1.2 Аналіз витрат виробництва
Виявлення ролі собівартості продукції в умовах застосування вільних (договірних) цін має суттєве практичне значення для всіх виробничих структур. Підприємства повинні самостійно планувати свою діяльність, керуючись укладеними договорами з постачальниками і покупцями продукції. Вони самі з урахуванням кон'юнктури попиту і пропозиції повинні встановлювати ціни на вироблену продукцію.
В собівартості знаходять своє вираження всі витрати підприємства, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. Її показники відображають ступінь використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, якість роботи виробництва як в цілому, так і окремих його служб.
Під собівартістю продукції, робіт і послуг розуміються виражені в грошовій формі витрати усіх видів ресурсів: основних фондів, природного і промислового сировини, матеріалів, палива і енергії, праці, використовуваних безпосередньо в процесі виробництва та виконання робіт.
Планування і облік собівартості на підприємствах ведуть по елементах витрат і калькуляційних статтях витрат. Угруповання витрат з елементам необхідна для вивчення матеріаломісткості, енергоємності, трудомісткості, фондоємності і виявлення можливостей підвищення використання того або іншого ресурсу. Групування витрат за призначенням (статтями калькуляції) вказує на які цілі, куди і в яких розмірах витрачені ресурси та необхідна для визначення собівартості окремих видів виробів.
Розрізняють витрати прямі, які пов'язані з виробництвом певних видів продукції і прямо відносяться на той чи інший об'єкт калькуляції, і непрямі, пов'язані з виробництвом декількох видів продукції і які відносяться на об'єкти калькуляції шляхом розподілу пропорційно відповідній базі (заробітній платі, прямим витратам, виробничої площі тощо).
У ринковій економіці існує класифікація витрат на явні, що приймають форму прямих платежів: зарплата менеджерів, комісійні виплати торговим фірмам, виплати банкам і іншим постачальникам фінансових і матеріальних послуг, оплата транспортних витрат і ін., і неявні - це альтернативні витрати використання ресурсів. Такі витрати не передбачені контрактами, обов'язковими для явних платежів і не відбиваються в бухгалтерській звітностію.
В залежності від характеру технологічного процесу виробництва можна підрозділити на видобувні й обробні. До видобувних належать виробництва, в яких здійснюється вилучення різних продуктів природи з надр землі, лісів та вод. В таких виробництвах відсутні витрати сировини і основних матеріалів на одержуваний продукт, який є даром природи. До обробляють відносяться такі виробництва, в яких здійснюється переробка сировини промислового і сільськогосподарського походження.
Постійні витрати - витрати, величина яких не залежить від обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) господарюючого суб'єкта. Навіть при нульовому обсязі виробництва продукції величина їх залишається незмінною і зберігається певний проміжок часу. До них відноситься орендна плата за виробничі приміщення, погодинна заробітна плата і т. д.
Змінні витрати - витрати, величина яких залежить прямо пропорційно від обсягу виробництва. Прикладом змінних витрат є витрати на сировину і матеріали, паливо, відрядну заробітну плату та ін.
Групування витрат за статтями витрат дозволяє характеризувати зв'язок витрат з результатами, їх роль у технологічному процесі, управлінні й обслуговуванні, у внутрішньогосподарському розрахунку, виділити прямі та непрямі, змінні та постійні витрати і тим самим повніше розкрити резерви їх економіки.
Комерційні витрати включають витрати на вантажно-розвантажувальні роботи, доставку, витрати на тару і пакувальні матеріали, рекламу, вивчення ринків збуту тощо.
Шляхом зіставлення фактичних витрат по кожній татье кошторису з плановими і фактичними за попередній період визначається відхилення від плану і зміна цих витрат порівняно з іншим періодом.