6.2. Основні компоненти фінансової звітності та опис поточного стану компанії

Згідно МСФЗ фінансова звітність підприємства включає наступні основні компоненти (див. мал. 6.1):

• баланс;

• звіт про прибутки й збитки;

• звіт про рух грошових коштів;

• пояснення до фінансової звітності.

З перерахованих трьох форм баланс описує поточний стан компанії, у той час як звіт про прибутки й збитки й звіт про рух грошей характеризує результативність підприємства за звітний період. Керівника завжди цікавить результат діяльності підприємства протягом деякого періоду. Тому повна інформація про діяльність підприємства за який-небудь період включає два баланси (на початок і на кінець періоду) і по одному звіту про прибутки й збитки й рух грошей. Варто зазначити, що баланс і звіт про прибуток створюють взаємозалежну систему даних, у той же час звіт про рух грошей може бути побудований за допомогою перших двох фінансових звітних форм.

Рис. 6.1. Система фінансової звітності компанії

Основою для складання фінансових звітів підприємств є наступні основні поняття: активи підприємства, зобов'язання підприємства, власний капітал, доходи, витрати (видатки), прибуток підприємства за період часу.

Опис поточного стану компанії

Поточий стан компанії описується за допомогою балансу. Баланс - це фінансовий звіт, що відображає стан коштів, зобов'язань і капіталу на певний момент часу в грошовому вираженні. Баланс складається із двох частин. Перша частина включає активи, тобто економічні ресурси підприємства, які повинні принести прибуток у результаті діяльності команди менеджерів. У другій частині містяться власний капітал і зобов'язання, які підприємство має перед кредиторами. Ці частини балансу називають «пасивом».

Баланс може будуватися на двох принципах - по ступені збільшення або зменшення ліквідності активів. У стандартах МСФЗ рекомендується використовувати першу ознаку, в американському GAAP - другий. В основах побудови балансу закладений принцип подвійності, що відображається його основною формулою:

Активи = Зобов'язання + Капітал.

Варто підкреслити, що формат розміщення основних статей балансу не грає вирішальної ролі, більш важливою представляється правильна інтерпретація змісту кожної статті й уміння на основі кількісних значень статей баланс зробити правильні висновки.

Подальший опис балансу проведемо на прикладі компанії з умовною назвою «Чиста». У таблиці 6.1 наведено баланс компанії за два роки.

Табл. 6.1.

Баланс компанії «Чиста», (тис. грн.)

Баланс підприємства на	01.01.ХХ	01.01.ХY	01.01.ХZ
АКТИВИ
Оборотні кошти
Кошти	85	144	148
Дебіторська заборгованість	2 135	2 304	3 098
Товарно-матеріальні кошти	1 045	1 128	1 727
Предоплачені видатки	120	108	64
Оборотні кошти, усього	3 385	3 684	5 037
Основні засоби
Будинки, спорудження, устаткування (початкова вартість)	10 400	10 250	9 150
Накопичена амортизація	3 400	3 020	2 820
Будинки, спорудження, устаткування (залишкова вартість)	7 000	7 230	6 330
Інвестиції	620	620	620
Основні кошти, усього	7 620	7 850	6 950
Активи, усього	11 005	11 534	11 987
ПАСИВИ
Короткострокові заборгованості
Кредиторська заборгованість	1 206	1 301	930
Нараховані зобов'язання	320	340	363
Банківська позичка	380	240	640
Поточна частина довгострокового боргу	500	500	500
Заборгованості по податках	38	46	34
Короткострокові заборгованості, усього	2 444	2 427	2 467
Довгострокові заборгованості
Довгостроковий банківський кредит	3 000	2 500	2 000
Довгострокові заборгованості, усього	3 000	2 500	2 000
Власний капітал
Оплачений власний капітал	2 931	2 931	2 931
Нерозподілений прибуток	2 630	3 675	4 590
Власний капітал, усього	5 561	6 606	7 521
Зобов'язання й власний капітал, усього	11 005	11 534	11 987

Розглянемо коротко статті балансу, інтерпретуючи їх кількісне вираження.

