Культурологія освіти.

Культурологія освіти являє собою новий напрям науки, що розробляє проблеми загальноосвітньої підготовки та громадянського виховання людей в процесі їх навчання.

Культурологія освіти формується на стику культурології та педагогіки, аналізує можливості та завдання більш повного та ефективного використання культурологічних знань в інтересах освіти і виховання особистості нової людини.

У своїх пізнавальних намірах вона націлена на:

• проектну розробку системного розвитку освіти та переходу його до нової проблемно-змістовної моделі – «культурологічної парадигми освіти», яка повинна відрізнятися більшою соціальною ефективністю;

• вивчення можливостей впливу освіти на загальну стратегію соціокультурного розвитку суспільства;

• дослідження функцій освіти з відтворення історичної культури суспільства, культурної традиції та підготовки учнів до участі в реалізації програм подальшого соціокультурного розвитку, до інноваційної діяльності;

• виявлення тих компонентів знання про соціальний та культурний світовий устрій, які найбільшою мірою придатні і корисні для систематичної трансляції через засоби освіти;

• вивчення та систематизацію можливостей і завдань освіти з актуальної соціалізації та інкультурації учнів.

У цілому культурологія освіти є галуззю наукового знання, що вивчає питання і розробляє програми формування загальногромадянської компетентності, одержуваної студентами (учнями) у процесі навчання, і надання їй цілісного, комплексного, системного та багатофункціонального характеру.

Загальні соціальні функції культурології освіти обумовлені необхідністю побудови систематичної теорії та вдосконаленням практики загальноосвітньої підготовки учнів, а також завданням розвитку та якісного вдосконалення корпусу викладачів, які здійснюють цю загальноосвітню підготовку.

Об’єктами дослідження культурології освіти виступає, з одного боку, освіта і рівень його культурної обумовленості, а з іншого, культурологічна наука як системоутворююча галузь знання та можливості використання її потенціалу для вдосконалення моделі освіти, що практикується.

Пріоритетною пізнавальною метою дослідних устремлінь культурології освіти є вибудовування цілісного і системного уявлення про іманентні можливості освіти з формуванням повноцінно соціалізованої і інкультурованої особистості (володіє належною громадянською компетентністю) і визначення загальних соціальних, педагогічних і виховних завдань освіти в цій галузі. Це, в свою чергу, забезпечує процес комплексного міжпоколіннєвого відтворення суспільства як стійкої соціокультурної цілісності. Це найбільш загальна соціальна мета.

Проблемне поле культурології освіти знаходиться на перетині інтересів культурологічної та педагогічної наук. Воно пов’язане з потребою постійної модернізації програми загальноосвітньої підготовки учнів із метою більшої відповідності цієї програми сучасним вимогам і суттєво збільшеним темпам соціокультурного розвитку суспільства.

Культурологія освіти сприяє створенню такого освітнього простору, де найбільш повно взаємодіють різні культури, формується толерантність і повага до Іншого та культури Іншого, відбувається усвідомлення, що глобальна культура складається з різних культур, множинність яких і створює її унікальне забарвлення й забезпечує здатність до саморозвитку як її цілісності, так і кожної її складової. Саме хаотичне поєднання різних культур, які здаються несумісними й протилежними, створюють ту неврівноваженість глобальної культури, яка народжує універсальні цінності, що сприяють її розквіту та стійкому розвитку земної цивілізації.

Культурологія освіти здатна якщо не подолати, то зменшити розрив у традиціях спілкування старшого та молодшого покоління, подолати уніфікацію поглядів людства, вирівнювання особистісних характеристик.

Таким чином, культурологія освіти як складова освітології, концептуально огортає проблеми полікультурного світу, культурологічні проблеми освіти та освітні проблеми культурології. Розвиток культурології освіти, на наш погляд, буде сприяти гармонійному співіснуванню культурних відмінностей в умовах глобалізації, які толерантно можна розглядати як чинник, активізації суспільного, політичного та економічного розвитку світової спільноти.

1 Кремень В. Г. Філософія національної ідеї. Людина. Освіта. Соціум. – К. : Грамота, 2007. – 576 с. – С. 481.

2 Кремень В. Г. Філософія національної ідеї. Людина. Освіта. Соціум. – К. : Грамота, 2007. – 576 с. – С. 482-483.

3 Торосян В. Г. Історія освіти та педагогічної думки / В. Г. Торосян // Освітологія: хрестоматія: Навч. Посібник для студентів вищих навчальних закладів / Укладачі: Огнев’юк В. О., Сисоєва С. О. – К.: ВП «Едельвейс», 2013. – 744 с. – С. 318-319.