Мезоліт.
У межах України виявлено сотні мезолітичних поселень і стійбищ: на Одещині, Надпоріжжі, в Криму. Населення вело відносно осілий спосіб життя.
Відбулися кардинальні зміни в сфері виробництва. Були винайдені лук та стріли, що в свою чергу спричинили зрушення в організації мисливського господарства.
На цей час припадає початок приручення диких тварин, насамперед собаки, потім – свині.
Нестача м’ясної їжі стимулювала розвиток рибальства, а також збиральництва, яке поклало початок рослинництву. Виникають перші форми відтворюючого господарства.
Відбуваються зміни в соціальному житті. Посилюється роль парної сім’ї. Починається процес формування племінної етнічної спільності.
НЕОЛІТ ТА ЕНЕОЛІТ (завершальна стадія кам’яного віку, VI-III тис. до н.е.).
НЕОЛІТ
Поряд з традиційними формами господарства (мисливством, рибальством, збиральництвом) зароджуються й поширюються нові (скотарство і землеробство).
Перехід до свідомого виробництва продуктів харчування, від привласнюючого типу виробництва до відтворюючого називають сучасні вчені «неолітичною революцією».
Удосконалюються знаряддя праці: з’явилися нові типи кам’яних сокир, ножів, тесел. Виникли невідомі раніше способи обробки каменю – шліфування, розпилювання, свердління. Почали виготовляти керамічний посуд. У басейні Сіверського Дінця й на Волині виявлені залишки майстерень з обробки каменю. Майстри Надпорожжя налагодили виробництво кам’яних шліфованих сокир і тесел. Зміцнюються обмінні зв’язки. Так на думку фахівців, Балкано-Дунайській басейн, Кавказ, Передня Азія – це ті регіони, звідки древнє населення України могло запозичувати окультурені види зернових, одомашнену велику й дрібну рогату худобу.
Господарський та культурний розвиток племен відбувався нерівномірно. В межах України виділяються дві культурно-господарські зони: південно-західна (землеробсько-скотарська) і північно-східна (мисливсько-риболовецька). Перша – це Правобережжя, Західна Волинь, Подністров’я, Закарпаття, друга – лісостепове Лівобережжя, Полісся.
Різко зросла роль сім’ї – генеалогічної основи роду.
Релігійний світогляд людей цієї епохи включає елементи анімізму, фетишизму, первісної магії. Розвивається мистецтво (образотворче та декоративне).
Енеоліт
Характеризується опануванням технології виробництва й обробки міді, подальшим прогресом відтворюючих форм господарства – землеробства та скотарства.
Найяскравішою археологічною культурою нової епохи була трипільська, пам’ятки якої виявлені в лісостеповій зоні на величезних обширах від Пруту і Дунаю до Дніпра.
Трипільські пам’ятники вперше були виявлені В.В. Хвойка біля с. Трипілля на Київщині наприкінці XIX ст. Витоки цієї культури шукають в регіонах Східного Середземномор’я і Балкан.
Проживали трипільці в поселеннях, розташованих поблизу рік на першій і другій надзаплавних терасах. Житлові та господарські будівлі розташовувалися рядами або по колу. Число мешканців досягало кілька сотень. Найтиповішим житлом був наземний глинобитний будинок прямокутної форми з кількома приміщеннями. У кожному будинку проживали, як правило, 2-3 парні сім’ї. В цілому для трипільської культури характерна тенденції гігантизації поселень, так на пізньому етапі істотно зросла кількість трипільців, відповідно і поселень, з’явилися поселення-гіганти площею 280-400 га з кількістю будинків від 1 до 1,5 тис. Такі поселення відкриті у Південному Побужжі біля сіл Доброводи, Талянки, Майданецьке та ін.
Провідними галузями господарства були орне землеробство й скотарство, вирощували пшеницю, ячмінь, просо, бобові, льон.
Почали вживати металеві вироби. Знаряддя праці в цілому були кам’яні. Застосовують рало та тяглову силу великої рогатої худоби. Виникає можливість переходу до перелогової системи землекористування.
Високого технічного й художнього рівня досягло керамічне виробництво. Досліджені гончарні печі під с. Жванець на Дністрі, вишуканість форм посуду, багато кольоровість розмалювання тощо – все це свідчить про високий рівень професіоналізму представників гончарної справи. Спеціалізованою галуззю було й виготовлення антропоморфної та зооморфної пластики. Особливого поширення набули жіночі статуетки.
На основі територіальних общин формуються племена, зароджуються міжплемінні об’єднання, складаються ієрархічна структура родів, виділяються найзнатніші з них на чолі з визнаними главами – патріархами.
Крім трипільської, дослідники виділяють на території сучасної України й інші землеробсько-скотарські культури:
гумельницьку;
середньостогівську;
лійчастої кераміки;
кулястих амфор;
кемі-обинську (Крим, Нижнє Подніпров’я, Приазов’я);
дніпро-донецьку (поліські райони);
ямково-гребінцевої кераміки.
Із синхронних трипільській особливий інтерес становить кемі-обинська археологічна культура.
Початок епохи металів був позначений кардинальними змінами в соціальних відносинах. Зросла роль чоловіка в суспільстві. Господарською основою стала патріархальна сім’я, що свідчить про перехід від матріархального до патріархального родового ладу.