Кошти являють собою специфічний вид активів підприємства, які є універсальними платіжними коштами для залучення на підприємство будь-яких ресурсів. По своєму наповненню стаття «кошти» являє собою суму грошей, що залишилися на розрахунковому рахунку банку в місцевій і іноземній валюті, а також деяка сума готівки, що зберігаються в касі компанії на дату складання балансу. Прийнято вважати, що грошей повинне бути якнайбільше. Це затвердження навряд чи застосовне до грошового рахунку підприємства. Залишків коштів на розрахунковому банківському рахунку підприємства повинне вистачити для проведення чергових грошових виплат, обумовлених поточною діяльністю компанії. Якщо підприємство готується до чергової великої виплати грошей, воно поступово накопичує гроші на своєму розрахунковому рахунку й робить цю виплату на призначений термін, забезпечуючи тим самим свою поточну платоспроможність. Тримати постійно значну суму грошей на розрахунковому рахунку представляється нерозумним. Гроші повинні працювати, тобто гроші варто використовувати для придбання яких-небудь більш продуктивних активів, які в стані приносити прибуток. Мінімально продуктивними прийнято вважати ринкові цінні папери, які спроможні принести підприємству надійний процентний дохід.

У наведеному прикладі компанії “ЧИСТА” вдається безупинно інвестувати гроші в продуктивні активи, зберігаючи на грошовому рахунку порівняно невеликі суми, розмір яких зберігається для трьох обраних моментів часу.

Дебіторська заборгованість відображає суму боргу підприємству з боку різних юридичних і фізичних осіб, що мають прямі взаємини з підприємством. Найбільшу частину дебіторської заборгованості становить заборгованість від реалізації товару – товари продані споживачеві в кредит і відвантажені, гроші надійдуть на рахунок підприємства пізніше відповідно до умов контракту.

У статті «дебіторська заборгованість» може з'являтися рядок «виправлення на безнадійні борги». Цей рядок відображає ту частину дебіторської заборгованості, що не може бути виплачена боржником через втрату його платоспроможності. Ця сума списується на витрати (збитки) відповідно до прийнятих в країні правил.

Сума дебіторської заборгованості відображає, як правило, два фактори:

• рівень ділової активності підприємства - чим більше обсяги продажів, тим звичайно більше обсяг дебіторської заборгованості,

• відношення підприємства до своїх клієнтів - чим більше підприємство «любить» своїх клієнтів, тобто чим більшу відстрочку платежу воно їм надає, бажаючи зберегти клієнтів і залучити нових, тим більший обсяг дебіторської заборгованості.

Компанія “ЧИСТА” має постійно зростаючий обсяг дебіторської заборгованості. Про що це може говорити. Із загальноприйнятої точки зору - це погано, тому що не вистачає грошей і доводиться кредитуватися, що не безкоштовно, а навпроти, приводить до додаткових видатків у вигляді процентних платежів. У той же час, це може свідчити про стратегію компанії, спрямовану на підвищення лояльності споживачів. Підвищити лояльність клієнтів можна або за рахунок зниження ціни, або за рахунок надання більшої відстрочки платежу. До першого варто прибігати в самому крайньому випадку, тому що це призведе до зниження прибутку, а прибуток - це «святе» для бізнесу. Залишається другий шлях. Але тоді ріст дебіторської заборгованості варто зіставити з ростом доходу компанії. І якщо дохід компанії росте не настільки високими темпами, як «дебіторка», то любов компанії до своїх клієнтів виявляється не взаємною.

Варто підкреслити, що підсумкове значення дебіторської заборгованості не дає повної картини взаємини компанії зі своїми клієнтами, тому що різні клієнти можуть мати різні строки наданого відстрочення платежу. Система управлінського обліку повинна «розшифрувати» походження основних сум заборгованості, виділивши, зокрема, обсяги простроченої заборгованості й найменш лояльних до компанії клієнтів.

Товарно-матеріальні запаси або товарно-матеріальні кошти (ТМЗ) є одним з найбільш значних активів підприємства й одним із джерел його виторгу. Під ТМЗ маються на увазі активи підприємства, які будуть продані протягом одного року, або будуть використані з метою виготовлення й реалізації продукції підприємства. Для торговельних фірм ТМЗ - це товарні запаси. У виробничих підприємствах існують три основні статті ТМЗ: запаси сировини й матеріалів, запаси незавершеного виробництва, запаси готової продукції.

