Як характеризують окремі види роботи над друкованими матеріалами?

За яких умов робота над літературою дат змогу досягти певних наукових результатів?

II. Виконання роботи й написання звіту Завдання для самостійної роботи

Із запропонованого переліку виберіть проблему Вашого майбутнього наукового дослідження.

Опрацюйте зміст літературних джерел з проблематики Вашої пошукової роботи На основі опрацьованої літератури оформіть картки для картотеки особисті бібліотеки (не менше 5 наукових джерел).

Зробіть анотацію наукової статті, запропонованої викладачем.

Законспектуйте статтю із фахового журналу (1 аркуш машинописного тексту)

Зробіть рецензію однієї зі статей (на вибір) з проблеми дослідження

Із літературних джерел зробіть виписки цитат (не менше 10) та наведіть приклади застосування для обгрунтування власних ідей, шо стосуються проблеми Вашого дослідження

Підготуйте реферат «Проблеми реалізації (впровадження)»... із використанням матеріалів проведеної Вами роботи

III. Захист звіту (співбесіда з викладачем або виступ перед аудизорісю) Рекомендована література для самостійної роботи Основна

І Гончаренко С. У. Педагогічні дослідження: Метод поради молодим науковцям. -К., 1995 - 45 с.

2. Ковальчук В.В. Основи наукових досліджень. Навч. посібник. К.: Вища школа, 2004. - 208

с.

2. Моштук В.В. Терес В. І. Основи наукових досліджень: Навчальний посібник для студентів спеціальності «Трудове навчання». - Дрогобич: Вимір, 2006. - 142 с.

3. Сидоренко В.К., Дмитренко П.В. Основи наукових досліджень. Основи наукових досліджень / Навчальний посібник для вищих педагогічних закладів освіти - К.: РННЦ «ДІНІТ». 2000. - 259 с.

4. Науково-дослідна робота в закладах освіти: Метод, посібник / Укл. Ю.О. Туранов. В.І. Уруський. -Тернопіль: Астон, 2001 - 138 с.

Додаткова

І Библиографический аппарат диссертации /АН УССР, Центральная научная библиотека; Сост. Л.Б.Кокарева, Г.М. Плесский. - К., 1982.

2. Библиотечное дело: Терминологический словарь /Сост. И М.Суслова, Л.И.Уланова. - М.: Книга, 1986.

3. Бондар ВТ. Дидактика: ефективні технології навчання студентів. - К.: Вересень, 1996. - 129 с.

4 і ецов Г. Работа с книгой: рациональные приемы. - М.: Книга, 1984.

5, Лесин В.М. Як працювати з книгою. - К.: Вища школа, 1998.

5

%

Практична робота №2

Тем»: розробка структури та змісту наукового дослідження.

Мета: закріплення знань елементів наукового дослідження, формування умінь, структура вашої наукової роботи.

Обладнання: зразки оформлених робіт, матеріали лекцій, наукова література з проблем дослідження.

Форма роботи: індивідуальна

Чає: 2 год. академічних занять; 4 год. самостійної роботи

Порядок виконання роботи і. Теоретична підготовка та допуск до роботи Короткі теоретичні відомості

Процес руху людської думки від незнання до знання вважають пізнанням, в основі якого лежить відображення і відтворення об’єктивної дійсності в свідомості людини в процесі її суспільної, виробничої та наукової діяльності, яку називають практикою.

Взаємозв’язок пізнання і практики різноманітний та зумовлений багатьма чинниками:

• у практичній діяльності встановлюються пізнавальні стосунки, які є основою практики і забезпечують її розвиток;

• практика с основою кожного пізнавального акту, розкриття законів га закономірностей природи й суспільства;

• практика виступає рушійною силою пізнання, що дає необхідний фактичний матеріал, який підлягає узагальненню і теоретичному опрацюванню;

• практика є сферою застосування знань, в тому розумінні вона - кінцева мета пізнання;

• суспільна практика (матеріальне виробництво, громадська діяльність, науковий експеримент) виступає єдиним критерієм істини; практика трансформує об’єктивний світ і природу, шо їх перетворює людська діяльність.

Процес пізнання, з одного боку, має суб’єктивний характер (оскільки в ньому задіяні суб’єкти діяльності); але він не може здійснюватися без об’єкта, який вивчається. Тобто, з іншого боку, процес пізнання є об’єктивним, оскільки в свідомості людей ідеальний образ створюється як відображення реальної (об’єктивної дійсності).

