Лікувальний масаж
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО МАСАЖ
Масаж—це технічний вплив на тканини організму за допомогою спеціальних прийомів, які виконують руками або апаратами з лікувально-профілактичною чи гігієнічною метою.
Масаж бере свій початок з народної медицини. Його широко використовували у Стародавньому Китаї, Індії, Греції та Римі як лікувальний засіб для боротьби з фізичною втомою. За характером проведення процедур розрізняють ручний і апаратний масаж. Існує понад 40 видів масажу. Це, зокрема, класичний лікувальний, спортивний, гігієнічний, косметичний, Сегментарний, шведський, фінський, точковий, лінійний, гінекологічний, сексуальний, періостальний, сполучнотканинний, кишковий масаж, самомасаж та ін.
Залежно від використання апаратів чи пристроїв виділяють вібромасаж, гідромасаж (підводний душ-масаж, вихровий підводний масаж, водоструменевий масаж, ручний масаж під водою, підводний душ-масаж, контрастний масаж, вібраційний підводний масаж), баромасаж, синокардіальний масаж, вакуумний масаж, банковий масаж, ортомасаж).
Найпоширенішими є класичний лікувальний, гігієнічний та спортивний масаж.
Усі види масажу тісно пов'язані між собою, і дуже часто їх використовують у різних, комбінаціях, тоді масаж називають комбінованим. Гігієнічний масаж — активний дійовий засіб зміцнення здоров'я, збереження нормальної життєдіяльності організму, запобігання захворюванням. Роблять його звичайно як загальний масаж. Одним із видів гігієнічного е косметичний масаж. Це гігієнічна процедура, завдяки якій поліпшується загальний вигляд шкіри, підвищується тургор і вдається запобігти її передчасному старінню. Косметичний масаж — це лікувальна процедура, спрямована на розсмоктування інфільтратів, рубців, набряків, розрівнювання зморшок, сухості, пористості та інших змін хворої шкіри.
Спортивний масаж використовують з метою підвищення спортивної форми спортсмена, усунення нервового перенапруження, втоми, відновлення сил під час і після змагання та тренування.
У загальному складному механізмі дії масажу можна виділити 3 основні, пов'язані між собою ланки: 1) вплив через нервово-рефлекторний апарат; 2) гуморальний шлях; 3) безпосередня механічна дія на тканини й органи. Масаж діє на численні нервові закінчення, закладені в -шкірі, сухожилках, зв'язках, фасціях, м'язах, стінках судин та внутрішніх органах. При цьому механічна енергія трансформується в енергію нервового збудження, що дає початок складним рефлекторним реакціям. Подразнення рецепторів зливаються і передаються по аферентних шляхах у кору великого мозку. Там усі аферентні імпульси синтезуються в загальну складну реакцію, яка проявляється певними функціональними зрушеннями в різних органах і системах організму. Характер його відповідних реакцій залежить від функціонального стану ЦНС, рецепторів, від форми та клінічного перебігу хвороби, а також, безумовно, від правильності методики проведення масажу.
Поряд із нервово-рефлекторною ланкою в механізмі дії масажу на організм важливим є гуморальний чинник. Під впливом масажу в шкірі утворюються високоактивні речовини (гістамін, ацетилхолін, амінокислоти, поліпептиди та ін.), які впливають на нервові імпульси, регуляцію судинного тонусу та інші процеси.
Певну роль відіграє і безпосередня механічна дія масажу на тканини, завдяки якій прискорюється крово- та лімфообіг, розтягуються, зміщуються тканини тощо. Перехід механічної енергії в теплову зумовлює теплову дію масажу.
Одночасно впливу масажу зазнають окремі органи і системи. Шкіра очищається від епідермісу, пилу, мікробів, підвищується тонус, шкіра стає еластичнішою. Очищаються від секрету вивідні протоки потових і сальних залоз, посилюється потовиділення і поліпшується функція цих залоз.
Масаж сприятливо впливав на. крово- та лімфообіг, кровопостачання шкіри. Ліквідується венозний застій, посилюється течія лімфи, обмін речовин, живлення, збільшується стійкість-шкіри до шкідливих впливів, підвищується температура, шкіра стає бархатистою, рожевою, пругкою, здоровою на вигляд.
Масаж через розгалужене рецепторне поле рефлекторно діє на весь організм. Одним із основних завдань масажу є відновлення нормального функціонального стану рецепторів шкіри, м'язів, сухожилків і суглобів, рецепторів внутрішніх органів. Залежно від характеру, сили і тривалості масажних рухів змінюється функціональний стан кори великого мозку, знижується або підвищується загальна нервова збудливість, посилюються рефлекси, поліпшується трофічна функція нервової системи, функціональний стан провідних нервових шляхів, рефлекторні зв'язки кори великого мозку з внутрішніми органами, судинами, м'язами тощо.