Обсяг ТМЗ компанії “ЧИСТА” рік у рік збільшується. Якщо такий ріст виправданий ростом обсягів продажів, тоді це природно - чим більше продукції продається, тим більше запасів необхідно мати на складі. Але якщо ріст доходу здійснюється меншими темпами, то збільшення обсягу запасів говорить скоріше про неправильне управління запасами. Товари на складі - це не гроші в банку, по них не нараховуються відсотки. Скоріше навпаки, збільшуючи обсяг запасів, компанія змушена прибігати до кредитування, що змушує платити відсотки.

Аналіз показників оборотності показує, наскільки адекватно стосовно росту обсягів продажів відбувається ріст оборотних коштів.

Передоплачені видатки – це актив, що представляє собою витрачені кошти, вигода від яких буде отримана в майбутньому протягом одного року, починаючи з дати складання балансу. До цих видатків відносяться, приміром, оплачені авансом послуги, оплачена на рік уперед оренда, страхові поліси й т.д. Предоплачені видатки списуються на витрати відповідного періоду як компонента собівартості. Наприклад, підприємство може оплатити на рік уперед оренду приміщення, заплативши орендодавцеві 120000 грн. Щомісяця 10000 будуть включатися в собівартість проданих товарів, а величина цієї статті балансу буде зменшуватися щомісяця на ті ж 10000. Дана стаття є останньою в розділі «Оборотні кошти».

Основні засоби являють собою сукупність активів, які будуть використані протягом періоду часу більше року. Для цілей більш зрозумілого сприйняття основні засоби можна представити у вигляді трьох частин:

• матеріальні активи,

• нематеріальні активи

• довгострокові фінансові інвестиції.

По суті всі основні засоби являють собою довгострокові інвестиції підприємства в цінності, які будуть приносити йому прибуток. Розглянемо кожну з їхніх складових окремо.

Для характеристики матеріальних активів беруть до уваги наступні три ознаки:

• ціль придбання - використання в процесі операційної діяльності компанії, а не для наступного перепродажу;

• тривалість строку використання, що становить період часу більше одного року, з розподілом вартості активів (обчисленням зношування) протягом цього періоду;

• наявність матеріальної (фізичної) форми на відміну від нематеріальних активів.

Базовими складовими основних матеріальних активів підприємства є земля, будинки й спорудження, машини й устаткування. На всі матеріальні основні кошти, за винятком землі, нараховується амортизація. У деяких випадках підприємству можуть належати природні ресурси, які використовуються в процесі нормальної роботи підприємства. Даний вид матеріальних активів також піддається нарахуванню амортизації.

Якщо який-небудь актив продається, то це відображається в балансі в такий спосіб: списується первісна вартість і накопичена амортизація проданих основних коштів. Якщо в процесі продажу активів виходить прибуток або збиток, то цей факт необхідно відобразити у звіті про прибутки й збитки.

Компанія «ЧИСТА» зробила наступний продаж і покупку основних коштів за розглянутий час:

Табл. 6.2.

Продаж/покупка устаткування (тис. грн.)

Продаж устаткування	XX рік	XY рік
Ціна продажу	700	400
Початкова вартість	1800	1300
Накопичена амортизація	1200	940
Залишкова вартість	600	360
Придбання устаткування	1650	200

Як видно з таблиці, обидва рази компанія продала устаткування із прибутком: ціна продажу перевищує залишкову вартість устаткування. У той же час разом з початковою вартістю списується частина накопиченої амортизації, у результаті чого ця сума в балансі зменшується.

Нематеріальні активи підприємства характеризуються:

1)відсутністю матеріальної (фізичної форми), 2)довгостроковістю використання, 3)здатністю приносити дохід. До числа нематеріальних активів відносяться патенти, авторські права, торговельні марки й товарні знаки, ліцензії, привілеї й технології, гудвіл, витрати на дослідження й розробки. Амортизація нематеріальних активів звичайно провадиться прямолінійним методом, тобто рівними частками протягом усього строку корисного використання. Строк корисного використання нематеріальних активів визначається підприємством самостійно.

Компанія “ЧИСТА” не має нематеріальних активів взагалі. Це є типовим для вітчизняних підприємств. Як нематеріальні активи в балансі підприємства з'являється звичайно тільки програмний продукт, наприклад, бухгалтерська програма «1С».

