- •1 . Поняття права інтелектуальна власність
- •2.Теорія права інтелектуальної власності
- •3. Загальна характеристика основних інститутів права інтелектуальної власності
- •4. Місце права інтелектуальної власності в системі права України
- •5 . Поняття та види джерел правового регулювання відносин інтелектуальної власності
- •6 . Цивільний кодекс України як регультор відносин інтелектуальної власності
- •7.Cпеціальні закони щодо регулювання відносин інтелектуальної власності
- •8. Нормативно правові акти як регулятори відносин інтелектуальної власності
- •10. Міжнародні договори у сфері інтелектуальної власності.
- •9. Роль судової практики у регулюванні відносин інтелект. Власності
- •12. Субєкти авторського права та суміжних прав
- •13.Субєкти права інтелектуальної власності на винахід,корисну модель, промисловий зразок.
- •14. Субєкти права но торговельну марку.
- •15. Загальна характеристика об’єктів права інтелектуальної власності.
- •16. Види об’єктів права інтелектуальної власності.
- •Об'єкти авторського права і суміжних прав
- •Нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності
- •17. Об’єкти авторського права та суміжних прав.
- •18. Обєкти права промислової власності.
- •19.Поняття та види прав інтелектуальної власності.
- •20. Особисті немайнові права інтелектуальної власності
- •21. Майнові права інтелектуальної власності
- •22.Строки чинності прав ів
- •23.Особливості правового регулювання відносин щодо здійснення та захисту авторських прав.
- •24.Виникнення авторського права.
- •25. Види суб’єктів авторського права
- •26. Класифікація об’єктів авторського права
- •27. Здійснення аторський прав
- •28. Здійснення особистих немайнових прав автора
- •29. Майнові права автора
- •30. Вільне використання твору
- •31. Передання авторських прав.
- •32. Особливості захисту прав автора.
- •33. Поняття, види та підстави виникнення суміжних прав.
- •34. Види суб’єктів суміжних прав.
- •35. Класифікація об’єктів суміжних прав.
- •36. Здійснення суміжних прав: особистих немайнових прав; майнових прав.
- •37. Поняття винаходу, корисної модулі.
- •38.Умови надання правової охорони на винахід та корисну модель.
- •39. Патент(деклараційний патент) як документ, що засвідчує права на винахід, корисну модель.
- •40. Умови патентоздатності винаходу, корисної моделі
- •41.Право на одержання патенту. Порядок одержання патенту.
- •42.Права та обов’язки, що випливають з патент на винахід та корисну модель.
- •43. Поняття промислового зразка. Відмінність від винаходу та корисної моделі.
- •44. Умови надання правової охорони на промисловий зразок
- •45. Патент (деклараційний патент), як документ, який засвідчує право на промисловий зразок
- •46. Умови патентоздатності промислового зразка
- •47. Право на одержання патенту на промисловий зразок. Порядок одержання патенту
- •48. Права та обов’язки, що випливають з патенту на промисловий зразок
- •49. Поняття та види торговельних марок.
- •50. Умови надання правової охорони на торгівельні марки. Обсяг правової охорони
- •51. Порядок одержання свідоцтва на торгівельні марки.
- •52. Права, що випливають із свідоцтва на торгівельні марки
- •53. Поняття та види комерційних найменувань.
- •54. Суб’єкти права на комерційне найменування.
- •55. Правова охорона комерційного найменування
- •56. Майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування
- •57. Поняття зазначення походження товару. Умови надання правової охорони.
- •58. Право на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару
- •59. Право на використання зареєстрованого зазначення походження товару
- •60. Право інтелектуальної власності на наукове відкриття
- •61. Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю
- •62. Право інтелектуальної власності на сорти рослин, породи тварин
- •63. Право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми
- •64. Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію
- •65. Способи передавання майнових прав інтелектуальної власності (договори, правонаступництво)
- •66. Класифікація договорів щодо передавання майнових прав інтелектуальної власності
- •67. Ліцензія на використання обєкта права інтелектуальної власності.
- •68. Ліцензійний договір.
- •69. Договір про створення за замовленням і використання обєкта права інтелектуальної власності.
- •70. Договір про передення виключних майнових прав інтелектуальної власності.
