2. Загальні основи бальнеології та бальнеотерапії

Бальнеологія - розділ курортології, що вивчає походження, фізико-хімічні властивості та вплив на організм мінеральних вод при різних захворюваннях, розробляє показання та протипоказання до застосування їх з лікувальною та профілактичною метою. Методи лікування, профілактики і відновлення порушених функцій організму мінеральними водами, як при зовнішньому, так і при внутрішньому їх застосуванні, охоплює бальнеотерапія. Курорти, на яких бальнеотерапія є основним методом лікування, називаються бальнеологічними. Методи бальнеотерапії широко застосовують в поза курортних умовах (пляшкові мінеральні води для питного лікування і штучні газові і мінеральні води), однак найбільш широке й ефективне застосування вони знаходять на курортах, де використовуються природні мінеральні води безпосередньо у їхніх джерел. 

У Болгарії, зважаючи на велику кількість джерел мінеральних вод різного складу і температури широко розвинене бальнолікування, профіль захворювань, що піддаються лікуванню цими мінеральними водами вельми широкий. А супутні родовища лікувальних грязей і торфу роблять курорти Болгарії ще привабливішим. 

Узагальнений досвід направлення на бальнеолікування в болгарські санаторії турфірмою "АСТРЕЛЬ" показує високу ефективність дії мінеральних вод та грязей на цілий ряд патології: Захворювання кістково-м'язової, дихальної, травної, сечовидільної, ендокринної та інших систем організму. Особливо наголошується позитивний вплив бальнеопроцедур і грязелікування на безпліддя запального походження. 

Мінеральні води - підземні води, які характеризуються підвищеним вмістом мінеральних або органічних компонентів і володіють специфічними фізико-хімічними властивостями, на чому грунтується їх дію на організм людини і лікувальне застосування. У формуванні підземних мінеральних вод беруть участь процеси інфільтрації поверхневих вод, вулканічні процеси. Газовий та іонно-сольовий склад води, її газонасиченості та мінералізація складаються в ході вилуговування розчинів солей, катіонного обміну, відновлення сульфатів. У верхній зоні земної кори, де переважають окисні процеси, мінеральні води містять гази атмосферного походження - азот, кисень, вуглекислий газ, а в більш глибоких надрах Землі утворюються сірководень й вуглеводневі гази. На поверхню Землі мінеральні води виходять у вигляді джерел, а також виводяться з надр свердловинами. 

1.3. Бальнеологічні курорти України

На території України виявлено понад 500 джерел різноманітних мінеральних вод, головним чином у межах Українських Карпат (Нафтуся, Свалява, Поляна Квасова та інші.), Українського щита (Хмільник, Миронівка та інші.), Дніпровсько-Донецької западини (Миргород).

Основні родовища Мінеральних вод в Україні:

Вінниччина: Хмельницьке (радонові джерела). Тульчинське, «Регіна» (Муровані Курилівці). «Подольска» (Вінниця), «Шумилівська» (Томашпільський р-н);

Дніпропетровщина: Лиманське (кур. «Солоний лиман», Новомосковський р.), Нікопольське, Чаплинське, «Криворізька» «Дніпропетрівська», «Царичанська», «Знаменівська» (Новомосковськ);

Донеччина: «Золотий колодязь» (Добропілля), Велико-Анадольське (радонове; Волноваха),Слов’янське;

Житомирщина: «Житомирська»;

Закарпаття (бл. 360 джерел): Келечинське, Сойминське – Міжгірське (курорт «Верховина»), Гірськотисенське та Рахівське (с-ще Кваси, кур. «Горна Тиса», а також с-ще Кобилецька Поляна), Шаянське, «Драгівська», Свалявська група курортів (мін. води «Свалява»): Полянське (кур. «Сонячне Закарпаття», вода «Поляна–Квасова»), Плосківське, Новополянське (кур. «Поляна», мін. вода «Поляна–Купель»), Голубинське («Лужанська», курорт «Квітка Полонини»), Берегварське (курорт «Карпати»), Синяцьке (сульфідні), Усть-Чорнівське (Тячів), «Яворницька»;

Запорізька обл.: Мелітопольське (мін вода «Мелітопольська»), Приазовське, Акимівське (кур. Кирилівка), Бердянське та у Приморському р-ні; Івано-Франковщина: Осмолодівське (Рожнятовський р.), Слободське і Коршевське (Коломия), Делятинське (Надвірна), Долинське (розсольні), у Придністров’ї [с-ще Більшівці, Городенка, курорт «Черче» (у т.ч. сульфідні)], Завадівське (Калуш), мін. води – «Верховинська», «Перегинська», «Роксоляна», а також найвідоміша «Буркут» (Буркут Верховинського р-ну; аналог кисловодського «Нарзану»;