Довгострокові інвестиції є специфічним видом активів підприємства, які дозволяють принести підприємству прибуток від діяльності, що не є основною виробничою діяльністю. Цей вид активів включає:

• інвестиції в цінні папери;

• інвестиції в дочірні компанії, філії, спільні підприємства.

Компанія «ЧИСТА» має довгострокові інвестиції в розмірі 620 тис. грн., що відображає факт володіння нею дочірнім підприємством, що займається забезпеченням компанії «ЧИСТА» основною сировиною.

Зобов'язання підприємства являють собою юридично регламентовані обов'язки компанії з виплати грошей або наданню товарів чи виконанню послуг, що виникли в результаті минулих подій. Зобов'язання підрозділяються на короткострокові й довгострокові. Даний розподіл звичайно пов'язаний з тимчасовим фактором - короткострокові зобов'язання повинні бути погашені протягом року, а довгострокові - протягом більш тривалого періоду часу. Короткострокові зобов'язання, як правило, погашаються за рахунок оборотних коштів або нових короткострокових зобов'язань. Нижче наведена коротка характеристика основних короткострокових зобов'язань.

Кредиторська заборгованість (рахунки до оплати) являє собою заборгованість підприємства за товари, роботи, послуги, на які була надана відстрочка платежу. Цей вид заборгованості виникає в результаті тимчасового лага між одержанням товару і його оплатою. Постачальники підприємства готові надати йому відстрочку платежу, трохи піднявши ціну ресурсів, що поставляються. Компанії часто вигідно одержувати таку відстрочку, тому що вона компенсує товарний кредит, наданий клієнтові. Таким чином, виходить, що товарний кредит клієнтові компанія надає за рахунок товарного кредиту постачальника. У цьому змісті керівник компанії звичайно прагне до того, щоб дотримувати паритету дебіторської й кредиторської заборгованостей.

Компанія “ЧИСТА” мала тенденцію до незначного росту кредиторської заборгованості в ХХ році, у той же час у наступному році кредиторська заборгованість зменшилася з 1 301 до 930 тис. грн. Це може свідчити про те, що компанія при збільшенні обсягу закупівель не змогла забезпечити адекватної реакції постачальників на це збільшення. Очевидно, постачальники не захотіли збільшувати свої ризики у зв'язку зі збільшенням обороту компанії “ЧИСТА”.

Нараховані зобов'язання виникають за умови, що видаток понесений, але не оплачений. Звичайно ця стаття поєднує нараховану, але не виплачену заробітну плату, зобов'язання по сплаті відпусток, бонусів (премій) і т.д.

Банківська позичка з'являється в пасивах балансу, коли підприємство прибігає до короткострокового запозичення в банку для поповнення оборотних коштів і не оформлює цю позичку у вигляді векселя. У кредитному контракті вказується сума боргу, процентна ставка, строк погашення (не більше одного року) і застава в забезпечення кредиту.

Підприємство “ЧИСТА” змушено прибігати до короткострокового запозичення в банку з метою компенсації зниження кредиторської заборгованості. При необхідності досить частого кредитування підприємство повинне прагнути до підтримки досить високого рівня ліквідності. Такий запас ліквідності, у компанії «ЧИСТА» є.

Поточна частина довгострокового боргу з'являється в пасивах балансу підприємство, якщо воно має довгостроковий банківський кредит. Ту частину боргу, що повинна бути погашена протягом року з моменту складання балансу, відображають у короткострокових заборгованостях.

Компанія “ЧИСТА” на 01.01.ХХ мала 3500 тис. грн. довгострокових банківських кредитів, що відповідно до кредитного договору мають погашатися рівними порціями основної частини боргу щорічно протягом 7 років. Це значить, що в балансі на 01.01.ХХ заборгованість в 3500 тис. розподілена на дві частини: 500 тис., які повинні бути погашені протягом ХХ року, і 3 000, які погашаються компанією протягом 6-х років, що залишилися.

Заборгованість по податках (або податки до виплати) включає всі види податків, які компанія повинна була заплатити, але не заплатила на дату складання балансу. У звітності вони можуть вказуватися сумарним значенням або окремими рядками.

Компанія “ЧИСТА” за останній місяць розглянутого періоду має заборгованість по податках у розмірі 34 000 грн., які будуть погашені на початку наступного року.