У філософії пізнання визначено як діалектичний процес взаємодії суб’єкта з об’єктом

Активність пізнавального суб’єкта зумовлена його практичним ставленням до дійсності - у процесі пізнання відбувається відображення у свідомості людей властивостей, якостей, сторін, зв'язків і відношень матеріального світу. Тому процес пізнання органічно пов’язаний з предметами навколишнього світу, з їх рухом і розвитком, оскільки лише такий зв’язок дає можливість індивіду правильно зрозуміти те, що відбувається. Отже, пізнання і практика тісно взаємопов'язані і є органічним поєднанням двох сторін одного процесу, тому що пізнавальна діяльність неможлива без активної взаємодії суб’єкта з об’єктом.

Знання - перевірений практикою результат пізнання дійсності, адекватне її відображення у свідомості людини; знання - це ідеальне відтворення в мовній формі узагальнених уявлень про закономірні зв’язки об’єктивної реальності світу.

Функціями знання є узагальнення розрізнених уявлень про закономірності природи, суспільства і мислення; збереження в узагальнених уявленнях усього того, шо може бути застосовано в практичній діяльності.

Теорія пізнання є вченням про закономірності процесу пізнання навколзшінього світу, методи і форми цього процесу, про істину, критерії та умови її доведення. Процес пізнання зводиться від живою спостереження до абстрактної о мислення, а від нього - до практики.

Наукове пізнання - суспільно-історичний процес творчої діяльності людини, що формує її гнання про навколишній світ і саму себе. Процес пізнання як основа будь-якого наукового дослідження є складним діалектичним процесом поступового відтворення у свідомості людини сугі процесів і явищ навколишнього середовища.

Науковою роботою іниуковим дослідженням, науковим піїниннямі називається

цілеспрямоване вивчення об’єкта (предмета чи явища), в якому використовуються методи науки, і яке. розкриваючи закономірності розвитку об’єкта, формулює нове знання про нього, пояснює закони його функціонування та вказує або передбачає шляхи і форми використання отриманого знання на користь суспільства.

Реалізація способів наукового дослідження потребує чіткого розуміння таких понять, як «об'єкт» і «предмет».

До об'єктів пізнання відносять конкретні речі, явища або процеси, на які безпосередньо спрямована діяльність суб’єкта.

Об’єктами наукового пізнання в дидактиці є педагогічні явиша та факти, із яких складається процес навчання А в теорії та практиці трудового і професійного навчання об'єктом вивчення є процес трудової підготовки школярів, який передбачає ознайомлення з певними його сторонами: змістом загальнотрудових знань та вмінь, системами навчання, формами і методами роботи, навчально-пізнавальною діяльністю учнів, наслідками їх практичної діяльності тощо.

Процес вибору об’єкта дослідження складний, оскільки значно впливає на цілеспрямованість і результативність наукового дослідження в цілому. Тому потрібно враховувати його особливості, зокрема:

• обов’язковість невпізнаних якостей об’єкта на час виникнення «проблемної ситуації»;

• динамічність об’єкта дослідження;

• подільність об’єкта; будь-яке завдання у зв’язку з наявністю багатьох властивостей об’єкта можна поділити на окремі відносно самостійні завдання, які розв'язуються одними чи іншими методами і засобами дослідження в певному порядку

У кожному об’єкті можна виділити багато окремих смислових складових - предметів

Предметом наукового пізнання можна вважати певну цілісність, яка виділена із об'єкта дослідження, і має найбільш суттєві для вивчення ознаки або властивості Тобто поняття «об’єкт дослідження» є значно ширшим у смисловому розумінні, ніж поняття «предмет дослідження».

У дидактичних дослідженнях предметом виступає будь-яка свідома діяльність, що представлена в процесі навчання, у його змісті, ході, методах, засобах та організації, і яка підпорядкована поставленим цілям Предметом наукового пізнання в трудовій підготовці приймемо дослідження суті розвитку та формування дитини як особистості в процесі занять з праці і розробка на цій базі основ теорії та практики трудового і професійного навчання і виховання учнів загальноосвітньої школи

Пізнання як складний багатоступеневий процес осягання істини відбувається на різних рівнях: чуттєвому і раціональному, емпіричному й теоретичному.

Емпіричний і теоретичний рівень пізнання вважаються основнимисиособами дослідження навколишнього світу. З позиції формальної логіки, в емпіричному пізнанні об'єкт відображається його зовнішніми зв’язками і проявами, досяжними для живого споглядання. Тобто емпіричним шляхом з’ясовується явище, а не сутність. На противагу цьому філософія визначає теоретичне пізнання як спосіб відображення внутрішніх зв’язків і закономірностей руху об’єкта, які з’ясовуються шляхом раціонального опрацювання даних емпіричного знання.

Емпіричним (від грец. етреігіа - досвід; те, що Грунтується на досвіді) називають наукове знання, отримане на основі спостереження та експерименту. Його результати фіксуються органами відчуттів або приладами, що їх замінюють, і дають уявлення про властивості та відношення досліджуваних процесів і явищ. Викладене певною мовою понять, категорій, знакових систем, емпіричне знання стає основою для подальшого розвитку наукового знання.

