2. Теоретичні основи економічної інформатики

Економічна інформатика – це наука про інформаційні системи, які використовуються для підготовки і ухвалення рішень в управлінні, економіці і бізнесі.

Об'єктом економічної інформатики виступають інформаційні системи, які забезпечують рішення підприємницьких і організаційних задач, що виникають в економічних системах (економічних об'єктах).

Інформаційна система – це сукупність програмно-апаратних засобів, способів і людей, які забезпечують збір, зберігання, обробку і видачу інформації для забезпечення підготовки і ухвалення рішень.

Завдання дисципліни – вивчення теоретичних основ інформатики і придбання навиків використання прикладних систем обробки економічних даних і систем програмування для персональних комп'ютерів і локальних комп'ютерних мереж.

Предмет дисципліни – способи автоматизації інформаційних процесів із застосуванням економічних даних.

Дані - це сукупність відомостей, зафіксованих на певному носії у формі, придатній для постійного зберігання, передачі і обробки. Перетворення і обробка даних дозволяє одержати інформацію.

Інформація – це результат перетворення і аналізу даних. Відмінність інформації від даних полягає в тому, що дані - це фіксовані відомості про події і явища, які зберігаються на певних носіях, а інформація з'являється в результаті обробки даних при рішенні конкретних задач. Наприклад, в базах даних зберігаються різні дані, а за певним запитом система управління базою даних видає необхідну інформацію.

Економічна інформація - це перетворена і оброблена сукупність відомостей, що відображає стан і хід економічних процесів. Економічна інформація циркулює в економічній системі і супроводжує процеси виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг. Економічну інформацію слід розглядати як один з різновидів управлінської інформації.

Економічна інформація може бути:

• що управляє (у формі прямих наказів, планових завдань і т.д.);

• що інформує (у звітних показниках, виконує в економічній системі, функцію зворотного зв'язку).

Інформацію можна розглядати як ресурс, аналогічний матеріальним, трудовим і грошовим ресурсам.

Інформаційні ресурси – сукупність накопиченої інформації, зафіксованої на матеріальних носіях в будь-якій формі, що забезпечує її передачу в часі і просторі для вирішення наукових, виробничих, управлінських і інших завдань.

Збір, зберігання, обробка, передача інформації в числовій формі здійснюється за допомогою інформаційних технологій. Особливістю інформаційних технологій є те, що в них і предметом і продуктом праці є інформація, а знаряддями праці - засоби обчислювальної техніки і зв'язку.

Основна мета інформаційних технологій – виробництво необхідній користувачу інформації в результаті цілеспрямованих дій по її переробці.

Двійковий код. В інформатиці існує своя система кодування, що називається двійковим кодом (цифровим кодом). В ній використовується лише 2 символи «0» та «1» (двійкові цифри).

Інформацію, що представлена у такому вигляді легко технічно змоделювати. Наприклад, у вигляді електричних імпульсів (імпульс є – «1», імпульсу немає – «0») або на оптичному диску (ділянка прозора – промінь відбивається – «1», ділянка затемнена – промінь поглинається – «0»).

Вся інформація, що зберігається та обробляється засобами обчислювальної техніки, незалежно від її типу (числа, текст, графіка, звук, відео), представлена у двійковому коді.

Об’єм інформації, що потрібен для збереження такого символу («0» або «1») називається бітом (bit від скорочення англійських слів binary digit). Одним бітом можна закодувати два значення: 0 або 1 (ні або так, хибне або істинне, немає імпульсу або є імпульс). Двома бітами можна закодувати чотири значення : 00, 01, 10, 11. Трьома бітами кодують вісім значень: 000, 001, 010, 011, 100, 101, 110, 111.

Збільшуючи кількість бітів (іноді називають розрядів) для кодування у два рази збільшується кількість значень, що можна закодувати. Отже, кількість значень обчислюється за формулою:

N=2^m,

Де, N – кількість незалежних значень, що можна закодувати, m – розрядність двійкового кодування.

Одиниці інформації. Базовою одиницею інформації є біт, що приймає значення «0» або «1».Для кодування звичних для людини символів в інформатиці використовують 8 біт, за допомогою яких можна закодувати 2⁸=256 значень.

Було розроблено стандартний набір 256 символів, що має назву ASCII (American Standard Code for Information Interchange – Американський стандартний код для обміну інформацією). Код ASCII розроблено в Америці, але його використовують у всьому світі, з врахуванням національних алфавітів.

• 128 символів відведено для літер латинського алфавіту, цифр, математичних та інших символів.

• 128 символів відведено для літер національних алфавітів, специфічних символів.

Об’єм інформації, що виділяється для збереження одного символу ASCII називається байтом. Байт (Byte) є найменшою одиницею виміру даних, він складається з 8 бітів.

Наступними одиницями виміру інформації є:

Кілобайт	Кb	1 Кбайт =	210 байт	1024 байт
Мегабайт	Мb	1 Мбайт =	210 Кбайт	220 байт
Гігабайт	Gb	1 Гбайт =	210 Мбайт	230 байт
Терабайт	Тb	1 Тбайт =	210 Гбайт	240 байт
Петабайт	Pb	1 Пбайт =	210 Тбайт	250 байт
Ексабайт	Eb	1 Ебайт =	210 Пбайт	260 байт
Зеттабайт	Zb	1 Збайт =	210 Ебайт	270 байт
Йоттабайт	Yb	1 Йбайт =	210 Збайт	280 байт