Ультразвук.
Ультразвук можна розглядати як механічні коливання природного середовища, які мають однакову із звуком фізичну природу, але відрізняються більш високою частотою.
Специфічною особливістю УЗ є можливість розповсюдження ультразвукових коливань, які направлені пучком, що дозволяє створювати великий ультразвуковий тиск на невеликій площі. Ця властивість обумовила широке використання УЗ для очищення, сушіння, технічного контролю.
Джерелом ультразвуку є устаткування, в якому генеруються УЗ коливання для виконання технологічних операцій (УЗ зварювання, дефектоскопія, очищення і т.і.), а також устаткування і техпроцес, при експлуатації якого УЗ виникає як супутній фактор (плазмове різання та зварювання, напилення, дифузійне зварювання, кисневе різання).
Ультразвуковий діапазон поділяється на низькочастотні коливання (1.12 104 - 1 105 Гц), які розповсюджуються у повітрі та контактним шляхом і високочастотні коливання (1 105 – 1 109 Гц), які розповсюджуються тільки контактним шляхом. Промислове устаткування працює в основному з УЗ частотою 18 – 70 кГц.
Основними параметрами є :
УЗ тиск;
інтенсивність;
частоти.
При розповсюдженні у різних середовищах УЗ хвилі вбираються тим більш, чим вище їх частота. Тому НЧ і УЗ добре поширюються у повітрі, а УЗ практично не розповсюджується. В пружних середовищах (вода, метал і т.і.). УЗ мало поглинає і поширює на великі відстані. При вбиранні УЗ має місце нагрівання середовища.
УЗ діє на людину в наступних випадках:
при його розповсюдженні за допомогою повітря (часто разом з шумом);
при безпосередньому контакті з рідкими та твердими тілами, в яких поширюється (контактна дія).
Явище контактної дії найбільш безпечно застосовується у медицині.
Вплив УЗ може викликати ураження периферичної нервової і судинної системи людини у місцях контакту (вегетативний поліневрит, м’язова слабкість пальців, плечей та передпліччя).
При тривалій дії НЧ і УЗ можуть відбуватися функціональні розлади центральної і периферійної нервової системи, серцево-судинної системи, слухового та вестибулярного апарату.
На відміну від шуму УЗ має менший вплив на слухову функцію, але призводить до значних відхилень від норми вестибулярної функції, больової чутливості, терморепресії.
Нормування УЗ проводиться у відповідності до ГОСТ 12.1.003 – 83, згідно з яким встановлені допустимі рівні звукового тиску у третьоктавних повних частотах з середньо номінальним значенням.
Для колективного захисту від УЗ використовують наступні заходи:
зменшення шкідливого випромінювання у джерелі;
локалізація дії ультразвуку за допомогою конструктивних і планувальних рішень;
організаційно-профілактичні заходи.
Організаційно-профілактичні заходи складаються з проведення інструктажів і встановлення раціональних розпорядків щодо праці та відпочинку.
Для індивідуальних засобів захисту використовуються протишуми.
Інфразвук.
Механічні коливання природного середовища до 20 Гц. Характеристики – ті ж самі, що і для шуму та 3 природні джерела: землетрус, вулкан, морські бурі. У виробничих умовах І3 виникає при роботі тихохідних машин і механізмів, що мають великі габарити, а також компресорів, вентиляторів, які здійснюють зворотно-поступальні або обертальні рухи з частотою до 20 Гц.
Інфразвук добре розповсюджується у повітрі та передається на великі відстані.
Інфразвук має негативний вплив на весь організм, у тому числі і на органи слуху (біль у вухах, зниження слухової чутливості на усіх частотах).
Інфразвук сприймається організмом як фізичне навантаження: виникає стомлення, головний біль, запаморочення, вестибулярні порушення, знижується гострота зору, порушується периферійний кровообіг, з’являється почуття страху. Тяжкість впливу залежить від діапазону частоти, рівня звукового тиску та тривалості дії.
Інфразвук з рівнем коливань 150 дБ та більш зовсім не переноситься організмом (впливає на органи травлення, функції гам мозку, ритм серцевих скорочень, непритомність, втрату зору та слуху, порушення дихання (6.9 Гц).