Довгострокові заборгованості містять у собі всі інші види зобов'язань компанії, які не знайшли відображення у короткострокових заборгованостях. До них звичайно відносяться: 1) облігації до оплати; 2) довгострокові векселі до оплати; 3) довгостроковий банківський кредит, забезпечений заставою.

Звичайне оформлення будь-якого виду довгострокової заборгованості досить чітко регламентовано й вимагає дотримання різних умов і обмежень. Така практика обумовлена необхідністю захисту кредитора від несплати боргу.

Облігації до оплати є найпоширенішим у міжнародній (але не у вітчизняній) практиці борговим фінансовим інструментом, який компанії використовують для залучення коштів. Облігація - це цінний папір, що дає її власникові право через певний час одержати суму, зазначену в облігації, а також, як правило, одержувати відсотки на періодичній основі. Багато вітчизняних підприємств прибігають до цього виду довгострокового фінансування.

Компанії «ЧИСТА» ще не доводилося здійснювати емісію облігацій.

Довгострокова банківська позика може бути отримана підприємством, якщо воно звернеться в комерційний банк із досить обґрунтованою пропозицією й надасть відповідну заставу. Схеми обслуговування боргу можуть бути різними, але найпоширеніші наступні дві:

• кредит погашається рівними порціями основної частини боргу з нарахуванням відсотків на суму боргу протягом відповідного періоду,

• кредит погашається рівними сумами, кожна з яких включає часткову виплату суми боргу й відсотків.

І в першому, і в другому випадках процентні платежі включаються в число валових витрат (собівартості), у той час як основна частина кредиту виплачується із залишків коштів підприємства після сплати податку на прибуток.

Компанія “ЧИСТА” одержала довгостроковий кредит обсягом 3500 тис. грн. на сім років з погашенням кредиту по першій наведеній вище схемі. Підприємство чітко виконує кредитний договір, про що свідчить баланс на початок кожного із трьох років: щороку сума довгострокового боргу знижується на 500 тис., а в розділі поточна частина довгострокового боргу незмінно присутні 500 тис.

Власний капітал компанії підрозділяється в балансі на кілька складових частин, звичайно це:

1. оплачений капітал, що інвестували власники при створенні компанії або її приватизації;

2. нерозподілений прибуток.

Якщо перша частина оплачена власниками грошима, то друга є результатом реінвестування прибутку в бізнес.

Стаття балансу «нерозподілений прибуток» на кінець періоду обчислюється за допомогою даних, що містяться у звіті про прибуток як значення нерозподіленого прибутку на початок періоду. Із чистого прибутку, заробленого підприємством за рік, віднімаються дивіденди. Залишок чистого прибутку додається до нерозподіленого прибутку на початок періоду (реінвестується в підприємство), і, таким чином, виходить величина нерозподіленого прибутку на кінець періоду. Даний розрахунок є відображається в спеціальному короткому звіті, який називається звітом про нерозподілений прибуток.

Власний капітал компанії «ЧИСТА» з кожним роком збільшується. Це свідчить про те, що операційна діяльність компанії приносить прибуток, частину якого власники компанії реінвестують у бізнес. Зокрема, протягом другого з розглянутого років нерозподілений прибуток збільшився з 3 675 тис. грн. до 4 590 тис. Природно, виникає питання, як була використана ця інвестиція. Аналізуючи активи балансу, ми виявляємо, що чисті інвестиції в основні кошти компанії зменшилися. У той же час десь на 800 тис. грн. збільшилася дебіторська заборгованість. Ще на 600 тис. грн. відбулося збільшення товарно-матеріальних запасів. З огляду на те, що й кредиторська заборгованість зменшилася на 400 тис. грн., стає ясно, що основна частина прибутку була по суті інвестована в активи клієнтів і постачальників компанії. Навряд чи це можна визнати вдалою інвестицією.

Іноді з'являється питання: чи може компанія мати негативне значення власного капіталу. Відповідь: «Так, але не довго». Справа в тому, що негативне значення власного капіталу з'являється тільки в тому випадку, коли компанія має збитки. Негативне значення прибутку періоду додається до нерозподіленого прибутку початку періоду. Якщо це стає регулярним проявом операційної діяльності компанії, то колись власний капітал стане негативним. Оскільки активи компанії завжди збігаються з її пасивами, фінансування активів відбувається за рахунок зобов'язань, а невиправданий ріст зобов'язань - це шлях до банкрутства.