2. Концепція ландшафтно-екологічної ніші.

Ця концепція ґрунтується на понятті багатомірного простору, кожна вісь якого відповідає певному екологічному фактору. Оскільки по кожному з факторів вид характеризується відповідною амплітудою, кінці цих амплітуд визначають той об’єм багатовимірного простору, в якому може існувати вид. Цей об’єм є фундаментальною нішею, і в такому розумінні це поняття може бути задіяне до аналізу геосистем.

Щоб визначити фундаментальну ландшафтно-екологічну нішу геосистеми, необхідно встановити деякий набір з п факторів, які визначають її існування та ареал поширення на земній поверхні, і з кожним із них виявити ландшафтно-екологічну амплітуду геосистеми. Графічно фундаментальна ніша зображається у вигляді п-мірного паралелепіпеда, сторони якого відповідають ландшафтно-екологічним амплітудам кожного з факторів. На рисунку зображено ландшафтно-екологічну нішу в трьохвимірному просторі.

Рисунок. Графічне зображення ландшафтно-екологічної ніші у трьовимірному просторі факторів:

х₁,х₂,х₃ – фактории, S₁ – глобальна ніша, S_r – регіональна ніша.

Геосистема може існувати лише в межах її фундаментальної ніші, бо поза нею обов’язково знайдеться хоча б один фактор, до дії якого геосистема не пристосована. У межах фундаментальної ніші таких факторів немає, проте можливі такі їх комбінації, що геосистема при них існувати не може. Тобто не в усьому об’ємі фундаментальної ніші може існувати геосистема, а лише в певній її частині. Ця частина, називається реалізованою ландшафтно-екологічною нішею.

Для ландшафтно-екологічної ніші геотопів, наногеохор та ландшафтних смуг важливими факторами є річна кількість опадів, радіаційний баланс крутизна поверхні, довжина схилу, його експозиція, мінералізація та глибина залягання ґрунтових вод.

У практичному відношенні слід визначати часткові ніші – кліматичну (осі: радіаційний баланс та кількість опадів), геоморфографічну (довжина, стрімкість та експозиція поверхні), гідрогеологічну (глибина рівня, ступінь мінералізації ґрунтових вод), а для гірських геосистем – орографічну (висота та макроекспозиція). На рис. 2 показано кліматичні регіональні ландшафтно-екологічні ніші двох типів геосистем України.

Рис 2. Кліматична регіональна ландшафтно-екологічна ніша середньостепової рівнини з чорноземами звичайними середньогумусними на лесах:

R – радіаційний баланс; Р – річна сума опадів, ізолінії – показники коефіцієнта пристосованості геосистеми до кліматичних умов.

Біля мене ніші геосистема знаходиться в екстремальних умовах і її стійкість незначна; ближче до центру ніші формуються оптимальні умови для геосистем даного виду. Тому важливо мати деякий показник, за яким можна оцінити ступінь відповідності будь-якої точки ландшафтно-екологічної ніші оптимальним умовам геосистеми. В екології за оцінку беруть продуктивність виду в даних умовах, народжуваність, ефективність фотосинтезу тощо. По відношенню до геосистем такою оцінкою може бути частка площі, яка припадає на ту частину загального ареалу геосистеми, яка знаходиться в умовах певної комбінації дії факторів, за якими будується ніша. Практично цей показник (тобто ступень пристосованості) визначається за виразом:

р (а_i b_j с_k) = п_ijk/N, де:

р (а_i b_j с_k) – ступінь пристосованості геосистеми до сумісної дії фактора а з інтенсивністю і, фактора b – з інтенсивністю j, с – з інтенсивністю k;

п_ijk – число точок (або площа) в межах ареалу геосистеми, які знаходяться під впливом дії факторів а, b, с з інтенсивностями відповідно і, j, k;

N – число точок, на яких визначались інтенсивності впливу факторів (або площа, яку займають усі геосистеми даного типу). На рис. 2 показано реалізовану .ландшафтно-екологічну нішу геосистеми з оцінками ступеню їх пристосованості до інтенсивностей впливу зовнішніх кліматичних факторів.