1.2 Права і свободи особистості як основа правового статусу особистості

Основи правового статусу особистості - це конституційно-правовий інститут, в якому відображені найбільш істотні, вихідні начала, що визначають юридично закріплене становище людини в суспільстві і державі, принципи їх взаємовідносин. Встановлення правового статусу людини і громадянина в тій чи іншій мірі здійснюється всіма без винятку галузями права, однак провідна роль тут відводиться саме конституційному праву. В його рамках закріплюються основи правового статусу людини і громадянина, що включають найбільш значущі права, свободи і обов'язки, що становлять особливу цінність як для людини, так і для держави.

Класифікація правових статусів особи:

1. За характером (змістом):

1. загальний (Конституційний). Визначається констітуцією і не залежить від питань комерційної торгівлі потокові факторів, є рівнім, єдиним, стабільнім, для всех суб'єктів. Зміна цього статусу залежить від волі законодавця, а не від бажання конкретного суб'єкта.

2. Спеціальний (родовий) статус відображає Особливості правового становища питань комерційної торгівлі суб'єктів або їх категорій. ВІН базується на Загальне, хоча детальнішехарактерізує доповнюючі права, обов'язки та пільги, передбачені законодавством для певної категорії суб'єктів;

3. Галузевий статус - відображає Особливості прав та обов'язків учасников правовідносін певної сфери, зумовлені нормами певної Галузі права.

4. індивідуальний статус особини фіксує возможности та обов'язки конкретного суб'єкта. ВІН є сукупністю персоніфікованіх прав та обов'язків, є дінамічнім та змінюється відповідно до зміну жітті суб'єкта.

Основу правового особистості складають її права, свободи, інтереси, обов'язки в єдності. Свобода особистості і є її правом.

Правовий статус особистості закріплений в Конституції та заснований на новій концепції прав людини. Він базується в міжнародно-правових документах , які встановлюють загальні правові стандарти прав і свобод особистості, визначають той рівень, нижче якого держава не може опускатися⁶.

Конституційне право виконує особливу роль у встановленні правового становища людини і громадянина.

Права людини - це природні, невідчужувані, природжені права особистості. Головною ознакою прав людини є вказівка на їх природний характер. Цим підкреслюється, що вони є похідними від природного права тобто не мають державно - правової природи. Права людини, на противагу правам громадянина відображають ту грань прав особистості, яка пов’язана з людиною як з членом соціуму, членом громадянського суспільства. Невідчужуваність цих прав означає, що, оскільки людина набуває ці права як член громадської спілки, а не як член держави, то ніхто, і в першу чергу, держава, не має права позбавити його цих прав. Природжений характер цих прав вказує на те, що людина купує їх з моменту народження.

Права громадянина, навпаки, похідні від волі держави, і кожен громадянин, тобто особа, що перебуває в політико - правового зв’язку з державою виражається у їх взаємних правах та обов'язках, набуває їх у зв'язку з тим, що є членом цього політичного союзу - даної держави.

Незважаючи на те, що права людини автономні від волі держави, тим не менш, практика конституційного будівництва пішла шляхом їх фіксації в конституційних текстах в першу чергу з метою інформування людей про тих

правових домаганнях, які їм належать.

Конституційні права і свободи людини і громадянина можна розділити на три групи :

1. Особисті права і свободи людини (цивільні, природні) безпосередньо пов'язані з сутністю людини, як фізичної особи:

право на вільний розвиток своєї особистості;

невід'ємне право на життя;

право на повагу до гідності;

право на свободу та особисту недоторканність;

право на невтручання в особисте і сімейне життя;

право на свободу пересування та вільний вибір місця проживання;

право на свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань;

право на свободу світогляду і віросповідання тощо.

2 Політичні права і свободи пов'язані з взаємовідносинами особистості й держави , особи і органів державної влади і місцевого самоврядування, особи і політичних партій та інших політичних їх інститутів держави і суспільства:

право на об'єднання в політичні партії і політичні організації;

право вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування тощо.

Наприклад, Всі громадяни мають право вільно пересуватися по національній иторії і обирати місце свого проживання. За всіма громадянами визнається аво вільно виїжджати з країни і повертатися на батьківщину. У конституціях ряду країн (напр., Португалії) не допускається видача і висилка громадян з національною території, що не дозволяється висилка з політичних мотивів. Разом з тим, гарантується право притулку іноземцям, які переслідуються з причини їхньої боротьби за демократію і національне визволення, або з інших мотивів.