Особливо несприятливі наслідки при частоті 2 – 15 Гц, що пов’язано з виникненням резонансних явищ в організмі людини, найбільш небезпечною частотою є частота 7 Гц, так як можливе співпадання з ритмом біотопів мозку.
Електромагнітні поля, дія на організм, нормування і методи захисту.
Електромагнітні поля (ЕМП) знаходять широке застосування в машинобудуванні, медицині, радіолокації, радіонавігації тощо. Вони не виявляються органами чуття людини, але справляють негативний вплив на організм людини.
Джерелами ЕМП можуть бути індуктори, конденсатори термічного обладнання з ламповими генераторами, підводячі лінії, трансформатори, антени та інше.
Джерелами постійних магнітних полів є електромагніти, соленоїди, імпульсне устаткування напівперіодного або конденсаторного тилу, литі і металокерамічні магніти.
ЕМП характеризується електричною (Е, В/м) і магнітною (II, А/м) напруженістю, довжиною хвилі, см і частотою, Гц,
Змінні ЕМП сприяють нагріванню внутрішніх органів людини. Жирові тканини менше залежні від впливу ЕМП, а очі, серце, нирки, мозок, шлунок, статеві органи - найбільше.
Вплив постійних магнітних полів залежить від напруженості і тривалості випромінювання. Під впливом полів, що мають напруженість вище гранично допустимого рівня, розвивається порушення нервової, серцево-судинної системи, органів дихання, органів травлення і деяких біохімічних показників крові.
Зменшення впливу ЕМП на організм людини:
Зменшення дот опромінювання за рахунок узгодження навантаження і випромінювання.
Застосування екранів. Екрани можуть бути виконані із металу або металевих сіток. Вічко їх не більше 4x4 мм. При цьому екран повинен щільно прилягати до джерела випромінювання.
Будівельно-планувальні рішення. При потужності до 30 кВт площа приміщення повинна бути не менша 25 м2, а при потужності більше 30 кВт - 40 м2. Неприпустимо в одному приміщенні розміщати два джерела ЕМІІ.
Автоматизація виробничих процесів.
Застосування засобів індивідуального захисту: спеціальні костюми і окуляри ОРЗ-5, на які напилено SnO2. Вони зменшують електромагнітну енергію до 30 ДБ.
Іонізуючі випромінювання, дія на організм, норми та методи захисту.
Радіоактивні речовини та інші джерела іонізуючих випромінювань знаходять широке застосування в різних сферах промисловості (атомні електростанції, контроль технологічних процесів, дефектоскопія та ін.).
Радіоактивність - це процес спонтанного перетворення ядер атомів одних елементів в ядра атомів інших елементів, що супроводжується іонізуючим випромінюванням. До іонізуючого відносять α-, β-, γ-, і рентгенівське випромінювання.
Радіоактивні випромінювання здатні накопичуватися в організмі людини, іонізація живої тканини призводить до розриву молекулярних зв'язків і зміни хімічної структури різних сполук, що спричиняє загибель клітин. Під впливом іонізуючих випромінювань в організмі гальмується робота кровотворних органів, збільшується крихкість кровоносних судин, знижується опір організму інфекційним захворюванням.
Для захисту від α-випромінювань достатньо повітряного прошарку або листа паперу. Для захисту від β-променів необхідні металеві листи товщиною не менше 5 мм, просвинцоване скло (технічний кришталь). Найбільш небезпечні γ-промені, і для захисту від них можуть використовуватись бетонні стіни товщиною понад 600 мм або сталеві пластини товщиною 300 мм.
Захист від іонізуючих випромінювань включає комплекс організаційних і технічних заходів.
До організаційних належить: складання інструкцій, в яких вказують порядок і правила проведення робіт; зберігання радіонуклідів в спеціальних сховищах у контейнерах; заборона роботи в одному приміщенні з кількома джерелами (дозволяється з одним).
Технічні заходи захисту включають екранування. Екрани виготовляють із алюмінію, плексигласу, свинцю, вольфраму Захисні екрани можуть бути стаціонарні, пересувні, розбірні, настільні. Більш досконалим захистом устаткування є камери, бокси, маніпулятори
