4.2 Технічне оснащення повітряного транспорту

Технічне оснащення повітряного транспорту включає : літальні апарати, аеропорти, повітряні лінії (траси), авіаремонтні заводи.

Парк літальних апаратів складається з апаратів як легших, так і важчих за повітря: дирижаблі, кулі-зонди (для наукових досліджень), повітряні кулі. Літаки і гелікоптери − основний склад. Залежно від призначення і сфери застосування літальні апарати поділяються на: пасажирські, вантажні, комбіновані (вантажо-пасажирські) і спеціального призначення (сільськогосподарські, санітарні, аерофознімальні тощо), а також навчально-тренувальні.

Літак − апарат важчий за повітря, політ якого стає можливим завдяки взаємодії сили тягла двигунів, що виникає під впливом підйомної сили крила. Кожен літак складається з фюзеляжу, тяглових двигунів, шасі та комплексу агрегатів і приладів для забезпечення функціонування всіх систем літака й управління ними.

Фюзеляж − корпус літака (гелікоптера). У ньому розміщується екіпаж, пасажири, обладнання, вантажі. До фюзеляжу кріпляться крило, двигуни (але не завжди), шасі, хвостове оперення. Він має бути легким і обтікаючим. Складається з каркаса й обшиття (з дюралюмінію).

Двигуни − поршневі (ПВД), трубогвинтові (ТВД), турбореактивні (ТРД), кількість на літаку від 1-го до 4-х.

Шасі − ноги літака − для зльоту і посадки, пересування по землі. Колеса, прикріплені до стійок, мають амортизатори. Для посадки на грунтові аеродроми встановлюють на одну опору кілька пар коліс.

Хвостове оперення − для надання літаку стійкості й керованості. Горизонтальне розташування − горизонтальне оперення: нерухома частина − стабілізатор; рухома − кермо висоти. Вертикально оперення − нерухомий кіль, повертається кермо напряму. У хвості встановлюється проблисковий маяк − для запобігання зіткнення в повітрі.

Крило − частина літака, яка створює підйомну силу, забезпечує стійкість і керованість у польоті. На крилі розташовані керма крену, закрилки, щитки й т. д. Крило зазвичай використовують для установлення двигунів, шасі та паливних баків.

Залежно від дальності польоту літаки поділяються на

• дальні магістральні , що літають на відстані 6 тис.км і більше (ІЛ-62):

• середні магістральні - від 2,5 до 6 тис. км (ІЛ-18, ТУ-154, ІЛ-86);

• ближні магістральні - від 1 до 2,5 тис. км (ЯК-42, ТУ-134).;

• місцеві до 1тис. км (ЯК-40, АН-24).

Клас літака визначається за максимальною злітною масою (вага літака):

− 1	клас − 75 т і більше;
− 2	клас − від 30 до 75		т;
− 3	клас −	від 10 до 30	т
− 4	клас −	до 10 тонн.

За конструктивними особливостями літаки поділяються на такі схеми: 1. За кількістю крил:

− моноплани − з одним крилом;

− біплани − з 2-ма крилами, розташованими одне над іншим;

• триплан;

• мультіплани − літаючі етажерки. Переважно роблять та експлуатують моноплани.

2. За розташуванням крила по відносно фюзеляжу:

   • низькоплан (із низьким розташуванням);

   • средньоплани;

   • високоплани.

3. За типом шасі:

• амфібії;

• сухопутні;

• гусеничні;

• колісні: з хвостовою опорою, з передньою опорою, велосипедного типу;

• гідролітаки: човнові, поплавцеві.

4. За типом фюзеляжу:

   • однофюзеляжні;

   • двобалочні;

   • літаюче крило.

5. За типом і розташуванням оперення:

   • переднє (нормальна схема типу "качка" ТУ-144);

• хвостове: із однокільовим оперенням (ТУ-154), з багатокілевим оперенням (ЯК-40), з V-подібним оперенням;

• безхвостове − літаюче крило.