52. Права, що випливають із свідоцтва на торгівельні марки
1. Свідоцтво надає його власникові виключне право користуватися і розпоряджатися знаком на свій розсуд.
Торговельна марка може бути використана будь-яким способом, що не суперечить чинному законодавству. Це може бути застосування на товарах і при наданні послуг, для яких зареєстровано марку, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час демонстрації експонатів на виставках, ярмарках, що проводяться в Україні, в проспектах, рахунках, на бланках та іншій документації, пов'язаній із запровадженням зазначених товарів і послуг у господарський оборот.
2. Якщо торговельна марка належить кільком власникам, то користування нею визначається угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний із співвласників має право користуватися маркою на свій розсуд. Але жоден із них не має права видавати дозвіл(ліцензію) на використання марки та передавати право власності іншій особі без згоди інших співвласників свідоцтва.
Власник свідоцтва має право забороняти Іншим особам використовувати зареєстровану марку без його дозволу.
3. Право інтелектуальної власності на торговельну марку на підставі договору може бути передано будь-якій іншій особі, яка стає правонаступником власника свідоцтва. Проте передача права власності на марку не допускається, якщо така передача може ввести в оману споживача щодо товару і послуг або щодо особи, яка виробляє товар чи надає послуги. Суб'єкту права інтелектуальної власності на торговельну марку належить право видавати дозвіл (ліцензію) будь-якій іншій особі на використання марки на підставі ліцензійного договору. В ліцензійному договорі має бути обов'язково передбачена умова, за якою ліцензіат бере на себе зобов'язання ні в якому разі не допустити зниження якості товарів і послуг. Ліцензіар зобов'язаний здійснювати контроль за додержанням цієї умови.
Договір про передачу права Інтелектуальної власності на марку та ліцензійний договір під загрозою їх недійсності мають бути зареєстровані в Установі. Для будь-яких третіх осіб зазначені договори набувають чинності лише після їх реєстрації.
4. Виключне право інтелектуальної власності на торговельну марку, яке набувається через його реєстрацію, можна визначити як право заборони іншим особам використовувати цю марку в комерційних цілях.
53. Поняття та види комерційних найменувань.
Комерційним називають найменування, під яким підприємець виступає в комерційному обороті і яке індивідуалізує його серед інших учасників цивільного обороту.
Це найменування є комерційним іменем підприємства, нерозривно пов'язане з його діловою репутацією. Під цим іменем підприємець укладає угоди та здійснює інші юридичні дії, несе юридичну відповідальність, реалізує свої плани і виконує обов'язки, рекламує і збуває вироблену ним продукцію тощо.
Комерційне найменування, що здобуло популярність у споживачів і викликає довіру в ділових партнерів, приносить підприємцеві не тільки значні дивіденди, а й належну повагу в суспільстві та визнання його заслуг.
За загальним правилом та компанія, яка використовує своє найменування в торговельній марці, може протидіяти реєстрації іншої торговельної марки або вимагати її відміни, якщо йдеться про схожу торговельну марку, здатну викликати плутанину. Тому, вибираючи торговельну марку, важливо перевірити не тільки зареєстровані торговельні марки, а й комерційні найменування, як зареєстровані, так і не зареєстровані.
Види комерційних найменувань, напрямку діяльності у складі КН відповідає вимозі інформативності. Це дозволить споживачеві одразу зорієнтуватись на специфіку та характер діяльності суб'єкта господарювання. Вирізняльна частина КН (а саме власна назва) відіграє індивідуалізуючу функцію для виділення юридичної особи серед інших, особливо тих, що здійснюють такий самий вид діяльності. КН також повинно бути лаконічним, оскільки громіздка конструкція не сприяє запам'ятовуванню та досить важка при вимові.
З урахуванням викладеного вище, КН повинно відповідати вимогам інформативності, розрізняльності та лаконічності. Як комерційне найменування доцільно розглядати позначення, що складається з вказівки на характер діяльності юридичної особи разом з позначенням, що є вирізняльною частиною цього комерційного найменування, без посилання на організаційно-правову форму. Така словесна конструкція містить необхідну і достатню інформацію для ідентифікації фірми як суб'єкта комерційної діяльності.
Слід зазначити, що не завжди комерційне найменування співпадає з найменуванням юридичної особи навіть за власною назвою, що й передбачено тією ж статтею 489 ЦК.