Київщина: Миронівське (також у Владіславовці), Білоцерківське, у курортній місцевості Конча-Заспа, поблизу Броварів, столові мін. води – «Київська», «Оболонь», «Бориспільська», «Березаньська», «Чорнобильська» (у минулому), «Курортна», «Софія Київська», «Каліпсо»; на Кіровоградщині джерела радонових вод, вода «Кришталева»; Крим (відомо понад 100 (200) мін. джерел): Аджи-Су (поблизу Бахчисарая), Євпаторійське, Сакське («Кримська»), Паша–Тене та Феодосійське («Феодосія», «Кримський нарзан»), у курортній місцевості Мєлас (біля Форосу), Лазурне (Алушта), понад 20 груп джерел сульфідних вод на Керченському п-ові, води – «Айвазовська», «Ялтинська»;

Луганщина: Старобільське та Новопсковське, Луганське (вода «Луганська»);

Волинь: «Незамерзаюче джерело» поблизу Маневичі;

Львівщина (понад 100 мін. джерел): Моршинське, Трускавецьке (понад 25 мінеральних джерел 10 різновидів мінвод, зокрема сульфідні; «Трускавецька», «Нафтуся»), Сходницьке (курортна місцевість Східниця), Солуки, Любень-Великий та Немирівське [сульфідні (сірководневі)], Шкло (також сульфідні), мінеральні води «Олеська» та інші;

Миколаївщина: мінеральні води здебільшого приурочені до Причерноморського артезіанського басейну (на півдні), та у межах Українського гідрогеологічного масиву (на півночі, напр. Криво-Озерське родовище) поширені радонові (у Бузькому Гарді), «Снігурівська» [вода];

Одещина: Татарбунарське, Арцизьке, Одеське (курорт «Великий Фонтан»), Куяльник, Сергіївське (мін. вода «Вікторія»), Савранське (Слюсарєве, «Савранська джерельна»), «Великодолинський нарзан»; Полтавщина: Миргородське, та у Великобагачанському, Новосанжарському, Кременчуцькому, Хорольському та інші. Р-нах (води «Гоголівська», «Сорочинська», «Великобагачанська» «Новосанжарська», «Семенівська», «Хорольська»);

Рівненщина: Степаньське (курорт «Горинь»), у Корецькому, Острозькому р-нах («Острозька» вода) та поблизу Олександрії (Рівненський р.); Тернопільщина: у Теребовлянському (Конопківське, смт Микулинці), Кременецькому, Борщівському і Тернопільському р-нах, мін. води – «Тернопольська», «Медобори», «Перлинагір»;

Харківщина: крем’янисті – Березівське (Дергачівський р.), на курорті Рай-Оленівка та у Харкові;

Херсонщина: різноманітні води на Сході, Північному Сході та на Арабатській Стрілці;

Хмельниччина: Збручанське (типу «Нафтуся»), Новозбручанське, Полонське (радонові), а також у Кам’янець-Подільському і Дунаївецькому р-нах, «Кам’янець-Подільська» вода, «Оболонська-2» (з-д «Оболонь», Красилів), «Шепетовська», «Хмельницька»;

Черкащина: Звенигородське, Баландинське (Кам’янський р.), Тальнівське (Колодязне), води «Тальнівська» і «Черкаська» (с. Жаботин Кам’янського р-ну);

Чернігівщина: Чернігівське (с. Ладинка; санаторій «Десна»), бішофітні води на курорті Качанівка (Ічня), вода «Поліська» (Менського р-ну);

Буковина: Новоселицьке (с. Щербинці), Будинецьке (Сторожинецького р., вода «Буковинська»), Брусницьке (у Кіцманьському р., «Брусницька»), Сторожинецькому, Путильському р-нах та в околицях Чернівців, води «Зеленчанка» та «Кельменчанка»; а також Данишівське . Житомирщина: Дениші  (сан. Дениші); Рівненщина: Корець, село Даничів, Колодязненське на Черкащині: біля Умані і Тальне; у Криму: поблизу Сімферополя або Красногвардійського; на Рівненщині: с-ще Березне, с. Прислуч ; на Харківщині: біля с-ще Дворічна і інші.