2.4 Структура посівних площ

Посівна́ пло́ща - (в гектарах), зайнята посівами сільського господарських культур.

Розрізняють загальну посівну площу і посівну площу окремих сільськогосподарських культур або культур, об'єднаних у певні групи за характером використання (круп'яні, технічні, овочеві, кормові), способом догляду (просапні) або за ботанічними ознаками (зернові, зернобобові, коренеплоди).Розподіл загальної посівної площі під різні групи сільськогосподарських культур називається структурою посівної площі.Посівна площа повторних посівів в загальну посівну площу не включається.В Україні за СРСР, зокрема у повоєнний час (після другої світової війни) загальна посівна площа сільсько-господарських культур, як основного призначення, так і кормових та технічних, постійно збільшувалася; після 1991 року внаслідок занепаду сільського господарства відбувається неухильне скорочення посівних площей у державі.Структура посівних площ — відсоткове відношення розміру посівних площ окремих сільськогосподарських культур до їх груп (зернові, технічні, картопля та овоче-баштанні, кормові культури) та цих груп до загальної посівної площі.

3. Розрахунок можливого рівня врожаю ярого ячменю за фар.

Оцінка грунтово-кліматичного і генетичного ресурсів та встановлення рівня програмованої врожайності Сучасний розвиток науки дозволяє встановити для кожної культури у певній місцевості можливий рівень врожайності. Це можна обчислити за допомогою даних по сумі надходження ФАР(фізіологічно активна радіація),його коефіцієнта використання рослинами та калорійність одиниці сухої речовини біомаси сільськогосподарських культур. На основі цього кожне господарство має можливість вирахувати рівень потенційної врожайності по окремих культурах. А також це можна розрахувати за кількістю продуктивної вологи. Рівень врожайності культури можна вирахувати по ФАР за такою формулою: Iп=(k×ŋ×∑_Q▒〖×〖10〗^8 〗)/(100×g×(100-x)), де Іп – потенційна врожайність основної продукції при стандартній вологості, ц/га; k – коефіцієнт використання ФАР; ŋ – коефіцієнт господарської ефективності врожаю; ƩQ – сума надходження ФАР за період вегетації культури, ккал/га; g – калорійність абсолютно сухої речовини, ккал/га; x – стандартна вологість продукції,%; 100 – для перерахунку врожаю, ц/га. Тому потенційна врожайність кукурудзи по ФАР становитиме: Іп=(1,8×1×26,7×〖10〗^8)/(100×4400×(100-14)) = 4806/37,84 = 127 ц/га (загальна врожайність) Визначаємо суму співвідношень основної і побічної продукції культури. Основна культура – 1, а побічна – 0,8; тому сума співвідношень становить – 1,8. Визначаємо рівень врожайності по ФАР основної продукції:  127÷1,8=70,5 ц/га – урожайність овесу. Визначаємо рівень врожайності по ФАР побічної продукції: 127-70,5=55,6 ц/га – урожайність соломи. Рівень врожайності кукурудзи за кількістю продуктивної вологи визначаємо за такою формулою. Удм=(r(W_n+W_o )×〖10〗^4)/Кв(100-х) ,де Ідм – дійсно можлива врожайність основної продукції за стандартної вологості, ц/га; r – коефіцієнт господарської ефективності врожаю; Wn – запас вологи в метровому шарі грунту на початок вегетації, мм; Wo– сума опадів за вегетацію, мм; Кв – коефіцієнт водоспоживання,м3 води на 1 т абсолютно сухої речовини; х – стандартна вологість основної продукції,%; 104 (10×10×10×10) – для перерахунку вологи (мм в т/га), урожайності(ц/га) за стандартної вологості. Удм=(4400×(125+263)×〖10〗^4)/(530×(100-14))=1588400/45580= 34,8 ц/га (загальний урожай) По сумі співвідношень основної і побічної продукції, яка становить 1,8 визначаємо потенційну врожайність основної продукції по кількості продуктивної вологи; 34,8÷1,8=19,3ц/га (урожай овесу) Визначаємо врожайність побічної продукції: 34,8-19,3 =19,5 ц/га (урожай соломи)

4. Технологія вирощування культури  4.1 Розміщення культури в сівозміні.  Овес-культура найменш вимоглива до попередників. Швидкий темп початкового росту, добреоблиствені і невимогливість до грунті дозволяє бути вівсу культурою, що замикає сівозміну. При посіві останнім у сівозміні овес менше, ніж будь-яка інша культура, знижує врожай. Особливо хороший урожай овес дає після зернобобових культур, так як добре реагує на азот легкогідролізуемий корне пожнівнимі залишками попередника. У зв'язку з малою чутливістю до підвищеної кислотності овес може розміщуватися першою культурою на знову освоєних землях - осушених торфовищах, болотах. У цьому випадку при надлишку азоту він часто розвиває велику наземну масу, і тому в перший рік освоєння таких земель його краще сіяти на сіно і зелений корм.  В умовах Приморського краю овес добре вдається після просапних культур, по обороту пласта багаторічних трав. Часто висівають його в суміші з горохом в якості парозанимающую культури. Прикладом сівозміни може служити така схема: картопля-ячмінь-багаторічні трави-овес.  Овес дуже добре відгукується на поліпшення умов агротехніки. [1], [10] 

Таблиця 4.3 Схема зернопаропросапної сівозміни 

№ поля	Чергування культур	Площа поля га%
1	пар зайнятої добрив	300 16,7
2	соя	300 16,7
3	зернові	300 16,7
4	соя	300 16,7
5	однорічні трави	300 16,7
6	зернові	300 16,7
всього		1800 102
Площа одного поля		300 16,7

4.2 Розрахунок норм добрив на запланований урожай.  При розрахунку враховують винос поживних речовин з урожаєм, вміст у грунті та добривах поживних речовин, а також коефіцієнти використання поживних речовин.  Розрахунок ведемо за формулою: