2. Формування партійної структури. Роль ундп в інституціалізації українського громадського життя

Після закінчення з’їзду, партія не опублікувала остаточного варіанту прийнятого статуту, обмежившись лише заміткою в “Ділі” про те, що оголошений в часописі “Діло” текст “Народної програми”, “Народної тактики” дослівно згідний з ухвалами першого народного з’їзду [26, с.88]. Відсутність у повітових партійних осередках повної інформації про статут партії, робота в основному згідно циркулярів партійного проводу, часто призводили до непорозумінь. За таки обставин, дуже багато залежало від конкретного організатора, або помічника організатора. Тільки починаючи з січня 1903 року, “Діло” розпочало публікацію тексту “Народної організації”, доповненої народним з’їздом 1901 року, і на додаток з поширенням коментарями[26, с.91].

Розділ іі. Ідейно-політичні концепції ундп

2.1. Етапи формування української національно-демократичної доктрини

Процес диференціації на окремі фракції в Русько-Українській радикальній партії та в таборі народовців призвів наприкінці 19-го століття до появи ряду нових політичних партій. Будучи ще на фракційному рівні ці групи інтенсивно працювали над виробленням своєї стратегії і тактики на подальше.

Найбільш активним в Радикальній партії було “соціал-демократичне” крило, яке після ряду спроб ревізії існуючої програми, оформилася в окрему політичну партію. Хоча Українська соціально-демократична партія взяла собі за основу програму австрійської соціал-демократії[59, с.5], для українського політичного руху важливим було те, що діяльність цієї групи не тільки викликала дискусію про первинність соціального і національного, але й спонукала до прискорення процесу перетворення існуючих фракцій в окремі політичні партії. В свою чергу дискусії, дали поштовх до вироблення нових політичних програм і взагалі принесли в український рух ряд нових прогресивних ідей.

2.2. Програма партії.

Вироблення національно-демократичної програми здійснювалося на спільних нарадах народовців і радикалів. По декількох тижнях роботи, як зазначали самі ініціатори нарад, “між проводирями народовців і деякими виднішими радикалами пройшло порозуміння”[26, с.112.]. Сторони домовилися про те, що проект програми буде опубліковано в пресі для ширшого обговорення і для “апробати”. 15 грудня 1899 року “Будучність” опублікувала проект програми нової партії, застерігши, що “ні програма, ні організація не можуть бути змінені в “ессенціональних точках” і, що на випадок якоїсь зміни вони “застерігають собі цілком вільну руку”[26, 113].

2.3. Тактичні принципи.

Третьою складовою блоку документів, прийнятих установчим з’їздом УНДП була “Народна тактика”. Публікуючи текст “Народної тактики”, газета “Діло” повідомляла, що крім програми, яка містить основні думки та ідеї, на яких базується партія, не менш важливими є намічання шляхів та визначення засобів для реалізації поставленої мети[26, с.145].

Розділ ііі. Основні напрямки практичної політики Української національно-демократичної партії

3.1. Ідея автономії в діяльності партії

Основним завданням, яке поставила перед собою УНДП, було якнайшвидше врегулювання правового і політичного статусу українського народу в Австро-Угорській монархії. Адекватно оцінюючи свої сили і можливості, партія обрала вимогою української політики ліквідацію системи коронних країв та утворення з об’єднаних українських етнічних територій національно-адміністративної автономії в складі Австрійської держави. Для здійснення цього плану було необхідним проведення широкої організаційної роботи в українському суспільстві, а тому головний натиск було зроблено на створення цілісної партійної структури в краї і поглиблення її в середовищі українського селянства і міщанства. До основних напрямків діяльності було зараховано розвиток економічної сфери, підтримку національної культури та політичну просвіту народу [65, с.221].