- •81. Рента як форма доходу в ринковій економіці.
- •82. Позичковий процент як форма доходу та фактори, що його визначають.
- •83. Циклічність економічного розвитку. Причини економічних циклів
- •84. Заробітна плата як дохід найманих працівників.
- •85. Види підприємств за розміром та їх характеристика
- •86.Зміст поняття «підприємництво». Види підприємницької діяльності.
- •87.Інфляція: суть, види, причини.
- •88.Економічна конкуренція. Місце конкуренції в системі елементів ринку. Умови виникнення конкуренції.
- •89.Роль держави у захисті конкуренції. Антимонопольне законодавство.
- •90.Монополія: економічна суть, види, наслідки.
- •91.Форми власності та організаційні форми приватних підприємств.
- •92.Макроекономічне регулювання. Цілі макроекономічної політики.
- •93.Економічне зростання та його фактори.
- •94.Валовий внутрішній продукт – основний макроекономічний показник.
- •95.Поняття податкової системи і податків.
- •96.Кредитно-грошова політика держави: кейнсіанський і монетаристський підходи
- •97.Функції центрального і комерційних банків.
- •98.Безробіття як наслідок порушення макроекономічної рівноваги. Рівень безробіття.
- •99.Зайнятість як соціально-економічна категорія.
- •100.Глобалізація як основна сучасна тенденція розвитку світової економіки
82. Позичковий процент як форма доходу та фактори, що його визначають.
Позичковий процент або процент за кредит (від латинського pro centrum ¾ на сотню) ¾ це плата, яку отримує кредитор від позичальника за надані в позику гроші чи матеріальні цінності.
Дж. Кейнс розглядав суть процента як “плату за розставання з ліквідністю”. В теорії Дж. Кейнса формування процента регулюється дією провідного психологічного закону, за яким люди віддають перевагу грошам як найбільш ліквідній формі багатства.Величина позичкового процента, за Кейнсом, залежить від двох чинників, вона:
1) прямо пропорційна “перевагам ліквідності”;
2) обернено пропорційна кількості грошей, що знаходяться в обігу
Розмір процентної ставки на макрорівні залежить від:
а) попиту та пропозиції, які склалися на кредитному ринку. Загалом підвищений попит на кредити викликає підвищення процентної ставки. Проте в умовах конкурентної боротьби між кредитними установами за розширення ринків банківських послуг це правило не завжди спрацьовує. Банки не можуть безмежно підвищувати розмір процентної ставки при зростанні попиту на кредит, керуючись тим, що нижчі процентні ставки дають можливість розраховувати на залучення більшої кількості клієнтів та завоювання конкурентних можливостей. У результаті міжбанківської конкоренції процентні ставки нівеліруються;
б) стабільності грошового ринку в країні. Чим вищий темп інфляції, тим дорожчою повинна бути плата за кредит, оскільки у банка підвищується ризик втрат. Дешеві гроші (у порівнянні з іншими видами ресурсів) стимулюють ажіотажний попит на кредити, створюють умови для зловживань у банківському середовищі та розбалансування економіки;
в) рівня облікової ставки центрального банку. Комерційні банки самі встановлюють розміри процентних ставок і визначають їх у кредитному договорі, укладеному з позичальником. При визначенні розміру процентної ставки вони за основу беруть облікову ставку центрального банку з прибавкою “маржі”.
Маржа (від фран.marge ¾ край) ¾ різниця між процентною ставкою, за якою банк нараховує проценти за наданий кредит, і ставкою, за якою банк сплачує проценти за залучені (куплені) ресурси. За умов комерційної діяльності розмір маржі для банків, як правило, не регламентується. Проте, інколи центральний банк може обмежувати розмір маржі. Для комерційних банків, наприклад, на кредити, що надаються за рахунок ресурсів центрального банку. Окрім того, нині комерційні банки України зобов’язані в обов’язковому порядку коригувати розмір процентних ставок за наданими кредитами при кожній зміні облікової ставки НБУ на кратність її зміни. Основним фактором, який впливає на розмір облікової ставки, є рівень інфляції.
Серед мікроекономічних чинників впливу на розмір процентної ставки виділяються такі:
мета кредиту. Процентні ставки за кредити, які надаються на поточне фінансування виробничих потреб, як правило, найнижчі, що зумовлене короткостроковим характером їх використання. Кредити, які надаються торгово-посередницьким фірмам, що будують свій бізнес за принципом “купівлі-продажу”, повинні бути найдорожчими, оскільки прибуток від цього виду діяльності носить спекулятивний характер, а для самих операцій притаманний підвищений рівень ризику;
розмір кредиту. Як правило, розмір процентної ставки за великі кредити повинен бути нижчим, ніж за користування дрібними кредитами, оскільки витрати, пов’язані з кредитною послугою, безпосередньо не залежать від розміру кредиту, а тому при наданні великих кредитів банки несуть відносно менші витрати. Крім того, великі кредити надаються надійним позичальникам, імовірність банкрутства яких, як правило, нижча. Проте з цього правила можуть бути винятки. Банк може не знижувати процентну ставку з великі кредити, якщо, на його думку, це призводить до підвищення ризику у зв’язку з погіршенням структури кредитного портфеля за порушення правила диверсифікації активів.
термін користування кредитом;
Чим довший термін, тим вища процентна ставка за кредит. По-перше, при триваліших термінах вищий ризик втрати від неповернення кредиту та від знецінення позичених коштів внаслідок інфляції, притаманної ринковій економіці. По-друге, вкладення коштів довгострокового характеру, як правило, мають відносно вищу віддачу.
рівень ризику;
При наданні позик комерційні банки мають справу з двома основними видами ризику ¾ кредитним і процентним. Кредитний ризик пов’язаний із втратами від неповернення основної суми боргу у зв’язку із збанкрутінням позичальника, а процентний ¾ із втратами від несплати відсотків за користування позикою. Рівень цих ризиків залежить від видів наданих позик та від порядку стягнення відсотків. Позики з вищим рівнем ризику повинні надаватися під вищий процент, щоб компенсувати кредитору видатки від ризикованого розміщення коштів.