Під впливом масажу кількість функціонуючих капілярів може збільшитись у 45 разів, а загальна місткість їх зростає у 140 разів. Поліпшується капілярний кровообіг і створюються умови для зовнішнього кровопостачання тканин ділянки, яку масажують, а також рефлекторно інших органів і тканин. Поліпшується газообмін між кров'ю і тканиною. Розкриття резервних капілярів регулює перерозподіл крові, що полегшує роботу серця.
Спостерігається пряма і рефлекторна дія масажу на місцевий і загальний кровообіг. Ритмічні масажні рухи значно полегшують пересування крові по артеріях, пришвидшують протікання венозної крові. Внаслідок стиснення і знекровлення вен у них виникає негативний тиск, що також сприяє посиленню проходження крові в артеріях, збільшується венозна течія і кровопостачання серця. Скорочення серцевого м'яза посилюється, ударний та хвилинний об'єми серця збільшуються. Гістамін і ацетилхолін, що утворюються в шкірі під час масажу, потрапляють у кров. Це сприяє розширенню судин.
Загальний масаж внаслідок посилення роботи серця спричинює у здорових людей невелике підвищення (на 1,3—2,0 кПа; 10—15 мм рт. ст.) систолічного артеріального тиску. При цьому діастолічний тиск внаслідок розширення судин залишається незмінним або трохи знижується. У хворих на гіпертонічну хворобу масаж комірцевої зони і живота знижує систолічний і діастолічний тиск. При цьому масаж живота сприяє прискоренню ритму серцевих скорочень, а масаж комірцевої зони — його сповільненню. Масаж обличчя допомагає нормалізувати показники скроневого тиску.
Особливо впливає на судинорухові реакції в організмі вібрація. Місцева слабка вібраційна дія справляє переважно судинозвужувальний ефект, сильна—судинорозширювальний. Динаміка артеріального тиску під впливом вібрації залежить від його вихідного рівня. У людей з підвищеним тиском вібраційний масаж нормалізує його.
Сприяючи посиленню руху лімфи, масаж допомагає тим самим розсмоктуванню набряків. Внаслідок застосування засобів погладжування у відцентровому напрямку лімфатичні судини легко спорожнюються і лімфа протікає швидше. Розтирання, поплескування розширює лімфатичні судини. Але надто енергійне застосування цих масажних засобів може призвести до спазму лімфатичних судин. Крім прямого місцевого впливу масаж рефлекторно діє на всю лімфатичну систему, поліпшує тонічну і вазомоторну функції лімфатичних судин.
Масаж — це пасивна гімнастика м'язів, під його впливом підвищується еластичність м'язових волокон, їх скоротлива функція, зменшується м'язова атрофія і вже розвинена гіпотрофія. Сприяє він і окислювально-відновним процесам у м'язах. Під впливом масажу м'язові тканини поглинають більше кисню, зростає активність дихальних ферментів, що свідчить про активізацію окислювально-відновних процесів у м'язовій .тканині, отже, про посилення процесу обміну в ній. Масаж добре діє на біоелектричну активність м'язів, на функціональну лабільність нервово-м'язового апарату. Під його впливом нормалізується тонус м'язів, прискорюється відновлення працездатності м'язів, стомлених фізичним напруженням. Короткочасний масаж протягом 3—5 хв краще відновлює функцію стомлених м'язів, ніж 20—30-хвилкнний відпочинок. Це пов'язано з переходом м'язів на економічний тип енергетичного обміну та з більш швидким виведенням молочної та органічних кислот.
Масаж впливає і на кістково-суглобовий апарат. Поліпшується кровопостачання суглобів і періартикулярних тканин, зміцнюється сухожилковий апарат суглоба, прискорюється регенерація кісткової тканини, розсмоктування внутрішньо суглобового випоту і патологічних відкладень у періартикулярних тканинах. Внаслідок тривалого застосування масажу спостерігається зменшення жирових відкладень, що можна пояснити загальним впливом масажу на обмін речовин. Підвищуючи його в організмі, посилюючи виведення жиру із жирових депо, масаж сприяє згоранню жирів, якщо їх багато в жировій тканині.
Внаслідок виходу крові з кров'яних депо зростає кількість еритроцитів і гемоглобіну в крові, особливо у хворих на анемію. Збільшується сечовиділення, виведення сечовини, сечової кислоти, хлориду натрію, неорганічного фосфору.
Масаж можна виконувати тільки за умови розслаблення м'язів. Для цього кінцівкам надають середньофізіологічного положення.
