Слов'янські шрифти

У XVIII столітті, поряд з європейськими починають розвиватися і східнослов'янськи шрифти, які до цього розвивалися самостійно, мали грецьку основу і називалися кирилиця і глаголиця.

Найдавніші шрифти - устав і півустав - виконувалися з усією строгістю і чіткістю, по правилу - уставу - від чого і пішли їх назви. З розвитком писемності з'явилася скоропис, яка відрізнялася швидким, вільним стилем, з розчерками, петлями, що виходять далеко за межі рядів. Скоропис стає мистецтвом каліграфії XVII столітті. Нею писалися грамоти та офіційні документи.

Устав, півустав, скоропис, в'язь - це форми рукописного шрифту. У середині XVI століття з'явилися перші книги, виконані типографським шрифтом. Однією з таких книг була «Апостол» Івана Федоровича, видана в 1564 році.

Новий книжковий цивільний шрифт з XVIII ст. був чіткий, округлий і раціональний - та був синтезом традиційних шрифтів і антикви.

Сучасні шрифти

На межі XVIII—XIX століть у мистецтві шрифтів відбулися значні зміни — з'явилися нові різноманітні шрифти для різних потреб (книг, газет, плакатів, афіш, реклами). Був розроблений новий шрифт єгипетський, який відрізнявся однаковою товщиною всіх ліній і зарубок. Трохи пізніше з'явився шрифт гротеск (рубаний), лінії літер якого були однакової товщини, але зарубок не мали. Було розроблено ціле сімейство гротескних шрифтів.

XX століття породило нові гротескні і рубані шрифти, які підкреслювали новий стиль в архітектурі та мистецтві — конструктивізм. Серед нових шрифтів користуються популярністю:

	футура Поля Реннера
	пеньо Кассандра
	ербар-гротеск Якова Ербара
	гілл-гротеск Еріка Гілла.

4.2. Класифікація та види шрифтів:

Класифікація шрифтів в ідповідно до державних норм:

• Група рубаних шрифтів — до цієї групи належать шрифти, що не мають засічок.

• Група шрифтів з ледь помітними засічками — це гарнітури з дещо потовщеними кінцями вертикальних штрихів.

• Група медієвальних шрифтів — гарнітури з помірною контрастністю штрихів, з засічками у вигляді плавного потовщення кінців основних штрихів, що наближаються за своєю формою до трикутника, переважно з похилими осями круглих літер.

• Група звичайних шрифтів — гарнітури з контрастними штрихами, з довгими тонкими засічками, що сполучаються з основними штрихами під прямим кутом, інколи з легким заокругленням, округлі літери з вертикальними осями.

• Група брускових шрифтів — гарнітури з неконтрастними або малоконтрастними штрихами з довгими засічками, що сполучаються з основними штрихами під прямим кутом або з легким закругленням.

• Група нових малоконтрастних шрифтів — гарнітури, що мають малоконтрастні штрихи з довгими засічками, переважно з закругленими кінцями, які сполучаються з основними штрихами під прямим кутом або з легким закругленням.

• Група додаткових шрифтів — до цієї групи належать такі шрифти, побудова та характер малюнків яких дуже відрізняється від шрифтів шести основних груп.