Дослідження на мікроелементи.

Важлива роль мікроелементів у життєдіяльності організму загальновідома і доведена. Велике значення мікроелементи мають у підтримці нормального стану шкіри та її додатків. Мідь бере участь у процесі зроговіння, пігментоутворення, вміст кремнію зростає при старінні шкіри, недостатність цинку відзначена при трфічниз виразках, пухлинах шкіри, алопеції, при отруєнні свинцем змінюється колір шкіри, підвищується її фоточутливість.

Визначення вмісту мікроелементів при дерматозах необхідне для корекції патогенетичної терапії. Існують декілька методів: колориметричний, спектрографічний, гістохімічний. На сучасному етапі розвитку науки найбільш інформативним і якісним є атомно-абсорбційний. Він вимагає спеціального обладнання і навичок. Постановка його можлива тільки в спеціалізованих лабораторіях.

Тест дегрануляції базофільних гранулоцитів.

В реакції беруть участь ймовірні алергени, базофільні гранулоцити кролика і сироватка хворого. Підозрілі алергени (ліки, хімічні речовини) розчиняють в ізотонічному розчині натрію хлориду або ізотонічному фосфатному буфері в концентрації 1:100, рН 7,2

Базофільні лейкоцити кролика інкубують в термостаті упродовж 15 хвилин з алергеном і сироваткою крові хворого і мазки розглядають під мікроскопом.

Різко позитивна дегрануляція базофільниз гранулоцитів позначається як +++, слабопозитивна ++, сумнівна + і негативна - .

Реакція має значення для підтвердження алергійного генезу дерматозу і може застосовуватися при медикаментозних токсидерміях, алергійних дерматозах.

Накладання мазей, паст.

Мазі застосовують місцево. Після звичайної обробки шкіри в місцях висипань мазь наносять безпосередньо на поверхню, після чого накладають стерильну марлеву пов'язку. Можна спочатку наносити мазь на перев'язувальний матеріал, а потім накласти перев'язувальний матеріал із нанесеною на нього маззю на поверхню висипань.

Пасту можна накладати на уражену поверхню шкіри або ж, якщо кладеться пов'язка, пасту спочатку наносять на марлю, а потім уже останню накладають на пошкоджену ділянку шкіри.

Пасти зазвичай накладають один раз в день, так як вони на противагу мазям, завдяки більш густої консистенції, довше тримаються на шкірі. Залишки паст з шкіри знімають за допомогою вати, змоченої в будь-якому індиферентному жирі.

Накладання примочок, волого-висихаючих повязок.

Примочки повинні бути холодними, міняти їх слід кожні 3-5 хв протягом години або більше, по 2-3 рази на день.

Для примочок використовують 1-2% розчин резорцину, 0,25% розчин нітрату срібла, свинцеву воду, 2% розчин борної кислоти, розчин етакрідіна 1:1000 та ін Перед накладенням на шкіру марлю, складену в 6-8 шарів і просочену однієї із зазначених рідин, слід якомога сильніше віджати, так як примочка, поглинаючи в себе рідину з поверхні шкіри, надає охолоджувальне та судинозвужувальну дію. Після припинення мокнуття примочка замінюється. При неправильному застосуванні примочок може наступити не поліпшення, а погіршення хворобливого процесу.

Вологовисихаюча повязка – готують так само,як для примочок,накладають на запальну ділянку шкіри, покривають тонким шаром гігроскопічної вати і фіксують бинтами; повязки замінюють в міру висихання ( зазвичай через 3 – 4 години ).

Накладання компресу.

Компреси в дерматології застосовують значно рідше. Вони надають зігріваючу дію і призначені для розсмоктування шкірних інфільтратів, зменшення запалення та захисту уражених ділянок від зовнішніх впливів. Для компресів застосовують головним чином спирт, борну кислоту, свинцеву воду та ін. Іноді компреси накладають не на ділянки ураження шкіри безпосередньо, а на попередньо нанесену індиферентну пасту. При цьому відбувається успішна епітелізація ділянок ураження.

Техніка використання бовтанок.

Збовтуючі суспензії («бовтанки») застосовують з метою зменшення запальних явищ, висушування й охолодження шкіри. Болтушка складається з 30-50% порошкових речовин (цинк, тальк, крохмаль) і 50-70% рідини, наприклад води й гліцерину, води, гліцерину та спирту.

Нанесені на шкіру порошки після випаровування води відкладаються на ній тонким шаром і завдяки гліцерину утримуються протягом багатьох годин.

Масляна бовтанка складається з окису цинку (30,0) і рослинного масла (70,0). При необхідності до цинкового масла можна додати інший лікарську речовину, наприклад 2% борної кислоти, 5% іхтіолу для профілактики вторинної інфекції.

Бовтанки використовують при гострих і підгострих запаленнях шкіри (дерматитах, екземі та ін). перевагою бовтанок є можливість їх застосування без накладення пов'язок.