Фіксують, як правило, ту ділянку тіла, котру будуть масажувати. Коли роблять масаж грудей, живота, спини, нижніх кінцівок, хворий лежить, а коли виконують масаж голови, шиї, верхніх кінцівок,— сидить. Кисть, передпліччя, плече масажують, використовуючи масажний столик. Масажисту зручніше бути з того боку, що й кінцівка, яку він масажує, а коли хворий лежить,— зліва від нього.
У курсі масажу виділяють попередній, основний і заключний етапи. На попередньому етапі (2—3 перші процедури) масажист вивчає особливості ділянки, котру масажує, реакцію організму на процедуру (зменшення болю, поліпшення загального стану), дію масажу на шкіру, м'язи, суглоби тощо. На основному етапі (починаючи з 3—4-ї процедури) застосовують диференційований масаж з урахуванням клінічних особливостей захворювання, коли ретельніше масажують м'язи, суглоби, нервові стовбури, больові ділянки, затвердіння. Інтенсивність прийомів масажу посилюють. На заключному етапі (2—3 останні процедури) знижують інтенсивність процедур, навчають хворого самомасажу.
Масаж не повинен бути болючим, не треба допускати виникнення петехій.
Тривалість процедур індивідуальна, залежить від захворювання, піку хворого, загального стану, особливостей ділянки, котру масажують. Перша процедура повинна складати 75 % часу, який відводиться на масаж залежно від кількості призначених масажних одиниць. При цьому за одну умовну масажну одиницю приймають безпосередній масаж протягом 10 хв. Потім час поступово збільшують.
Призначають масаж щоденно або через день. Загальний масаж краще робити через день протягом тижня, а у хворих із захворюваннями серцево-судинної системи та в похилому віці—спочатку двічі на тиждень, потім через день.
Залежно від клінічних форм захворювання і виду масажу на курс призначають від 8—10 до 15—18 процедур, а інколи достатньо 4 і навіть 2—3 процедур (інтенсивний масаж асиметричних зон грудної клітки за О. Ф. Кузнецовим). Перерви між курсами можуть складати від 10 днів до 2—3 міс, що в кожному випадку вирішують індивідуально. Кількість процедур після перерви залежно від стану пацієнта може бути зменшена чи збільшена.
Нижче наводимо розрахункові норми часу (в умовних одиницях) на виконання масажних процедур.
Кількість умовних
масажних одиниць під час
Найменування масажної процедури виконання процедури
дорослим і дітям
Масаж голови (лобно-скроневої та 1,0
потилично-тім'яної ділянки)
Масаж обличчя (лобної, приочної, 1
верхньо- і нижньощелепної ділянки)
Масаж шиї 1,0
Масаж комірцевої зони (задньої по- 1,5
верхні шиї, спини до рівня IV груд-
ного хребця, передньої поверхні груд-
ної клітки до II ребра)
Масаж верхньої кінцівки 1,6
Масаж верхньої кінцівки, надпліччя 2,0
та ділянки лопатки
Масаж плечового суглоба (верхньої 1,0
третини плеча, ділянки плечового
суглоба та надпліччя однойменного боку)
Масаж ліктьового суглоба (верхньої 1,0
третини передпліччя, ділянки ліктьового
суглоба та нижньої третини плеча)
Масаж променезап'ясткового сугло- 1,0
ба (проксимального відділу кисті,
ділянки променезап'ясткового
суглоба і передпліччя)
Масаж кисті та передпліччя 1,0
Масаж ділянки грудної клітки (ді 2,5
лянки передньої поверхні грудної клітки
від передніх меж надпліччя до реберних
дуг у ділянці спипи від VII шийного
до І поперекового хребця)
Масаж спини (від VII шийного до 1,5
І поперекового хребця і від лівої до
правої середньої аксилярної лінії у дітей—
включаючи попереково-крижову ділянку)
Масаж м'язів передньої черевної 1,0
стінки
Масаж попереково-крижової ділянки 1,0
(від І поперекового хребця до нижніх
сідничних складок)
Сегментарний масаж попереково-кри- 1,5
жової ділянки
Масаж спини і поперекового відділу 2,0
(від VII шийного хребця до крижів, від
лівої до правої середньої аксилярної лінії)
Масаж шийно-грудного відділу хреб- 2,0
та (ділянки задньої поверхні шиї та ділянки
спини до поперекового хребця від лівої до
правої задньої аксилярної лінії)
Сегментарний масаж шийно-грудного 3,0
відділу хребта
Масаж ділянки хребта (ділянки 2,5
задньої поверхні шиї, спини і попереково-
крижової ділянки від лівої до правої
задньої аксилярної лінії)
Масаж нижньої кінцівки та попереку 2,0
(ділянки стопи, голінки, стегна, сідничної
та попереково-крижової ділянки)
Масаж нижньої кінцівки 1,5
Масаж кульшового суглоба (верх- 1,0
ньої третини стегна, ділянки кульшового
суглоба та сідничної ділянки однойменного боку)
Масаж колінного суглоба (верхньої 1,0
третина голінки, ділянки колінного суглоба
та нижньої третини стегна)
Масаж голінковостопного суглоба 1,0
(проксимального відділу стопи, ділянки
голінкостопного суглоба та нижньої третини голінки
Масаж стопи та голінки 1,0
Загальний масаж (у дітей грудного і 8,0
молодшого дошкільного віку)
ТЕХНІКА КЛАСИЧНОГО МАСАЖУ
Виділяють 4 групи основних прийомів масажу: 1) погладжування, 2) розтирання, 3) розминання, 4) вібрація. Кожен з цих основних прийомів має ще й допоміжні. Нижче наводимо прийоми масажу (за О. Ф. Вербовим, 1966).
