10. Скорочення в текстах документів

У текстах документів можуть уживатися скорочені слова. При цьому типи і способи скорочення слів визначаються чинним “Українським правописом” і ДСТУ 3582-97 “Інформація та документація. Скорочення слів в український мові в бібліографічному описі”.

Розрізняють кілька типів скорочень (абревіатур):

1. Скорочення, утворені з частин слів, називають одиничні установи, заклади тощо і пишуться з великої літери: Укрінформ, Рівнерада, Мін’юст, Кабмін;

2. Скорочення, утворені з частин слів, називають родові назви і пишуться з малої літери: райрада, медінститут, техробітник;

3. Скорочення,утворені з початкових (ініціальних) літер, пишуться великими літерами і можуть відмінюватися: ВАТ, ТО, ІРА, НДІ; у ВАКу, до ТЮГу;

4. Графічні скорочення, які вимовляються повністю й скорочуються лише на письмі; при цьому зберігається написання великих і малих літер, дефісів; на місці скорочення ставиться крапка (крім стандартних скорочень мір: м, см, мм): півд.-зах., Півн. крим. канал, акад., див., і т.ін., напр. , до н.е., о., оз., пор.

Сьогодні постають стандартизованими такі скорочення:

• поштові дані (м., обл., р-н, ст., від. і т. ін.);

• назви посад і звань (проф., член-корр., канд. техн. наук; зав., зам., в.о., лом. тощо);

• назви документів (ДОСТ, техплан, спецзамовлення і т. ін.);

• слово рік (р., рр., у 2009/10 звітному році);

• грошові одиниці (2000 грн.; 80 коп.; 4 тис, 6 млн.);

• текстові позначення (т. д., т. п., див., пор., напр., та ін., с, гл.,).

Усі скорочення слів і назв у документах повинні бути загальноприй­нятими і зрозумілими. Насиченість тексту скороченнями загалом знижує офіційний тон документа. Окремі правила користування скорочень і складноскорочених слів:

Назви географічних понять, відрізків часу, кількісних означень скорочують:

а) перед словом, до якого вони належать, наприклад: оз. (озеро) Глибоке, м. (місто) Донецьк;

б) після числівників, наприклад: 8 тис. (тисяч) верстатів, 10 млн. (мільйонів) гривень.

Назви наукових ступенів, звань або професій можуть скорочуватися в тексті безпосередньо перед прізвищами. Наприклад: акад. (академік) Семенов, інж. (ін­женер) Кравцов.

Складноскорочені назви, утворені з початкових літер, пишуть великими літера­ми ТНЕУ.

У назвах, утворених за змішаним принципом, літерні скорочення пи­шуться великими літерами, поскладові скорочення — малими (НДІБудшляхмаш — Науково-дослідний інститут будівельного і шляхового машинобудування).

Скорочене слово повинно мати запас стійкості, щоб при розкритті його звучан­ня сприймалося однозначно. Так, замість слова зобов'язання не можна напи­сати зоб, оскільки воно може бути неправильно витлумаченим.

Скорочення повинно бути зрозумілим усім, хто читає документ. Тому при першому вживанні скорочення в тексті воно повинно розкриватися в дужках, а потім уже вживатися у скороченому вигляді: Українська академія державної служби (УАДС), потім тільки УАДС.

Не можна скорочувати ключові слова. Наприклад, якщо в документі йде мова про відрядження — це слово не скорочується.

Напис скорочень має бути уніфікованим в межах того самого тексту. Так, не можна позначати одне слово район то літерою р. , то складом рай., то комбінацією р-н.

Слова не скорочуються на голосний (крім початкового в слові) і на ь, наприклад: укр., україн., українськ.