Теоретичне знання відображає досліджуваний об єкт на рівні його внутрішніх зв 'язків, закономірностей становлення, розвитку та існування. Теоретичний спосіб пізнання пов’язують із змістовим узагальненням предметів. В основі узагальнення лежить аналіз, спрямований на виділення загальної початкової основи, властивої для різноманітних явищ

Встановлено, що при теоретичному пізнанні людина повинна виконувати особливі пізнавальні дії: моделювати явище, що вивчається; аналізувати ті умови, за яких воно здатне здійснюватися; усвідомлювати характер власних пізнавальних дій.

Залежно від рівня розв’язуваних проблем, наукові дослідження поділяють на такі види: теоретичні (фундаментальні), пошукові (теоретико-прикладні), прикладні ітеоретики-ексіїериментсшьні) та розроблювані іекспериментальнп.

Будь-яке наукове дослідження здійснюється на основі певних методів, які є найважливішим засобом досяїнення його цілей. Під методом дослідження розуміють сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння (пізнання) дійсності. їхнього взаємозв’язку і розвитку.

За ієрархією (підпорядкуванням) методи дослідження поділяють на: загальні і філософські), загальнонаукові ізагальні для всіх наук), часткові (для окремих наук), конкретно-наукові (для однієї конкретної науки) та спеціальні (для розділу конкретної науки)

Загальним (узагальненим) методом виступає діалектика - науковий світогляд, принципи якого визначають сугь та логіку дослідження матеріальних і духовних об’єктів навколишнього світу.

Виходячи з того, що кожне наукове дослідження може відбуватися на двох рівнях: емпіричному (коли здійснюється процес накопичення фактів) і теоретичному (здійснюється узагальнення знань), то відповідно до них, загальні методи пізнання умовно ділять на три групи:

• теоретичні (абстрагування, аксіоматика, математичне моделювання, узагальнення, теорія графів, теорія випадкових помилок),

• теоретико-емпіричні (аналіз, синтез, індукція, дедукція, ідеалізація, моделювання, гіпотетичний метод);

• емпіричні (спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент).

Загальнонаукові методи широко та ефективно використовуються у переважній більшості

наук і доводять об’єктивність основних законів розвитку та функціонування об’єктів дослідження. Вони спочатку зароджувалися в межах тієї чи іншої окремої галузі науки, а згодом набували загального міжнаукового значення

До їх особливостей можна віднести: зв'язок з математичними і логічними методами;

• цілісність понятійного апарату (розгляд понять у системі);

• взаємопроникнення ідей і понять;

• відігрівання ролі «проміжної» методології між філософією та фундаментальними теоретичними положеннями

Конкретно-наукові методи є специфічними засобами пізнання в окремих науках (біології, фізіології, психології, педагогіці, соціології та ін.), що відрізняються між собою ступенем узагальнення та використання у пізнанні. Конкретно-наукові методи, які є основними для однієї галузі знань, виступають в інших як допоміжні.

Спеціальні методи використовують з метою об’єктивного вивчення досліджуваних явищ; вони бувають контактними і безконтактними До них належать: звукозапис, циклографія, кімографія, кімоциклографія, кінографія, осцилографія, окулографія. хронометраж та ін.

Кожний мегод відображає як суб’єктивні, так і об’єктивні аспекти наукового пізнання; він об’єктивний, оскільки в теоретичному плані дає змогу відображати об’єкти дійсності та їх взаємозв’язки У цьому випадку метод виступає програмою побудови та практичного використання (реалізації) теорії. Він є також суб’єктивний, бо представляє знаряддя мислення дослідника і в тому випадку включає суб’єктивні моменти.

Виявлення істини вимагає не лише збирання фактів, але й правильності їхнього опрацювання. У цьому контексті великого значення набуває методологія дослідження.

Методологія - система принципів та способів організації й побудови теоретичної га практичної діяльності, а також вчення про цю систему. Вона дає змогу ефективно і правильно використовувати філософські закони, закономірності, принципи в процесі пізнання

Вивчати складний педагогічний об’єкт у цілісності та взаємозв’язку всіх його підсистем та елементів можна з позицій системно-структурного підходу, що передбачає гаку послідовність дослідження педагогічних проблем:

• розгляд об’єкта вивчення як системи;

• виявлення певної множини елементів системи;

• встановлення та класифікація зв'язків цієї множини (тобто зв'язків між елементами і підсистемами множини);

• визначення принципів взаємодії систем із середовищем на основі аналізу сукупності зовнішніх зв'язків;

З