Точка беззбитковості в натуральному вираженні

шт.

Це означає, що випуск 1000 шт. продукції забезпечить покриття витрат підприємства, і тільки 1001-ша штука почне приносити прибуток.

Точка беззбитковості у вартісному вираженні

Q_б.г = 1000 · 25 = 25000 грн.

Обсяг виробництва, що забезпечить одержання цільового прибутку в розмірі 12000 грн, становить

 шт.

Зона безпеки становить

.

Якщо підприємство повністю використовує свою виробничу потужність, випускає і реалізує 2200 виробів, то зона безпеки (запас фінансової міцності) становить 55%.

Наведені графіки й розрахунки показують, що беззбитковий обсяг виробництва й запас міцності залежать від суми постійних і змінних витрат, а також від рівня цін на продукцію. При підвищенні цін необхідно менше реалізувати продукції, щоб одержати потрібну суму виторгу для компенсації витрат підприємства, і навпаки, при зниженні рівня цін обсяг беззбитковості зростає. Збільшення ж питомих змінних і постійних витрат підвищує поріг рентабельності й зменшує зону безпеки.

Найбільш суттєвими недоліками аналізу беззбитковості на основі прогнозованих значень постійних і змінних витрат є:

• нелінійна залежність між доходами і обсягом продажів;

• ступінчатий характер змін постійних витрат;

• широка номенклатура вироблених товарів.

На практиці залежність доходів і обсягів продажів не є лінійною. Існує тенденція до зниження виручки від продажів на одиницю продукції у міру збільшення обсягів реалізації, оскільки для того, щоб продати більше одиниць продукції або надати більше послуг, доводиться знижувати ціни реалізації або нести додаткові витрати з реалізації .

Способом подолання даного недоліку є складання розрахунків на відносно короткі періоди часу (квартал, півроку, максимально – рік). Чим менше тривалість періоду розрахунку, тим слабший вплив даного фактору.

Як відомо, більшість постійних витрат не є чітко постійними і звичайно змінюється стрибкоподібно на різних рівнях активності організації (для кожного виду витрат ці рівні свої).

Даний недолік можна подолати, якщо передбачити корегувальний загальний коефіцієнт для всіх постійних витрат чи спеціальні коефіцієнти для конкретних видів постійних витрат. Суми поточних постійних витрат перемножуються на цей коефіцієнт, і таким чином отримуємо прогнозовану суму постійних витрат на майбутній період.

Широка номенклатура товарів, що виробляються організацією зумовлює необхідність розподілу постійних витрат на кожен вид продукції (послуг), а також розрахунку впливу зміни обсягу на витрати і прибуток за кожним продуктом (послузі) окремо.

Даний недолік ліквідується шляхом об’єднання видів продукції (послуг), за якими відбувається розрахунок, у категорії.

Після того, як визначені обсяг беззбитковості й зона безпеки, підприємство може переходити до розрахунку обсягу виробництва, що забезпечить одержання максимального прибутку.