Це прийом ковзання пальців або всієї долоні по шкірі без зміщення її. Погладжування обов'язкове на початку масажу, під час переходу від одного прийому до другого, а також наприкінці як заключний етап. Погладжування виконують однією або обома руками одночасно. Руки рухаються паралельно або поперемінне, одна за другою. Іноді погладжування проводять «обтяженою кистю», тобто накладають одну руку на другу і таким чином збільшують тиск на тканини (май 26).
Площинне поверхневе погладжування проводять долонею, долонною чи тильною поверхнею розігнутих пальців. Під час погладжування м'язи масажиста максимально розслаблені, пальці або долоня легко ковзають по шкірі, рухи вільні, нешвидкі, відповідно до повільного руху лімфи.
Погладжування роблять у напрямку течій лімфи та венозної кроні в судинах, від периферії до центру тобто проксимально.
Площинне глибоке погладжування характеризується більш інтенсивним натисканням на тканини, щоб подіяти на глибокі нервові рецептори. На ділянках з масивними м'язами, фасціями, підшкірною жировою клітковиною тиск більший, а на суглобах, кісткових виступах—менший.
Обхоплююче погладжування використовують на кінцівках, бічних поверхнях тулуба, сідницях та інших ділянках тіла колової конфігурації.
Невеликі ділянки масажують, обхоплюючи пальцями однієї руки. Виконують погладжування так, щоб пальці, рухаючись, проникали в міжм'язовий простір, повільно ковзаючи вздовж м'язів. Якщо ділянка тіла велика, тоді обхоплююче погладжування роблять обома долонями.
Погладжування буває уривчастим і безперервним.
Мал. 26. Різновиди погладжування
Уривчасте погладжування характеризується тим, що під час поступового руху руки масажиста вперед весь час роблять ще ритмічні, короткочасні, енергійні рухи, здушуючи і відпускаючи тканини. Цей вид погладжування краще виконувати по черзі то однією, то другою рукою, щоб менше втомлюватися.
З допоміжних прийомів використовують гребенеподібне погладжування. його роблять кістковими виступами фаланг тильної поверхні кисті, зігнутої в кулак, на ділянках тіла з фасціями, масивними м'язами (спина, стегна), а також за наявності значної підшкірної жирової клітковини. Гребенеподібне погладжування виконують по черзі то однією, то другою руками. З просуванням руки пальці поступово розгинають.
Гладіння роблять тильною поверхнею пальців однієї чи обох долонь, зігнутих у п'ястковофалангових суглобах під прямим кутом. Застосовують його під час масажу обличчя, шиї, на ділянках з підвищеною чутливістю шкіри і м'язів, тобто в тих місцях, де необхідно знизити тиск на шкіру.
Граблеподібне погладжування проводять подушечками пальців, трохи зігнутих і розведених. Його застосовують під час масажу волосистої частини голови та тоді, коли треба обминути болючі ділянки шкіри чи патологічні утворення в глибоких тканинах.
Щипцеподібний прийом виконують щипцеподібно складеними пальцями. М'яз, сухожилок чи складку шкіри беруть між великим і вказівним чи іншими чотирма пальцями і роблять ковзаючі рухи по м'язу. Це дає можливість вибірково подіяти на окремі м'язи.
Хрестоподібний прийом погладжування застосовують під час масажу кінцівок. Масажист складає руки в «замок» і, обхоплюючи масажовану ділянку долонями рук, проводить погладжування.
Методичні вказівки
1. Погладжування виконують повільно (15—20 см/с), ритмічно, в темп; 24— 26 погладжувань за 1 хв. Руки масажиста та шкіра масажованого повинні бути сухими.
2. Руки масажиста повинні легко ковзати по тілу, не збираючи шкіру зморшки.
3. Погладжування розпочинають у дистальних ділянках тіла за умови максимального розслаблення м'язів.
4. У разі набряку погладжування слід проводити вище від ураженої ділянки.
5. Масаж розпочинають з погладжування, погладжування здійснюють також між усіма прийомами та наприкінці процедури.